Справа № 560/3848/19
іменем України
04 лютого 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.
за участю:секретаря судового засідання Наголюк О.Л., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Сороки П.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління СБУ у Хмельницькій області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління СБУ у Хмельницькій області, в якому просить:
визнати протиправними дії Управління СБУ у Хмельницькій області при звільненні ОСОБА_1 з військової служби в органах СБУ та щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплати в день виключення зі списків Управління СБУ у Хмельницькій області - 05 травня 2015 року - грошового забезпечення за травень 2015 року (за неповний місяць до дня виключення зі списків особового складу Управління), грошової компенсації за неотримане речове майно, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та підйомної допомоги та добових при переїзді військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт за 2012 рік і 2014 рік;
стягнути з Управління СБУ у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06 травня 2015 року по день фактичного розрахунку - 26 жовтня 2016 року в розмірі 136549 грн. 80 коп.;
стягнути з Управління СБУ у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 протиправно утримані суми військового збору з нарахувань підйомної допомоги за 2012 рік і 2014 рік у розмірі 187 грн. 43 коп.;
зобов'язати Управління СБУ у Хмельницькій області відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн., завдану його неправомірними діями при звільненні ОСОБА_1 з військової служби в органах СБУ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу в органах СБУ з 16 травня 2000 року по 05 травня 2015 року. З військової служби в СБУ звільнений наказом Служби безпеки України №288-ос від 17 квітня 2015 року за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "б" пункту 63 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, підпунктом "б" (за станом здоров'я - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний до військової служби у воєнний час) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас Служби безпеки України.
З 05 травня 2015 року наказом начальника УСБУ у Хмельницькій області № 98-ос "По особовому складу" від 05 травня 2015 року позивача виключено зі списків особового складу Управління СБУ у Хмельницькій області.
Позивач також зазначає, що наказом не передбачено проведення повного розрахунку при звільненні та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та інших виплат, право на які набув під час проходження військової служби в органах СБУ (підйомної допомоги за 2012 рік і 2014 рік), відповідно до діючих нормативно-правових актів. Вважає, що наказ є правовою підставою для проведення повного розрахунку і первинним бухгалтерським документом, на підставі якого фінансовий підрозділ УСБУ у Хмельницькій області був зобов'язаний здійснити нарахування належних до виплати сум при звільненні та виплатити їх, попередньо провівши по бухгалтерському обліку Управління і відобразивши у відповідних облікових регістрах, що передбачено діючими нормативно-правовими актами.
ОСОБА_1 вказує, що його було звільнено зі служби 05 травня 2015 року, а остаточний розрахунок проведено 26 жовтня 2016 року, то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню по день проведення розрахунку з 06 травня 2015 року по 26 жовтня 2016 року (тобто за 540 днів затримки розрахунку).
Крім цього, позивач зазначив, що підйомна допомога за 2012 рік і 2014 рік мала бути нарахована при переведенні до нового місця проходження служби, відповідно, 19 жовтня 2012 та 28 січня 2014 року, то з нарахованих сум підйомної допомоги військовий збір (187,43 грн.) не повинен був утримуватись, що вказує на протиправність дій відповідача, а тому суми сплаченого військового збору з нарахованих сум підйомної допомоги за 2012 рік і 2014 рік підлягають стягненню з відповідача.
Серед іншого, ОСОБА_1 вказав, що порушення відповідачем його прав у сфері трудових відносин (невиплати належних грошових сум при звільненні) є підставою для відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 Кодексу законів про працю України, яку з врахуванням моральних страждань, ушкодження здоров'я і втрати 70% працездатності, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, позивач оцінює в розмірі 50 000 грн. та просить стягнути з відповідача на його користь.
