Справа № 1540/4376/18
13 лютого 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тарасишиної О.М., суддів Балан Я.В., Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2018р. по справі №1540/4376/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2018р. по справі №1540/4376/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій заявник просить суд:
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по справі № 1540/4376/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90 % від середнього заробітку, розрахованого виходячи із суми середньоденного заробітку 2310,90 грн., відповідно до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/3227/19, відомостей прокуратури Одеської області № 19-1485-19вих. від 14.08.2019 року та № 19-1485-19вих. від 14.08.2019 року, починаючи з 01.10.2017 року, з урахуванням проведених пенсійних виплат, без обмеження граничного розміру, умов, порядку та строків її виплати;
допустити негайне виконання рішення суду в частині сплати перерахованої суми пенсії за один місяць;
допустити негайне виконання судового рішення в частині сплати всієї суми різниці між розміром перерахованої суми пенсії та сплачених пенсійних виплат, починаючи з 01.10.2017 року;
встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати правонаступника Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
стягнути з правонаступника Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати.
Ухвалою від 29.01.2020 року прийнято до свого провадження заяву про перегляд за виключними обставинами судового рішення в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 05.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом замінено відповідача на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд судового рішення по справі № 1540/4376/18 зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по справі 1540/4376/18 залишеного без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог, з мотивів, що відповідно до діючого законодавства з 01.06.2016 року пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» не призначаються, а раніше призначені не перераховуються.
Однак, 13.12.2019 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення у справі № 7-р(ІІ)/2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яким передбачено, що «умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», що оспорювання положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів. Зокремі, у вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав порядок виконання цього Рішення до врегулювання Верховною Радою України вказаного питання на законодавчому рівні.
Від відповідача надійшли заперечення на заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019р., останній вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII за змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відтак, рішення Конституційного Суду від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 на думку відповідача, не може бути застосовано до правовідносин, що виникли до 13.12.2019 року.
У судове засідання 05.02.2020 р. сторони по справі не з'явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, жодних клопотань про розгляд справи без участі або перенесення судового засідання на іншу дату до суду не надходило.
Згідно ч. 2 ст. 368 КАС України, неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 з 23.08.2016р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, яка не виплачувалась оскільки позивач працював на посаді слідчого прокуратури.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 після звільнення з органів прокуратури з посади слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області наказом прокурора Одеської області № 2627к від 23.11.2016р., позивач почав отримувати пенсійні виплати.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію у розмірі 90% від заробітної плати у сумі 11702,06 грн.
14.09.2018р. ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Одеської області із запитом на отримання публічної інформації (а.с.150-152 т.2), у якому просив надати:
-публічну інформацію про порядок розрахунку розміру заробітної плати слідчих в особливо важливих справах першого та другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області у період з 01.07.2017 р. по 01.05.2018р. (помісячно);
-інформацію про розмір премій, які були сплачені слідчим в особливо важливих справах першого та другого слідчих відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва за період з 01.07.2017р. по 01.05.2018 р.;
-копії наказів (або витягів з наказів) про преміювання працівників прокуратури Одеської області, зокрема, слідчих в особливо важливих справах першого та другого слідчих відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва за період з 01.07.2017р. по 01.05.2018р.;
- інформацію про суми заробітної плати, сплачені кожному із слідчих в особливо важливих справах першого та другого слідчих відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області, за період з 01.07.2017 р. по 01.05.2018р.;
-інформацію про суми заробітної плати кожного із слідчих в особливо важливих справах першого та другого слідчих відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області, надані бухгалтерією для внесення останніми до декларацій державного службовця за 2017 рік.
Листом прокуратури Одеської області №19-1183-18вих від 18.09.2018р. надано відповідь на запит позивача та завірені копії наказів прокурора Одеської області за період з липня 2017 по квітень 2018 року про преміювання прокурорсько-слідчих працівників на 10 арк, оригінал розрахунку на копіювання та друк документів на 3 арк.(а.с.153-167 т.2).
30.07.2018р. ОСОБА_1 звернувся до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі із заявою про перерахунок пенсії, виходячи із розміру середньої заробітної плати, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №657, сума якої складає 29427,33грн. (т.1 а.с.68-71).
Листом Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №285/Г-1 від 13.08.2018р. повідомлено ОСОБА_1 про те, що згідно із п.20 ст.86 Закону України “Про прокуратуру” умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та на час звернення позивача відповідних нормативних актів про перерахунок раніше призначених пенсій працівникам прокуратури Урядом не прийнято (т.1 а.с.72).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Станом на дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, частина перша якої (в редакції чинній на час призначення пенсії) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частинами дванадцятою та сімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, відповідно до яких обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (надалі також Закон №3668-VI) до статті 50-1 Закону внесено зміни (друге речення частини п'ятнадцятої), згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказана норма набрала чинності 01.10.2011, тобто до призначення позивачу пенсії за вислугу років з 23.08.2016р.
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури, яка призначена до 01.10.2011, має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
При вирішенні питання про застосування закону в часі (статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ) суд виходить з того, що згідно із статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частин першої та третьої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
При вирішенні питання про застосування закону в часі (статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ) суд виходить з того, що згідно із статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частин першої та третьої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
У відповідності до частини другої статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституції межах і відповідно до законів України.
Стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження існуючих прав і свобод.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).
