Справа № 420/6525/19
12 лютого 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №4493 від 10.10.2019 року “Про відмову в призначенні пенсії”, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “д” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 26.09.2019 року, -
З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №4493 від 10.10.2019 року “Про відмову в призначенні пенсії”, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “д” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 26.09.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення пенсії за вислугу років, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 4493 від 10.10.2019 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, відмова грунтувалась на тому, що відповідно до п. "д" ст. 55 «Про пенсійне забезпечення», пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського після досягнення віку, встановленого цим пунктом Закону та за наявності стажу роботи за спеціальністю для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. Страховий стаж у ОСОБА_1 складає 24 роки 5 місяців 9 днів, в тому числі за вислугу років станом на 10.10.2017 року - 11 років 9 місяців 22 дні, а тому право на пенсію позивач не має. Позивач вважає, що рішення ПФУ незаконним, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Представник відповідача 04.12.2019 року за (вхід.№45907/19) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог пославшись на те, що 26.09.2019 року позивач звернулась до управління із заявою № 4493 про призначення пенсії згідно п.«д» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Пунктом «д» Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово- допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. Згідно наданих позивачем документів для призначення пенсії, її стаж станом на 10.10.2017 року складає 24 роки 5 місяців 9 днів, з яких 11 років 9 місяців 22 днів стаж за вислугу років. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження і станом на дату звернення за призначенням пенсії не досягла 55 років та не має 25 років страхового стажу, права на призначення пенсії згідно п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вона не має, у зв'язку з чим управлінням 10.10.2019 року винесено рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Ухвалою суду від 19.11.2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні 24.01.2020 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги. Представник відповідача був сповіщений належним чином про дату, час та місце слухання справи але в судове засідання не з'явився, ніяких клопотань від нього не надходило, суд за власною ініціативою виніс на обговорення питання про розгляд справи в письмовому провадженні, представник позивача не заперечував, а тому, на підставі положень ч.9 ст.205 КАС України, суд ухвалив рішення розглянути цю справу в порядку письмового провадження 12.02.2020 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:
Позивач - ОСОБА_1 , 26 вересня 2019 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася із заявою до відділу з питань перерахунків пенсій №16 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про загальнбов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову в призначенні пенсії» від 10.10.2019 року за №4493 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, відмова грунтувалась на тому, що пенсію за вислугу років відповідно до п. "д" ст. 55 «Про пенсійне забезпечення» мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського після досягнення віку, встановленого цим пунктом Закону та за наявності стажу роботи за спеціальністю для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року, право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи на 10.10.2017 року - 21 рік 6 місяців. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку 54 роки 6 місяців, які народилися з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року. Страховий стаж ОСОБА_1 сладає 24 роки 5 місяців 9 днів, в тому числі за вислугу років станом на 10.10.2017 року - 11 років 9 місяців 22 дні, право на призначення пенсії не має, оскільки не досягла віку, визначеного п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме 54 роки і 6 місяців. Позивач вважає, що прийняте рішення є незаконним та таким, що порушує її права на соціальний захист з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них ооставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, шо є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з п. "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флогу і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово- допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону; працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 року положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такими, що не відповідають Конституції України. Так, у своєму рішенні Конституційний Суд України зазначає, що системний аналіз положень частини третьої статті 24, частини п'ятої статті 43 Конституції України, статей 51, 54, 55 Закону № 1788, абзацу четвертого частини другої статті 6, статті 20 Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок" дає підстави для висновку, що встановлення меншого порівняно з чоловіками пенсійного віку для жінок, які зайняті на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, є спеціальною гарантією щодо охорони праці іздоров'я жінок.
Таким чином, законодавець, зрівнявши вік виходу на пенсію для чоловіків і жінок, зайнятих на визначених пунктами "а”, "б", "в", "г". "д" статті 55 Закону № 1788 роботах, що пов'язані зі шкідливим впливом на здоров'я та призводять до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, скасував спеціальні гарантії щодо охорони праці і здоров'я жінок та встановлені спеціальні умови набуття права на пенсію за вислугу років.
Отже, внесені Законом № 213 зміни до пунктів "а", "б", "в", "г", "д" статті 55 Закону № 1788 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок є такими, що суперечать частині третій статті 24 Конституції України. Тому, Конституційний Суд вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213- VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Виходячи з вищевказаного, після прийняття Рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019 року, норми статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення“ застосовуються у редакції, яка діяла до 02 березня 2015 року.
Відповідно до п. "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення” в редакції до 02 березня 2015 року встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають: д) плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з их не менше 10 років на зазначеній роботі.
Судом встановлено, що 19.09.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла 50 років, що підтверджується копією паспорту громадянина України, серії НОМЕР_1 . 26.09.2019 року звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років. На момент звернення до органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою, стаж роботи ОСОБА_2 за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які встановлені в оскаржуваному рішенні склав 24 роки 5 місяців 9 днів, в тому числі за вислугу років 11 років 9 місяців 22 дні. Основною підставою для відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідач зазначив не досягнення віку 54 років 6 місяців, хоча ця вимога спростовується Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 року. Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №4493 від 10.10.2019 року "Про відмову в призначенні пенсії"' є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно із статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014р., за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу (йдеться про Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підгрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини застосовуються судами України при розгляді справ, наряду з Конвенцією (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод), як джерело права.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо зобов'язання орган ПФУ здійснити позивачу призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “д” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 26.09.2019 року.
Щодо зобов'язання відповідача виплатити пенсію позивачу за період з дати її призначення, суд вважає, що наразі ця позовна вимога є передчасною, в зв'язку із чим, вона не може бути задоволена, з урахуванням того, що в разі призначення позивачу пенсії з 26.09.2019 року, відповідно до Закону, у відповідача буде наявний обов'язок щодо виплати пенсіонеру заборгованість з пенсії, що утворилась не з вини пенсіонера.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №4493 від 10.10.2019 року “Про відмову в призначенні пенсії”, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “д” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 26.09.2019 року, підлягають задоволенню частково відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.
Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139,241-246,263 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного
фонду України в Одеській області №4493 від 10.10.2019 року «Про відмову в призначенні пенсії».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області
призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “д” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 26.09.2019 року.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С.Єфіменко
.