Таким чином, позивач стверджує, що відповідачем внаслідок недотримання вимог діючого законодавства України при здійсненні своїх повноважень порушено його трудові права, а тому вважає, що дії (бездіяльність) Управління СБ України у Хмельницькій області при звільненні його з військової служби в органах СБУ та щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні слід визнати протиправними і з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06 травня 2015 року по день фактичного розрахунку - 26 травня 2016 року та протиправно утримані суми військового збору з нарахувань підйомної допомоги за 2012 рік і 2014 рік, а також зобов'язати відшкодувати завдану неправомірними діями при звільненні з військової служби в органах СБУ моральну шкоду, тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
19 грудня 2019 року представником Управління СБУ у Хмельницькій області подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що згідно довідки УСБУ у Хмельницькій області № 72/21/202/7394 від 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено:
нараховане грошове забезпечення за травень 2015 року в сумі 1243,98 грн., виплачено 29 травня 2015 року (платіжне доручення №587 від 27 травня 2015 року) за мінусом військового збору;
нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 53988,55 грн., виплачена 31907,23 грн. 29 травня 2015 року (платіжне доручення №587 від 27 травня 2015 року), 21271,49 грн. 20 січня 2016 року (платіжне доручення № 45 від 20 січня 2016 року) за мінусом військового збору;
нарахована компенсація за не отримане речове майно в сумі 4383,10 грн., виплачена 31 серпня 2016 року (платіжне доручення №1128 від 29 серпня 2016 року);
нарахована підйомна допомога при переведенні з м. Старокостянтинів до м. Хмельницького в сумі 5736,25 грн., виплачена 05 грудня 2014 року (платіжне доручення №1344 від 17 листопада 2014 року) за мінусом військового збору;
нарахована підйомна допомога при переведенні з м. Хмельницького до м. Кам'янець-Подільського в сумі 7002,45 грн., виплачена 25 жовтня 2016 року (платіжне доручення №1370 від 21 жовтня 2016 року) за мінусом військового збору;
нарахована підйомна допомога при переведенні з м. Кам'янець-Подільського до м. Старокостянтинів в сумі 5493,00 грн., виплачена 25 жовтня 2016 року (платіжне доручення №1370 від 21 жовтня 2016 року) за мінусом військового збору.
Як зазначає представник відповідача, вказані виплати здійснювалися УСБУ у Хмельницькій області при отриманні відповідного фінансування з ФЕУ СБ України.
Крім цього, представник відповідача зазначив, що УСБУ у Хмельницькій області не є самостійним розпорядником коштів, і кошти для виплати одноразової грошової допомоги та виплат компенсаційного характеру при звільненні ОСОБА_1 не були закладені в кошторис. Тому Управлінням, після перерахування наявних цільових коштів ОСОБА_1 , була подана відповідна заявка на отримання залишку коштів до Центрального апарату СБ України для повного розрахунку з позивачем.
Тобто, повна виплата одноразової грошової допомоги при звільненні та інших виплат ОСОБА_1 стала можлива і була відповідно здійснена лише після надходження відповідних коштів на рахунки УСБУ у Хмельницькій області з Центрального управління СБ України.
Отже, на переконання представника відповідача протиправної бездіяльності та вини УСБУ у Хмельницькій області щодо несвоєчасної виплати вищевказаних грошових коштів при звільненні не встановлено, оскільки службові особи УСБУ у Хмельницькій області вжили всіх можливих законних заходів для здійснення повного і своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 .
Також, на думку представника відповідача необґрунтованими є твердження позивача, що з нього безпідставно стягнено військовий збір в сумі 187 грн. 43 коп. при виплаті підйомної допомоги 25 жовтня 2016 року за 2012 та 2014 роки та зазначає, що УСБУ у Хмельницькій області не погоджується з наведеними позивачем аргументами у зв'язку з тим, що підставою для нарахування та виплати підйомної допомоги є рапорт військовослужбовця. З вказаним рапортом ОСОБА_1 звернувся до керівництва УСБУ у Хмельницькій області лише 17 червня 2015 року, коли вже набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів" від 31 липня 2014 року, тому 25 жовтня 2016 року при здійсненні виплати позивачу підйомної допомоги, відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України, було стягнуто військовий збір.