Суд зазначає, що внесенням змін до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року Законом України від 08 липня 2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, яким передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, в тому числі Закону України «Про прокуратуру», а також прийняттям Закону України «Про прокуратуру» (в редакції 14 жовтня 2014 року) допущено звуження соціальних гарантій, а саме: гарантоване позивачу право на пенсійне забезпечення при наявності 20 років вислуги, а також зменшено відсотковий розмір пенсії від розміру заробітної плати та порядку її розрахунку.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділи здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб'єктами владних повноважень, а тому відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України № 213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Таким чином, відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу за вислугою років на підставі частини 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» №1697-VII та у зв'язку із неприйняттям КМУ нормативного акту про умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури, відповідач порушив соціальні права і свободи позивача, тобто його право на перерахунок пенсії.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.
Умови та порядок пенсійного забезпечення позивача у момент виникнення у нього права на призначення пенсії визначалися статтею 50-1 Закону 1789-XII.
Приписи частин дванадцятої та сімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-XII, які були чинними на момент призначення позивачу пенсії, передбачали, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Положеннями частин тринадцятої, двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, що набрав чинності 15 липня 2015 року, які діяли на час звернення позивача за перерахунком пенсії, передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
На час спірних правовідносин зазначені умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначено.
Суд зазначає, що норми статті 50-1 Закону № 1789-XII, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (набрав чинності 01 січня 2015 року).
Пунктом 16 розділу III «Прикінцеві положення» цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
За таких обставин, на час спірних правовідносин позивач мав право на перерахунок пенсії відповідно до умов та в порядку, які повинні були бути визначені Кабінетом Міністрів України з січня 2015 року, однак не прийняті до моменту його звернення за перерахунком пенсії, що стало наслідком для прийняття відповідачем спірного рішення.
Відтак, маючи відповідне право на перерахунок пенсії та перебуваючи в стані невизначеності внаслідок тривалої бездіяльності компетентного органу позивач не може його реалізувати.
Враховуючи висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 вересня 2014 року, наведені вище обставини розцінюються судом як невиправдане втручання у право позивача.
Крім того, суд звертає увагу, що Рішенням Конституційного суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Суд наголошує, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи (у зв'язку з переведенням її на інший вид пенсії або за інших обставин) застосуванню підлягає редакція Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.
За таких обставин відповідачем при прийнятті рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачу не було дотримано вимог законодавства, які були чинними на час призначення йому пенсії, а саме стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у зв'язку з чим порушено його конституційні права.
Положеннями статті 46 Конституції України гарантовано право особи на соціальний захист, що включає і право на забезпечення громадян у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Оскільки Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, суд констатує, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у розмірі 80% від місячного заробітку і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії, що діяли на момент її призначення позивачу. При цьому має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Відтак зміни, внесені до Закону України «Про прокуратуру» після призначення позивачу пенсії, в частині зменшення відсоткового розміру заробітної плати, з якого обчислюється розмір пенсії, стосуються порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду України, висловленими, зокрема, в постановах від 10 грудня 2013 року № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13, в постанові від 01 липня 2014 року по справі № 21-244а14.
30.07.2018р. ОСОБА_1 звернувся до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі із заявою про перерахунок пенсії, виходячи із розміру середньої заробітної плати, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №657, сума якої складає 29427,33грн. (т.1 а.с.68-71).
Суд звертає увагу, що фактично позивач вчинив активні дії та звернувся до відповідача про здійснення перерахунку пенсії 30.07.2018. Відтак з цього моменту, у випадку наявності підстав, у відповідача виникає обов'язок вчинення відповідних дій направлених на здійснення перерахунку пенсії заявника.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 вирішено визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Тобто, положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 не може бути застосовано до правовідносин, що виникли до 13.12.2019 року.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі заяви позивача від 30.07.2018р. у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати з 13.12.2019 року.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача частково шляхом: зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі провести перерахунок та здійснювати виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90% від середнього заробітку, який становить 29427,33 грн., без обмеження граничного розміру, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 13.12.2019 року; допущення негайного виконання рішення суду в частині сплати суми пенсії за один місяць у розмірі 90% від середнього заробітку, який становить 29427,33 грн., без обмеження граничного розміру;
Щодо позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності по не проведенню перерахунку раніше призначеної пенсії, суд вважає за необхідне у її задоволенні відмовити, оскільки на час звернення позивача із заявою про здійснення перерахунку пенсії, діяло положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, а тому з боку відповідача не було допущено протиправної бездіяльності.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання сплатити різницю між розміром перерахованої та сплаченої раніше пенсії, починаючи з 01.10.2017 року суд вважає за необхідне відмовити оскільки зазначене питання було вже вирішено судом задовольняючи частково позовну заяву шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі провести перерахунок та здійснювати виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90% від середнього заробітку, який становить 29427,33 грн., без обмеження граничного розміру, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 13.12.2019 року.
Щодо позовної вимоги допустити негайне виконання судового рішення в частині сплати різниці між розміром перерахованої та сплаченої раніше призначеної пенсії, починаючи з 01.10.2017 року, суд вважає необґрунтованою та такою, що відповідачає приписам ст. 371 КАС України.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано спростовуючих доказів та аргументів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог судом встановлено наявність підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1058,00 грн.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 262, 263, 361-369 КАС України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2018р. по справі №1540/4376/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року у справі № 1540/4376/18 та ухвалити нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Одесі провести перерахунок та здійснювати виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90% від середнього заробітку, який становить 29427,33 грн., без обмеження граничного розміру, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 13.12.2019 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині сплати суми пенсії за один місяць у розмірі 90% від середнього заробітку, який становить 29427,33 грн., без обмеження граничного розміру.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2020р.
Головуючий суддя О.М. Тарасишина
Суддя Я.В. Балан
Суддя А.А. Радчук