12 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2667/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання визнання протиправним та скасування рішення, стягнення утриманих коштів з пенсії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач, Управління, ГУ ПФУ), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №834 від 27.09.2019р. відділу з питань перерахунків пенсії №9 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та стягнути з відповідача утримані кошти з пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Херсонського апеляційного суду від 11.04.2019 року позивача поновлено на посаді бухгалтера Автомобільно-гаражного кооперативу «Чародій-2» з 18.08.2015 року. Згідно наказу № 21 від 21.05.2019 року позивача поновлено на посаді бухгалтера Автомобільно-гаражного кооперативу «Чародій-2» та наказом № 22 від 22.05.2019 року звільнено за власним бажанням. Після поновлення за рішенням суду на роботі та звільнення позивач надала свою трудову книжку до УПФУ в Херсонській області та звернулась з заявою про перерахунок пенсії. 27.09.2019р. відповідачем прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій на підставі ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач, вважаючи таке рішення протиправним звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 13 грудня 2019 року провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що територіальний орган ПФУ позов не визнає. Свою позицію обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області з 30.09.2012 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На момент призначення пенсії значилась працюючою.
Статтею 28 цього Закону (зі змінами з 01.10.2011) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. За кожний повний рік стажу понад 30 років пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком.
Пунктом 3 статті 42 Закону передбачено, що пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Як вказує відповідач, ОСОБА_1 14.07.2016р. звернулась до Управління із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням та доданням стажу, до якої надала копію трудової книжки з датою звільнення 18.08.2015р. Тому з 19.08.2019р. її пенсію перераховано як непрацюючій особі. 13.09.2019р. Позивачка звернулась із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з працевлаштуванням та звільненням, до якої надала копію трудової книжки із записами про поновлення на роботі з 18.08.2015р. і звільненні 22.05.2019р. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 за період з 18.08.2015р. по 30.06.2019р. було проведено перерахунки 19.08.2015р. (прожитковий мінімум 949 грн.), 01.09.2015р. (прожитковий мінімум 1074 грн.), 01.07.2016р. (прожитковий мінімум 1130 грн.), 01.12.2016р. (прожитковий мінімум 1247 грн.), 01.05.2017р. (прожитковий мінімум 1321 грн.), 01.10.2017р. (прожитковий мінімум 1452 грн.), 01.12.2018р. (прожитковий мінімум 1497 грн.), 01.07.2019р. (прожитковий мінімум 1538 грн.) виходячи зі збільшення прожиткового мінімуму для непрацюючих осіб, на які вона, як працююча не мала права, утворилась переплата, надміру виплачених ОСОБА_1 пенсійних коштів в сумі 5511,55 грн. (лист від 26.09.2019р. № 5325/04-02 та протокол від 25.09.2019р.).
Статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного Фонду чи в судовому порядку. З пенсії не може бути відраховано більш як її 20 відсотків.
Керуючись статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Управлінням прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії від 27.09.2019р. № 834 та з 01.10.2010р. утримується 20% від пенсії ОСОБА_1 до повного погашення переплати.
З огляду на викладене відповідача вважає, що в діях Фонду відсутні ознаки протиправності, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 22 серпня 2012 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера Автомобільно - гаражного кооперативу «Чародей-2».
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області з 30.09.2012р. та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії загальний страховий стаж роботи позивача становив 33 роки 9 місяців (зараховано по 24.09.2012). Пенсія призначена, як працюючій особі.
Наказом голови правління Бугаєнко Є.К. №25 від 18.08.2015р. позивача звільнено з посади бухгалтера - касира з 18.08.2015р.
Відповідно до розпорядження Управління пенсію позивача перераховано як непрацюючій особі.
Не погодившись з підставами звільнення позивач звернулась до Херсонського міського суду Херсонської області з відповідним позовом про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11.04.2019р. у справі №666/5411/15-ц скасовано рішення Херсонського міського суду Херсонської області та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, зокрема, скасовано наказ Голови правління Автомобільно-гаражного кооперативу "Чародій-2" № 25 від 18.08.2015р. та поновлено позивача на посаді бухгалтера Автомобіль-гаражного кооперативу «Чародій-2» з 18.08.2015 р.
Вказане рішення набрало законної сили 11.04.2019 р.
Згідно наказу № 21 від 21.05.2019 р. позивача поновлено на посаді бухгалтера АГК «Чародій-2» з 18.08.2015р. та наказом № 22 від 22.05.2019 р. звільнено за власним бажанням.
13.09.2019р. позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з працевлаштуванням та звільненням, до якої надала копію трудової книжки із записами про поновлення на роботі з 18.08.2015р. і звільненні 22.05.2019р.
Розглянувши вказану заяву, Управління прийняло рішення №834 від 27.09.2019р. про утримання надміру виплачених сум пенсій. Вказане рішення обґрунтовується відповідачем тим, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 за період з 18.08.2015р. по 30.06.2019р. було проведено перерахунки 19.08.2015р. (прожитковий мінімум 949 грн.), 01.09.2015р. (прожитковий мінімум 1074 грн.), 01.07.2016р. (прожитковий мінімум 1130 грн.), 01.12.2016р. (прожитковий мінімум 1247 грн.), 01.05.2017р. (прожитковий мінімум 1321 грн.), 01.10.2017р. (прожитковий мінімум 1452 грн.), 01.12.2018р. (прожитковий мінімум 1497 грн.), 01.07.2019р. (прожитковий мінімум 1538 грн.) виходячи зі збільшення прожиткового мінімуму для непрацюючих осіб, на які вона, як працююча не мала права, утворилась переплата, надміру виплачених ОСОБА_1 пенсійних коштів в сумі 5511,55 грн. Статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного Фонду чи в судовому порядку.