При цьому, у відзиві представник відповідача також зазначив, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів існування причинного зв'язку між несвоєчасною за його твердженням виплатою УСБУ у Хмельницькій області 05 травня 2015 року відповідних грошових коштів та погіршенням 07 травня 2015 року його стану здоров'я, особливо що стосується хронічного попереково-крижового радикуліту, як стверджує позивач. Також, вказує на те, що відповідно до свідоцтва про хворобу №51 ВМС ВМУ СБУ в УСБУ у Хмельницькій області №72/18/107 від 11 березня 2015 року станом на 11 березня 2015 року ОСОБА_1 вже було визнано непридатним до військової служби в мирний час, та обмежено придатним у воєнний час у зв'язку із захворюванням. А вже 20 травня 2015 року, тобто через 15 днів після звільнення. ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності. Тобто, на думку відповідача, це свідчить, що вказані хвороби не виникли в нього раптово і не раптово загострилися 05 травня 2015 року в момент не проведення з ним повного розрахунку з боку УСБУ у Хмельницькій області.
20 січня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що посилання представника відповідача у відзиві на позов на нормативно-правові акти не спростовують докази, які викладені у позовній заяві до Управління СБ України у Хмельницькій області щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а сам відзив на адміністративний позов є формальним.
Протокольною ухвалою проголошеною у судовому засіданні 27 січня 2020 року, суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністартивного суду з даним позовом та поновив його. У цьому ж судовому засіданні суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, вказував на правомірність дій відповідача та просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи у їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , проходив військову службу в органах СБ України з 16 травня 2000 року по 05 травня 2015 року, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 51 ВМС ВМУ СБУ в УСБУ у Хмельницькій області №72/18/107 від 11 березня 2015 року, на підставі статей 41в, 236, 696, 54в, 56в, 10г (звільнення) графи розкладу хвороб Положення про медичний огляд у Службі безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 26 жовтня 2012 року №482/ДСК, зі змінами внесеними наказом СБ України від 19 серпня 2014 року №515/ДСК, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час; захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби. Діагноз: "дисциркуляторна енцефалопатія І ст. зі схильністю до транзиторних ішемічних атак".
Наказом Служби безпеки України №288-ос від 17 квітня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби в СБ України за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "б" пункту 63 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, підпунктом "б" (за станом здоров'я - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний до військової служби у воєнний час) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас Служби безпеки України.
З 05 травня 2015 року наказом начальника УСБУ у Хмельницькій області № 98-ос "По особовому складу" від 05 травня 2015 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Управління СБ України у Хмельницькій області.
Після звільнення позивач неодноразово звертався до УСБУ у Хмельницькій області з метою отримання належних йому виплат, які він не отримав під час проходження служби та звільнення військової служби в СБ України.
Так, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 червня 2015 року УСБУ у Хмельницькій області проінформувало позивача листом М72/К-12/103 від 16 липня 2015 року про те, що відповідно до наявних в Управлінні документів позивач має право на отримання коштів компенсаційного характеру (підйомної допомоги) при переведенні для подальшого проходження військової служби з Кам'янець-Подільського МВ до Старокостянтинівського МВ та з сектору ОДТ до Кам'янець-Подільського МВ в сумі 12495,95 грн.
При цьому вказано, що в той же час рапорти на отримання вказаної виплати у фінансовому відділі Управління відсутні, а тому рекомендовано звернутися до начальника фінансового відділу Управління для надання відповідної заяви про виплату вказаних коштів.
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 27 січня 2016 року УСБУ у Хмельницькій області листом №72/К-4/103 від 08 лютого 2016 рокуповідомило про те, що відповідно до наявних в Управлінні документів позивач має право на отримання коштів компенсаційного характеру (підйомної допомоги) при переведенні для подальшого проходження військової служби з Кам'янець-Подільського МВ до Старокостянтинівського МВ та з сектору ОДТ до Кам'янець-Подільського МВ в сумі 12495,95 грн.
При цьому вказано, що фінансування на виплату підйомної допомоги Управління в 2014-2016 р.р. не отримувало, при отриманні фінансування в поточному році з Державного бюджету на виплату компенсаційного характеру (підйомної допомоги), моє клопотання буде розглянуто та виплачено
Листом №72/К-5/103 від 05 лютого 2016 року ОСОБА_1 також повідомлено про те, що відповідно до наявних в Управлінні документів йому нарахована при звільненні грошова компенсація за неотримане речове майно за період з 2008 по 2015 роки в сумі 4383,10 грн., погашення заборгованості з якої планується у 2016 році при отриманні відповідного фінансування Управлінням.
