11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004174 пров. № 857/12504/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Большакової О.О., Качмара В.Я.
за участі секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року (суддя - Хома О.П., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов,-
ОСОБА_1 в серпні 2019 року звернулася до суду з позовом до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 23.04.2019, винесену головним державним виконавцем Городоцького РВ ДВС Копитком Ю.Ю. у виконавчому провадженні №54070445; визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.04.2019, винесену головним державним виконавцем Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Городоцького РВ ДВС Копитком Ю.Ю. у виконавчому провадженні №54070445. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження на підставі оскаржуваних постанов є протиправним, оскільки позивачем самостійно виконано рішення суду у добровільному порядку, що підтверджується постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі №857/3875/19. Окрім цього наголошує, що оскаржувані постанови приймались в рамках невідновленого (закінченого) виконавчого провадження, а відтак не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року у справі №1.380.2019.004174 заявлений позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з покликанням на окремі обставини справи та положення законодавства вказує, що оскаржувані постанови винесено відповідачем на підставі та в межах, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ), у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування. Крім того, скаржник покликається на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у липні 2015 року посадовими особами ДАБІ проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил громадянкою ОСОБА_1 на об'єкті будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Перевіркою встановлено, що відповідач здійснила у 2015 році будівництво фундаменту під житловий будинок розміром 8,80 на 8,05 метра, по периметру будівлі в землі із виступом над землею на висоту 30-50 см.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі №813/996/16 адміністративний позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено повністю та зобов'язано ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити знесення самовільно збудований фундамент по периметру будівлі в землі із виступом над землею за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі №813/996/16 - без змін.
Львівським окружним адміністративним судом 18.04.2017 видано виконавчий лист, який скерований 18.05.2017 на виконання до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Головним державним виконавцем Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області 02.06.2017 відкрито виконавче провадження №54070445 з виконання виконавчого листа від 18.04.2017 №813/996/16.
15.06.2017 боржник ОСОБА_1 повідомила про виконання рішення суду та надала договір підряду від 01.12.2015 №01/12, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року.
Головним державним виконавцем 19.06.2017 складено акт, у якому зазначено, що при виході за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 встановлено, що фундамент, про який йдеться в судовому рішенні демонтовано у грудні 2015 року.
22.06.2017 головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №54070445 у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.
Начальником Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області 11.02.2019 винесено постанову про скасування процесуального документу, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2017. В цій постанові зазначено, що при закінченні виконавчого провадження державним виконавцем не враховано, що виконавчий лист виданий 14.06.2016, тобто після ймовірного виконання рішення суду. До заяви про відкриття виконавчого провадження було додано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, де у мотивувальній частині рішення суду вказано, що посилання апелянта на те, що позивач добровільно виконала вимоги припису про знесення фундаменту не заслуговують на увагу, оскільки фундамент, споруджений з порушенням вказаних вище норм ДБН залишився, що стверджується сторонами, графічними матеріалами та фотографіями. Окрім цього, 05.02.2019 на адресу ДАБІ надійшли звернення фізичної особи ОСОБА_2 та сільського голови, в яких зазначено, що боржник 2 роки не виконує рішення суду.
Головним державним виконавцем Городоцького РВ ДВС Копитком Ю.Ю. 12.02.2019 скерована вимога боржнику щодо виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Окрім того, головним державним виконавцем Городоцького РВ ДВС Копитком Ю.Ю. 14.02.2019 скерована вимога до Львівського окружного адміністративного суду щодо надіслання оригіналу виконавчого листа, вимога ДАБІ України про забезпечення присутності представника 27.02.2019 о 12.00 год в с.Лівчиці, вул АДРЕСА_2 Верхня,14 при перевірці виконання рішення суду та вимога Підзвіринецькій сільській раді щодо повідомлення ОСОБА_1 про виконання рішення суду та забезпечення присутності представника при виконанні виконавчих дій 27.02.2019 о 12.00 год в с.Лівчиці, вул. Верхня,14.
