13 лютого 2020 р. № 400/3739/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Чорноморської митниці Держмитслужби, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73003
про:визнання протиправним та скасування рішення від 22.10.2019 р. № UA 504000/2019/000368/2,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2019 р. № UA504000/2019/000368/2.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час декларування митної вартості придбаного автомобіля визначив його вартість відповідно до ціни договору. Всі необхідні документи були надані. Відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості. Не підтверджено належними доказами наявності в поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
19.12.2019 р. відповідач подав відзив на позовну заяву (а. с. 42-45), де вказав, що подані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Наданий позивачем договір не містив відміток щодо остаточної ціни, суми ПДВ, часткового платежу під час укладення договору та решти суми при передачі транспортного засобу, яким чином була здійснена оплата за товар, не заповнена інформація про відмову від страхування. На запит відповідача позивач не надав додаткових документів. Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів передбачено використання інформації, зазначеної в «SuperSCHWACKE» Eurotax, Швейцарія. Митну вартість ввезеного автомобіля визначено на рівні 10118 євро із застосуванням резервного методу на підставі інформації з довідника SchwackeNET та транспортних витрат відповідно до наданої позивачем калькуляції.
Ухвалою від 19.12.2019 р. суд допустив процесуальне правонаступництво в адміністративній справі, шляхом заміни Миколаївської митниці ДФС її правонаступником - Чорноморською митницею Держмитслужби.
За клопотанням представника позивача справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
14.10.2019 р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого позивач придбав транспортний засіб Mercedes ML320, 27.04.2007 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а. с. 17-18).
Позивачем самостійно здійснено зняття з обліку вказаного автомобіля та отримано реєстраційне посвідчення GO-K-0-287/19-00046 з метою подальшого ввозу на митну територію України (а. с. 21).
Переміщення автомобіля через кордон України також здійснював позивач особисто 16.10.2019 р., що підтверджується актом митного огляду транспортного засобу, на підставі попередньої митної декларації № UA504170/2019/11026, відповідно до якої розраховано та сплачено митні платежі (а. с. 23-24).
В подальшому ТОВ «Логос-Фортуна-Брокер» до митного посту «Костянтинівка» 21.10.2019 р. подано митну декларацію № UA504170/2019/011286, в якій визначено митну вартість на рівні 6100,00 євро (6000 євро за договором + 100 євро за транспортування автомобіля у вигляді вартості пального). До митної декларації додавалися договір купівлі-продажу від 14.10.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 07.08.2017 р. НОМЕР_2 ; тимчасове реєстраційне посвідчення від 14.10.2019 р. GO-K-0-287/19-00046; калькуляція транспортних витрат від 21.10.2019 р.; сертифікат відповідності від 21.10.2019 р. UA № 005.056952; акт про проведення митного огляду транспортного засобу від 16.10.2019 р. UA 20903/2019/86024; касовий чек від 15.10.2019 р. щодо сплати митних платежів (а. с. 17-26).
21.10.2019 р. відповідач надіслав повідомлення декларанту про витребування додаткових документів у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації щодо складових митно вартості (страхування, транспортних витрат з розшифровкою маршруту, витрати понесені при знятті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагорода); копію митної декларації країни відправлення; бухгалтерську документацію щодо транспортних та страхових витрат; банківські платіжні документи, що стосуються оплати за оцінюваний товар; висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу (а. с. 28).
Позивач повідомив відповідача про відсутність будь-яких додаткових доказів щодо вартості ввезеного транспортного засобу.
За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2019 р. № UA504000/2019/000368/2, яким збільшено митну вартість ввезеного транспортного засобу з 6100,00 євро до 10118,00 євро, що призвело до збільшення ПДВ грн та мита (а. с. 30).
Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості; транспортні витрати, зазначені особисто одержувачем товару, не підтверджені жодним документом; відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: на підставі відомостей з довідника «SuperSCHWACKE» компанії Eurotax та транспортних витрат відповідно до калькуляції від 21.10.2019 р.
Крім того, старшим державним інспектором прийнято картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA504170/2019/00466 (а. с. 29).
Відповідно до ст. 49, 50 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч. 2 цієї статті.
Як визначено в ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 р. по справі № 814/921/17.
Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 6 цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно приписів ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, виходив із того, що подані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Таку позицію суд вважає хибною, оскільки позивач, уклавши договір купівлі-продажу транспортного засобу, не повинен був подавати рахунок-фактуру, а інші платіжні документи - лише за наявності. Решта витребуваних відповідачем документів не є обов'язковими та не передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Доказів того, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки відповідач не надав. З наданого позивачем договору купівлі продажу чітко вбачається вартість автомобіля 6000,00 євро, а вартість транспортних витрат відповідач підтвердив, врахувавши калькуляцію від 21.10.2019 р.
Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).
Митну вартість ввезеного автомобіля відповідач визначив на рівні 10118 євро із застосуванням резервного методу на підставі інформації з довідника SchwackeNET (а. с. 61).
Однак оцінка інформації з довідника SchwackeNET від 20.10.2019 р. здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану автомобіля, який експлуатувався з 2007 р. Відповідач не обґрунтував правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SuperSCHWAСKE.
Додатком 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 , визначено перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, у якому є періодичний довідник «SuperSCHWAСKE» - Eurotax, Швейцарія. Разом з тим, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методика є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Проте, у даному випадку автотоварознавча експертиза чи експертне дослідження відповідачем не здійснювалися. Тому відповідачем не наведено достатніх підстав правомірності проведеного ним розрахунку митної вартості у такий спосіб за вказаною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу, що не враховувалося відповідачем при визначенні митної вартості ввезеного транспортного засобу.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач не виконав обов'язку щодо наведення в рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу звіту про оцінку по SCHWAСKE для коригування митної вартості за другорядним методом.
Таким чином, відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним, що є підставою для його скасування.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 768,40 грн (а. с. 3а), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Чорноморської митниці Держмитслужби (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73003, ідентифікаційний код 43335608) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2019 р. № UA504000/2019/000368/2 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.10.2019 р. № UA504000/2019/000368/2.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73003, ідентифікаційний код 43335608) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 13.02.2020 р.
Суддя Н.В. Лісовська