За результатами розгляду звернення від 22 лютого 2016 року УСБУ у Хмельницькій області листом №72/К-8/103 від 12 березня 2016 року повідомило про наступне:
1) підйомна допомога за 2013 рік в сумі 5736,25 грн. при переведенні ОСОБА_1 зі Старокостянтинівського МВ до сектору ОДТ взята на бюджетне зобов'язання при отриманні відповідних асигнувань з Державного бюджету та виплачена Управлінням 05 грудня 2014 року на йог картковий рахунок № НОМЕР_2 в Хмельницькій філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Хмельницький.
2) відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Керуючись положеннями вказаної статті та у зв'язку з відсутністю відповідних асигнувань з Державного бюджету, Управління зареєструє бюджетні зобов'язання по виплаті підйомної допомоги при переведенні з Кам'янець-Подільського МВ до Старокостянтинівського МВ, з сектору ОДТ до Кам'янець-Подільського МВ при надходженні відповідних бюджетних коштів.
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 жовтня 2019 року УСБУ у Хмельницькій області проінформовано листом №72/К-146/103 від 15 листопада 2019 року про види грошового забезпечення та виплати компенсаційного характеру, які позивачу нараховані Управлінням, а також дати їх виплати, зокрема:
- нараховано грошове забезпечення за травень 2015 року в сумі 1243,98 грн., виплачено 29 травня 2015 року (платіжне доручення №587 від 27 травня 2015 року) за мінусом військового збору;
- нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 53988,55 грн. (7712,65*14*50%), з яких 31907,23 грн. виплачено 29 травня 2015 року (платіжне доручення №587 від 27 травня 2015 року) і 21271,49 грн. виплачено 20 січня 2016 року (платіжне доручення №45 від 20 січня 2016 року) за мінусом військового збору;
- нарахована компенсація за неотримане речове майно в сумі 4383,10 грн., виплачена 31 серпня 2016 року (платіжне доручення №1128 від 29 серпня 2016 року);
- нарахована підйомна допомога при переведенні з м. Старокостянтинів до м. Хмельницького (за 2013 рік) в сумі 5736,25 грн., виплачена 05 грудня 2014 року (платіжне доручення №1344 від 17 листопада 2014 року) за мінусом військового збору;
- нарахована підйомна допомога при переведенні з м. Хмельницького до м. Кам'янець-Подільського (за 2014 рік) в сумі 7002,45 грн., виплачена 25 жовтня 2016 року (платіжне доручення №1370 від 21 жовтня 2016 року) за мінусом військового збору;
- нарахована підйомна допомога при переведенні з м. Кам'янець-Подільського до м. Старокостянтинова (за 2012 рік) в сумі 5493,00 грн., виплачена 25 жовтня 2016 року (платіжне доручення №1370 від 21 жовтня 2016 року) за мінусом військового збору.
Таким чином, проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , а саме невиплати в день виключення зі списків Управління СБУ у Хмельницькій області - 05 травня 2015 року - грошового забезпечення за травень 2015 року (за неповний місяць до дня виключення зі списків особового складу Управління), грошової компенсації за неотримане речове майно, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та підйомної допомоги та добових при переїзді військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт за 2012 рік і 2014 рік було здійснено 25 жовтня 2016 року.
Вважаючи таку затримку у виплаті належних позивачу сум грошових коштів протиправною, а також утримання з такої суми військового збору, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Служби безпеки України визначено Законом України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року №2229-ХІІ та Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007.
Положеннями цих нормативно-правових актів не врегульовано питання проведення розрахунку під час звільнення зі служби в органах безпеки України.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року №2229-ХІІ, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232- XIII (далі - Закон № 2232-ХІІІ).
Відповідно до статті 40 цього Закону гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Статею 9-1 вказаного Закону передбачено, що продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 року № 2011-12 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з пунктом 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року, передбачено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та встановлено, що особам які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п. 3 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Як встановлено у ході судового розгляду, у день звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах служби безпеки (05 травня 2015 року) належні позивачу види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення та виплати компенсаційного характеру виплачені не були, як і не були нараховані взагалі.
Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Законом визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 вказаного Закону).