Головним державним виконавцем Городоцького РВ ДВС Копитком Ю.Ю. 27.02.2019 проведено перевірку виконання рішення суду у справі №813/996/16 та встановлено, що рішення суду не виконано, фундамент наявний, що було встановлено візуальним оглядом огородженої земельної ділянки зі сторони сусідів, про що складено відповідний акт.
Головним державним виконавцем Городоцького РВ ДВС Копитком Ю.Ю. 28.02.2019 винесено постанову про накладення штрафу та встановлено новий термін для виконання 10 робочих днів. Повторну перевірку призначено на 18.03.2019.
Надалі, 08.04.2019 Городоцьким РВ ДВС здійснено демонтаж у примусовому порядку без участі боржника самовільно збудованого фундаменту по периметру будівлі в землі із виступом над землею за адресою АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується Актом державного виконавця, який підписано представником стягувача - головним інспектором будівельного нагляду ДАБІ Гончар Т.А., представником національної поліції - старшим ДОП СШІ Городоцького ВП Севера В. І., понятими.
Виконання рішення суду в примусовому порядку зумовило винесення 23.04.2019 головним державним виконавцем Городоцького РВ ДВС Копитком Ю.Ю. постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №54070445 та постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Постанови Головного державного виконавця Городоцького РВ ДВС Копитка Ю. Ю. від 23.04.2019 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є предметом оскарження у справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі №1.380.2019.001081, яка набрала законної сили, встановлено неправомірність скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2017 №54070445 і підтверджено факт демонтажу боржником ОСОБА_1 в грудні 2015 року фундаменту, який був предметом розгляду у справі №813/996/16. Відтак, суд першої інстанції вважав, що встановлені цим судовим рішенням обставини унеможливлювали вчинення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій у межах виконавчого провадження №54070445, з огляду на що постанови головного державного виконавця Городоцького РВ ДВС Копитка Ю. Ю. від 23.04.2019 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є протиправними та підлягають скасуванню.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане судове рішення не може бути залишено без змін з таких міркувань.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом №1404-VІІІ.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ).
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема виконавчого листа виданого судом.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною шостою вказаної статті за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття
Таким чином, на державного виконавця покладено обов'язок в межах виконавчого провадження здійснити перевірку виконання рішення боржником.
При цьому, відповідно до пункту 1 розділу VІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону №1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно із статтями 27, 42 Закону №1404-VІІІ, розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, витрати на виконавче провадження та виконавчий збір стягується на підставі постанови.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Таким чином, за своїм змістом кошти на витрати виконавчого провадження є відшкодування органу виконавчої служби витрат, які такий орган поніс виконуючи рішення в примусовому порядку, тоді як виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.
Законом №1404-VІІІ (статті 40, 42 Закону) передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Зокрема, частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Окрім цього, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
З матеріалів справи встановлено, що відкриття виконавчого провадження №54070445 з примусового виконання виконавчого листа від 18.04.2016 №813/996/16 відбулося відповідно до постанови від 02.06.2015.
Постановою від 22.06.2017 виконавче провадження №54070445 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та на підставі поданих боржником ОСОБА_1 документів.
Разом з тим, абзацом 2 частини третьої статті 74 Закону №1404-VІІІ встановлено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Постановою начальника Городоцького РВ ДВС від 11.02.2019 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2017 №54070445. В постанові про скасування процесуального документу від 11.02.2019 зазначено, що при закінченні виконавчого провадження державним виконавцем не враховано, що виконавчий лист виданий 14.06.2016, тобто після ймовірного виконання рішення суду. До заяви про відкриття виконавчого провадження було додано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, де у мотивувальній частині рішення суду вказано, що посилання апелянта на те, що позивач добровільно виконала вимоги припису про знесення фундаменту не заслуговують на увагу, оскільки фундамент, споруджений з порушенням вказаних вище норм ДБН залишився, що стверджується сторонами, графічними матеріалами та фотографіями. Окрім цього, 05.02.2019 на адресу ДАБІ надійшли звернення фізичної особи ОСОБА_2 та сільського голови, в яких зазначено, що боржник 2 роки не виконує рішення суду.