На підставі вказаного рішення з жовтня 2019 року відповідач почав відрахування надміру виплачених коштів в розмірі 20 відсотків від загального розміру пенсії, тобто по 400,00 грн. щомісяця.
Станом на 01.12.2019р. залишок визначеної відповідачем заборгованості складав 4711,55 грн., тобто з пенсії позивача було утримано 800,00 грн.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача та вважаючи рішення №834 від 27.09.2019р. протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 50 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) установлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Аналогічне регулювання здійснюється і статтею 103 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), за приписами якої суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 за № 374/7695 (далі - Порядок).
Згідно із приписами пунктів 2, 3 Порядку переплата пенсії - це сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).
Зі змісту зазначених норм Закону №1058-ІV, Закону №1788 та Порядку вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, діючим законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
При цьому відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі статті 50 Закону №1058-ІV або статті 103 Закону №1788-ХІІ виключно в наслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, обов'язковою умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Як установлено судом, підставою для прийняття оскарженого рішення є факт поновлення позивача на роботі за рішенням суду у справі про визнання незаконним звільнення.
Те, що позивача рішенням суду від 11.04.2019р. поновили на роботі з дня, коли її незаконно звільнили, а саме з 18.08.2015р., на думку відповідача означає її працевлаштування з указаної дати, тобто відповідач вважає, що весь час з дня незаконного звільнення позивач була працюючою особою.
Тому ним зроблено висновок про безпідставність проведених позивачу як непрацюючій особі у вказаному періоді перерахунків розміру пенсії, здійснених виходячи зі збільшення прожиткового мінімуму для непрацюючих осіб, а відтак і про надмірно виплачену пенсію.
Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними.
Так, матеріалами справи підтверджено факт звільнення позивача за наказом голови правління автомобільно-гаражного кооперативу «Чародей-2» від 18.08.2015р. №25 з 18.08.2015р. з посади бухгалтера-касира.
Відповідно до ст.ст.2, 21, 24 Кодексу Законів про працю України державою забезпечується право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Припинення трудового договору регулюється ст.ст.36-49 Кодексу Законів про працю України.
Цим Кодексом визначено, що як оформлення трудового договору, так і його припинення (розірвання) відбувається у спосіб прийняття роботодавцем відповідного наказу.
Враховуючи викладене, з дня видання наказу про звільнення позивач не була працюючою особою.
У подальшому позивач оскаржила в судовому порядку своє звільнення, вважаючи його незаконним.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11.04.2019р. у справі №666/5411/15-ц позивача поновлено з 18.08.2015р. на роботі із скасуванням наказу про звільнення.
Згідно із пунктом 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
На виконання постанови Херсонського апеляційного суду від 11.04.2019р. у справі №666/5411/15-ц роботодавець прийняв наказ від 21.05.2019р. про поновлення позивача на роботі, а вже 22.05.2019р. її було звільнено.
Таким чином, позивач була працевлаштована у спірному періоді лише один день, що повністю спростовує всі висновки відповідача щодо її працевлаштування з 18.08.2015р.
Але в будь-якому разі період, протягом якого особа була незаконно звільненою, у випадку поновлення її на роботі за судовим рішенням не може вважатись працевлаштуванням цієї особи протягом усього проміжку часу, коли відповідна справа розглядалась судом і до моменту фактичного виконання судового рішення. Такий період є вимушеним прогулом, тобто часом, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Крім того, оскарження особою свого незаконного звільнення та поновлення її судом на роботі жодним чином не може бути розцінено як зловживання з її боку у розумінні статті 50 Закону №1058-ІV та статті 103 Закону №1788-ХІІ і тому не дає підстав для висновків про надміру виплачену пенсію.
Також суд враховує, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, необхідно виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Як видно зі змісту оскарженого рішення, в ньому не наведено жодного обґрунтування наявності фактів переплати пенсії та її причин, умислу позивача на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Єдине, що зазначено у рішенні в якості підстави - це «Працевлаштування».
Таким чином, оскаржене рішення є також і необґрунтованим.
Крім того, згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно не підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідач не навів жодних обґрунтованих обставин щодо фактів зловживання з боку ОСОБА_1 , як і не надав відповідних доказів.
Крім того, факти зловживання пенсіонером не наведені і в оскаржуваному рішенні.
Згідно ч.2ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржуване рішення від 27.09.2019р. №834 про утримання надміру виплачених сум пенсій не відповідає жодному з критеріїв, перелічених вище, а з урахуванням наведених судом висновків є також безпідставним і тому протиправним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій №834 від 27.09.2019, що є підставою для скасування такого рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.107 Закону №1058-ІV, суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Позивач просить стягнути з відповідача утримані кошти з пенсії.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення №834 від 27.09.2019р., утримані (стягнені) на його підставі грошові кошти з пенсії позивача є безпідставно стягнутими, а тому підлягають поверненню позивачу з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
У той же час суд зважає, що згідно із ч.1 ст.2, ч.2 ст.5, ст.6, ст.9 , ст.242, ст.245 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи з обставин даної справи та положень статті 107 Закону №1058-ІV суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача має бути покладення на відповідача обов'язку виплатити їй суми грошових коштів, що були утримані на підставі оскарженого рішення з нарахуванням 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
За приписами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.
Отже, саме ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057 ) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення утриманих коштів з пенсії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділу з питань перерахунків пенсій №9 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27 вересня 2019 року №834 про утримання з пенсії ОСОБА_1 надміру виплачених коштів в сумі 5511,55 грн. у розмірі 20 відсотків щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2019 року до повного погашення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057 ) виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) суми грошових коштів, що були утримані на підставі рішення начальника відділу з питань перерахунків пенсій №9 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27 вересня 2019 року №834 про утримання надміру виплачених коштів з нарахуванням 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 112010200