Трудові відносини, які складаються під час проходження служби в Службі безпеки України, мають специфічну правову природу, а тому, потребують детального регулювання спеціальним законодавством, яке визначатиме, зокрема, норми оплати праці, соціальні гарантії, тощо.
Разом з тим, Законом №2011-ХІІ та Законом України від 25 березня 1992 року №2229-ХІІ "Про Службу безпеки України", або іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, зокрема, в Службі безпеки України, не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, у тому числі і не встановлено відповідальність роботодавця за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків.
Водночас, слід зазначити, що принцип рівності прав і можливостей та заборона дискримінації у сфері праці закріплені у статтях 21 та 24 Конституції України, статтях 21, 22 Кодексу законів про працю України та ст.ст. 2, 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні".
Дискримінацію можна визначити, перш за все, як порушення принципу рівності.
Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою на третій сесії Генеральної Асамблеї ООН резолюцією 217А(ІІІ) від 10 грудня 1948 року, встановлено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою (стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 12 Конвенції про захист заробітної плати №95, виданої 01 липня 1949 року Міжнародною організацією праці та ратифікованої Президіумом Верховної Ради СРСР 31 січня 1961 року, коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Згідно з висновками Верховного Суду, які містяться у постановах від 10 квітня 2019 року по справі №820/1363/17 та від 26 квітня 2019 року по справі №806/536/16, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Тобто, у цьому випадку, враховуючи те, що спеціальним законодавством не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин приписи Кодексу законів про працю України, зокрема, норм статей 116 та 117, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з органів Служби безпеки України.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року по справі №805/977/16-а, від 04 квітня 2018 року по справі №805/5111/15-а та від 07 лютого 2018 року по справі №806/535/16.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, згідно з частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналізуючи наведені норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року по справі №21-1765а15 дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.
При цьому, виходячи із загальних засад права, під "виною" слід розуміти психічне ставлення особи до своїх протиправних дій або до бездіяльності та їхніх наслідків у формі умислу чи необережності.
Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому, відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні будь-якого діяння або бездіяльності.
Матеріалами справи підтверджується, що належні позивачу при звільненні грошові кошти, виплачені несвоєчасно та з вини відповідача, оскільки право особи на отримання грошових коштів не може бути поставлено в залежність від бюджетних асигнувань, про що також зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 14 березня 2019 року по справі №820/660/17.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач подав рапорт про звільнення ще на початку березня 2015 року, а звільнений був 05 травня 2015 року, тобто відповідач знаючи про наміри позивача звільнитися зі служби не запланував витрати на розрахунок з ним при звільненні, а звертався до Фінансово-економічного управління СБУ щодо збільшення кошторисних призначень для виплати належних ОСОБА_1 , виплат при звільненні. Тобто, відповідач звертався щодо надання коштів після звільнення позивача, хоч був повідомлений про його намір звільнитися.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 було звільнено зі служби 05 травня 2015 року, а остаточний розрахунок проведено 26 жовтня 2016 року, то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню по день проведення розрахунку з 06 травня 2015 року по 26 жовтня 2016 року.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У той же час, частиною 2 вказаної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому суд зауважує, що у цьому випадку наявна бездіяльність відповідача, під якою слід розуміти не проведення Управлінням Служби безпеки України у Хмельницькій області з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні, правомірність якої відповідачем не доведена.
Враховуючи наведене, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання протиправними дій Управління СБУ у Хмельницькій області щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби в органах СБУ в день виключення зі списків Управління СБУ у Хмельницькій області - 05 травня 2015 року, що свідчить про наявність підстав для стягнення з Управління СБУ у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06 травня 2015 року по день фактичного розрахунку - 26 жовтня 2016 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задоволити.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Управління СБУ у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 утриманих сум військового збору з нарахувань підйомної допомоги за 2012 рік і 2014 рік у розмірі 187 грн. 43 коп., суд зазначає наступне.
Позивач обґрунтовує вказану позовну вимогу тим, що вказані виплати йому повинні були нараховуватися та виплачуватися 19 жовтня 2012 року та 28 січня 2014 року при зміні місця проходження військової служби. А оскільки військовий збір був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів" від 31 липня 2014 року, та набрав чинності з 03 серпня 2014 року, то відповідно до ст. 58 Конституції України вказаний закон не має зворотної сили.