Принагідно зазначити, що постанова начальника Городоцького РВ ДВС від 11.02.2019 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2017 №54070445 була предметом судового розгляду і на час проведення відповідачем виконавчих дій у межах виконавчого провадження №54070445 рішення суду з цього приводу не набрало законної сили.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, яка набрала законної сили, встановлено неправомірність скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2017 №54070445 і підтверджено факт демонтажу боржником ОСОБА_1 в грудні 2015 року фундаменту, який був предметом розгляду у справі №813/996/16.
На думку суду першої інстанції встановлені судовим рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року обставини унеможливлювали вчинення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій у межах виконавчого провадження №54070445. Відтак, з цих підстав суд першої інстанції дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позову у розглядуваній справі.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі №1.380.2019.001081. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі №1.380.2019.001081 скасовано та прийнято нову постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №1.380.2019.001081 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу в розмірі 1700 грн. від 28.02.2019, винесену головним державним виконавцем Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Копитко Ю.Ю. у виконавчому провадженні №54070445. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Переглядаючи постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі №1.380.2019.001081 за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції зазначив, що факт незнесення громадянкою ОСОБА_1 на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі №813/996/16 самовільно збудованого фундаменту станом на дату прийняття постанови про скасування процесуального документу встановлений апеляційним судом при розгляді цієї заяви, то постанова про скасування процесуального документу, на думку апеляційного суду, є законною, а тому її належить залишити в силі.
У відповідності до положень частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, станом на дату вирішення судом апеляційної інстанції розглядуваної справи, постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2017 №54070445 є законною та не скасованою у встановленому чинним законодавством порядку. З огляду на вищенаведене, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року у справі №1.380.2019.004174, яке містить мотиви про задоволення позову з покликанням на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі №1.380.2019.001081, яка скасована в частині, не може бути залишеним без змін.
Попри це, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Водночас, відповідно до частини першої статті 41 Закону №1404-VІІІ у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
При цьому, вжите у наведеній вище нормі словосполучення «скасована в установленому законом порядку» стосується випадків коли постанова про закінчення виконавчого провадження скасовується в інший спосіб ніж в судовому порядку. Цей випадок, на переконання суду апеляційної інстанції, належить до випадків скасування постанови про закінчення виконавчого провадження начальником органу ДВС відповідно до повноважень передбачених абзацом 2 частини третьої статті 74 Закону №1404-VІІІ.
За приписами частини першої статті 41 Закону №1404-VІІІ у випадку скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Однак, з матеріалів справи встановлено, що відповідач не прийняв постанову про відновлення виконавчого провадження, як цього вимагає частина перша статті 41 Закону №1404-VІІІ.
Таким чином, подальші виконавчі дії вчинялись, а рішення приймались в рамках невідновленого (закінченого) виконавчого провадження, а тому не можуть вважатися законними.
Виходячи з цього,постанова про стягнення виконавчого збору від 23.04.2019 та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.04.2019, винесені головним державним виконавцем Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Городоцького РВ ДВС Копитком Ю.Ю. у виконавчому провадженні №54070445 є протиправними, що є підставою для їх скасування.
Щодо покликань апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції зазначає, що правова оцінка таким вже була надана судом першої інстанції в ухвалі від 05 вересня 2019 року, у якій суд дійшов висновку про відсутність належних доказів, які б спростували доводи позивача про те, що про оскаржувані постанови ій стало відомо лише 07.08.2019. При цьому, судом зроблено висновки, що виконання державним виконавцем обов'язку направлення особі постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження не підтверджує факту обізнаності цієї особи з такими. Жодних нових обставин, окрім проаналізованих судом першої інстанції в ухвалі від 05 вересня 2019 року, скаржником не надано, відтак колегія суддів не вбачає підстав для непогодження із висновками суду першої інстанції в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, мотиви задоволення позову ОСОБА_1 , викладені у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим у ході апеляційного розгляду обставинам справи.
Відтак, на думку апеляційного суду, оскаржуване судове рішення необхідно змінити, привівши його мотивувальну частини у відповідність до фактичних обставин справи.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини шостої статті 139 КАС України немає.
Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року у справі №1.380.2019.004174 змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року у справі №1.380.2019.004174 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 12 лютого 2020 року.