06 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3088/19 пров. № 857/14102/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Большакової О.О., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 460/3088/19 (рішення ухвалено в м. Рівне, головуючий суддя Махаринець Д.Є., повний текст рішення складений 03.12.2019) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_2 В ОСОБА_3 В. 31.10.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії відповідно до положень п.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків, але не вище 75 процентів заробітку; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії зі віком відповідно до положень п.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків, але не вище 75 процентів заробітку, починаючи з 01.09.2019.
В обґрунтування позову зазначає, що прийнятим рішенням відповідачем грубо порушенні його конституційні права та інтереси, як потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені Конституцією України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішення відповідача є протиправним та прийняте з порушенням норм законодавства України, яке передбачає порядок перерахунку та виплати пенсії постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до положень п.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків, але не вище 75 процентів заробітку. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії зі віком відповідно до положень п.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків, але не вище 75 процентів заробітку, починаючи з 01.09.2019.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ГУ ПФУ в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Судом не враховано, що 11.10.2017 у відповідній частині набрав чинності закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, згідно із п. 2 п. п. 3 розділу 1 норму ст. 56 ч. 2 Закону №796-XII доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом також не враховано, що позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058, а залишився на пенсії за віком на умовах частини 1 статті 27 статті 27 Закону №1058. Апелянт звертає увагу, що після проведення перерахунку за частиною 2 статті 27 Закону №1058 розмір пенсійної виплати позивача зменшиться.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 20.11.1993.
Перебуваючи на обліку в Дубровицькому відділі обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області отримує пенсію по віку, яку обчислено відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Загальний страховий стаж позивача становить 41 рік 10 місяців 23 дні.
На заяву позивача від 04.09.2019 про перерахунок пенсії на підставі ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач листом від 17.09.2019 №21/08.8 відмовив в перерахунку пенсії.
Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо відмови провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач звернувся до суду даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ позивач має право на пенсію в повному розмірі як особа, віднесена до категорії 3, з подальшим обчисленням надбавки за понаднормовий стаж до пенсії 1% за кожний рік роботи понад установлений стаж 20 років, але не вище за 75% заробітку. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності його поведінки у спірних правовідносинах.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Межами апеляційного перегляду цієї справи є встановлення факту внесення змін у законодавство, яке регулює відносини пенсійного забезпечення між позивачем та відповідачем і чи вплинули ці зміни на порядок регулювання цих відносин.
Як встановлено судом, позивачу призначено пенсію за віком на підставі ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-IV зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, згідно з ч. 2 ст. 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
З аналізу зазначених норм слідує, що правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон № 796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений частиною 2 статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною 2 статті 27 Закону № 1058-IV.
Оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV, а залишився на пенсії за віком на умовах частини 1 статті 27 Закону № 1058-IV, на думку суду апеляційної інстанції, відповідач правомірно припинив виплату позивачу передбачене ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 відсотків заробітку.
Оскільки правове регулювання спірних правовідносин змінилось, то відповідач позбавлений можливості виплачувати передбачене ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 відсотків заробітку.
Такий висновок судом апеляційної інстанції зроблений з урахуванням постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №809//627/18.
Також судом апеляційної інстанції враховано рішення Європейського суду з прав людини у справі «Валентина Никанорівна Великода проти України» в якому суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд у цьому рішенні констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесено зміни.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище мотивів.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 460/3088/19 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 12.02.2020