Однак, суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки підставою для нарахування та виплати підйомної допомоги є рапорт військовослужбовця. З вказаним рапортом ОСОБА_1 звернувся до керівництва УСБУ у Хмельницькій області лише 17 червня 2015 року, відповідно Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів" від 31 липня 2014 року уже набрав чинності, відтак 25 жовтня 2016 року при здійсненні виплати позивачу підйомної допомоги, відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України, було стягнуто військовий збір, що є правомірним на думку суду з огляду на те, що такі суми були нараховані та виплачені позивачу під час дії вказаної норми законодавства, а тому у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Крім цього, позивач заявив вимогу про зобов'язання Управління СБУ у Хмельницькій області відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн., завдану його неправомірними діями при звільненні з військової служби в органах СБУ.
В обґрунтування такої вимоги ОСОБА_1 зазначає, що УСБУ у Хмельницькій області своїми неправомірними діями завдало йому моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., яку воно повинно відшкодувати у зв'язку з тим, що на момент його звільнення 05 травня 2015 року УСБУ у Хмельницькій області не було проведено з ним всі розрахунки, а також, не було надано відповідних роз'яснень з даного приводу, ОСОБА_1 перебував у стресовому стані, наслідком чого стало направлення його 07 травня 2015 року на стаціонарне лікування до неврологічного відділення Хмельницької обласної лікарні.
20 травня 2015 року позивачу встановлено II групу інвалідності, а виплату пенсії по інвалідності розпочато лише 24 червня 2015 року внаслідок затягування УСБУ у Хмельницькій області подачі до органів Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії.
Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що у ході судового розгляду ОСОБА_1 не надав жодних доказів існування причинного зв'язку між несвоєчасною за його твердженням виплатою УСБУ у Хмельницькій області 05 травня 2015 року відповідних грошових коштів та погіршенням 07 травня 2015 року його стану здоров'я, особливо що стосується хронічного попереково - крижового радикуліту, як стверджує позивач.
Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до свідоцтва про хворобу №51 ВМС ВМУ СБУ в УСБУ у Хмельницькій області №72/18/107 від 11 березня 2015 року станом ОСОБА_1 уже було визнано непридатним до військової служби в мирний час, та обмежено придатним у воєнний час у зв'язку із захворюванням, а 20 травня 2015 року, тобто через 15 днів після звільнення, ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності.
Вказані обставини, на переконання суду свідчать про те, що хвороби ОСОБА_1 не виникли у нього раптово і загострилися саме 05 травня 2015 року в момент непроведення з ним повного розрахунку з боку УСБУ у Хмельницькій області, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність таких позовних вимог, у зв'язку із чим суд також відмовляє у їх задоволенні.
При цьому, інших моральних страждань та нервових напружень, що відобразилися на стані здоров'я позивача спричинених діями чи бездіяльністю відповідача, які є предметом цього позову, позивач у ході розгляду не наводив та жодних обґрунтувань з цього приводу суду не надав.
Враховуючи викладене, з урахуванням доведеної позивачем протиправності дій посадових осіб Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, яка потягла за собою порушення норм статті 116 Кодексу законів про працю України, у частині своєчасної виплати всіх сум, що належали позивачу при звільненні, суд вважає наявними правові підстави для стягнення з Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06 травня 2015 року по день фактичного розрахунку - 26 жовтня 2016 року, при цьому беручи до уваги відмову суду у задоволенні позовних вимог щодо стягнення утриманих сум військового збору з нарахувань підйомної допомоги за 2012 рік і 2014 рік у розмірі 187 грн. 43 коп., а також стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн., суд вважає за можливе задоволити даний адміністративний позов частково.
Оскільки ОСОБА_1 відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, тому в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Управління СБУ у Хмельницькій області щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби в органах СБУ в день виключення зі списків Управління СБУ у Хмельницькій області - 05 травня 2015 року.
Стягнути з Управління СБУ у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06 травня 2015 року по день фактичного розрахунку - 26 жовтня 2016 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 13 лютого 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Управління СБУ у Хмельницькій області (вул. Героїв Майдану, 19, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 20001734)
Головуючий суддя П.І. Салюк