06 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 260/660/19 пров. № 857/11944/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Большакової О.О., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
представника позивача Ковача В.С.,
представника відповідача Євчинець Р.М.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відео конференції в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 260/660/19 (рішення ухвалено в м. Ужгород, головуючий суддя Ващилін Р.О.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 14.05.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області №000931305, №000961305, №0001161305 від 07.02.2019 р. та податкову вимогу від 09.04.2019 р. №29353-55 по акту перевірки від 28.12.2018 р. з розрахунку фінансових санкцій по податку на доходи фізичних осіб, військовому збору.
В обґрунтування позову зазначає, що за результатами проведеної перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по отриманому у 2016 році від АТ “Укрсиббанк” доходу (додаткового блага), податковим органом прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення. Такі рішення вважає протиправними, оскільки перевірку проведено поверхнево, без дослідження кредитних угод, без визначення сум отриманих коштів з урахуванням курсу долара на момент отримання кредиту, загальної суми виплат за весь період дії кредитної угоди.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в позові відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує, що згідно норм ПК України до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів.
Зазначає, що в результаті реалізації договірних правовідносин між ним та банком, враховуючи коливання курсових різниць за період з 26.09.2007 р. по 22.04.2016 р., було повернуто суму більшу, ніж отримана в якості кредиту, а тому збільшення загального майнового стану чи приросту його активів, що є необхідною умовою віднесення суми коштів до доходу, не відбулося, а отже й відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст. 14, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164 Податкового Кодексу України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити їх без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача у судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 26 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (банк) та громадянином ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11222093000.
22 квітня 2016 року ПАТ “Укрсиббанк” у зв'язку з прийняттям рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №11221930000 від 26.09.2007, позивача повідомлено про анулювання боргу, а саме, суми основного боргу (кредиту) 9337,29 доларів США, що складає 236921,18 гривень по курсу НБУ станом на 22 квітня 2016 року.
Анульована сума боргу в річній декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік ОСОБА_1 відображена не була, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу така включена не була, податкові зобов'язання не сплачено.
Дані обставини сторонами не заперечуються.
На підставі наказу від 08.11.2018 №1840 та повідомлення №416/07-16-13-05 від 08.11.2018 у період з 20 по 22 грудня 2018 року посадовою особою Головного управління ДФС у Закарпатській область проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по отриманому у 2016 році від АТ “Укрсиббанк” доходу (додаткове благо), за результатами якої складено акт №1280/07-16-13-05-07/ НОМЕР_1 від 28.12.2018.
Згідно висновків акту перевірки, встановлено наступні порушення ОСОБА_1 податкового законодавства:
-пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, пп. “в” п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік;
-пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. “д” 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою нараховано 42645,81 грн. податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік із суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо;
-пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.4, пп. 1.6 п. 161 підр. 10 розд. ХХ Перехідних положень, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою нараховано 3553,82 грн. військового збору за 2016 рік із суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо.
Такі висновки ґрунтуються на наявній податковій інформації про те, що ОСОБА_1 у ІІ кварталі 2016 року отримав дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, прощеного кредитором (АТ “Укрсиббанк”) за його самостійним рішенням, який згідно пп. “д” 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України підлягав включенню фізичною особою до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.
За результатами проведеної перевірки у зв'язку із виявленням фактів порушення податкового законодавства ГУ ДФС у Закарпатській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
-№0000931305 від 07.02.2019 р., яким за порушення пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1, пп. “д” 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 53307,26 грн., в тому числі за основним платежем 42645,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10661,45 грн. (арк. спр. 14);
-№0001161305 від 07.02.2019 р., яким за порушення пп. 1.1, пп. 1.2 п. 161 підр. 10 розд. ХХ, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем військовий збір на суму 4442,27 грн., в тому числі за основним платежем 3553,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 888,45 грн. (арк. спр. 40);
-№0000961305 від 07.02.2019 р. яким за порушення пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, пп. “в” п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб.
За результатами адміністративного оскарження рішенням від 08.04.2019 вище вказані податкові повідомлення-рішення без змін, а скарга позивача без задоволення.
Вважаючи прийняті контролюючим органом рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 №321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що сума прощеної позивачу основної заборгованості, в сумі 236921,18 гривень є доходом платника податку та підлягає оподаткуванню.
Отже, анульована у 2016 році основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а відповідно такий дохід підлягає включенню до річного оподаткованого доходу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 802/1108/17-а, від 31 серпня 2018 року у справі №826/3684/17, від 07.02.2019 у справы №802/598/16-а.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 прощено (анульовано) за Договором про надання споживчого кредиту №11221930000 від 26.09.2007 сума боргу у розмірі 9337,29 доларів США, що складала 236921,18 гривень по курсу НБУ станом на 22 квітня 2016 року.
Вказана сума є основною сумою боргу (кредиту), анульованою до закінчення строку позовної давності, а тому така на переконання колегії суддів є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік.
При цьому, колегія суддів враховує, що повідомленням про анулювання боргу №580 від 22 квітня 2016 року ПАТ “Укрсиббанк” повідомив ОСОБА_1 про те, що сума прощеного кредиту є доходом, отриманим як додаткове благо, про необхідність самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також відобразити такий у річній податковій декларації.
Тобто, у вказаному повідомленні звернуто увагу позивача на необхідність дотримання ним вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та сплати податку на доходи з фізичних осіб, військового збору з суми анульованої банком заборгованості за кредитним договором.
Щодо застосування пункту 8 підрозділу І розділу XX Податкового кодексу України, на який зокрема посилається позивач, колегія суддів суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 8 підрозділу І розділу XX Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валютних зобов'язань за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Тобто, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума прощена (анульована) кредитором, у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, з метою оподаткування доходу, отриманого платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, слід розглядати окремо.
Враховуючи викладене, оскільки банком було здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абз. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Тобто, з наведеного підтверджується, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), що є підставою для зобов'язання позичальника (позивача) відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку на доходи з фізичних осіб у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Окрім того, застосування відповідачем штрафу до ОСОБА_1 обумовлено порушеннями пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, відповідно до якого платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Згідно підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
При цьому пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, дії позивача щодо неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік не відповідають нормам податкового законодавства.
Підсумовуючи вищевикладене, прийняте на основі акта перевірки податкове повідомлення-рішення №0000961305 від 07.02.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік є правомірним та скасуванню не підлягає.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Фізичні особи - за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб - підприємців є 2015 рік.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що отримання фізичною особою доходу, зокрема, у вигляді додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.
Зважаючи на те, що чистий оподатковуваний дохід позивача за 2016 рік становить 236921,18 гривень, відповідно позивач зобов'язаний сплатити військовий збір у розмірі 3553,82 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №000931305, №000961305, №0001161305 від 07.02.2019 та податкової вимоги від 09.04.2019 №29353-55 по акту перевірки від 28.12.2018, що обумовлює безпідставність заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 260/660/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 12.02.2020