Справа № 822/2241/15
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
06 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Сушка О.О. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В.,
за участю представника відповідача - Царик Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старосинявської районної державної адміністрації про визнання висновку протиправним, скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 , 12.06.2015 року, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старосинявської районної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження першого заступника голови Старосинявської райдержадміністрації №40/2015 від 15.05.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу з організації надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру апарату Старосинявської районної державної адміністрації, з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" та поновити його на посаді начальника відділу з організації надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру апарату Старосинявської райдержадміністрації з 15.05.2015 року; стягнути з Старосинявської районної державної адміністрації на користь позивача його середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.05.2015 року до часу постановлення судового рішення у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для звільнення його з посади був висновок Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 12.05.2015 року №26 "Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" в частині відомостей про те, що у поданій позивачем декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказані недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих позивачем за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади", а саме - в розділі ІІІ. "Відомості про нерухоме майно" в графі 23 "Земельні ділянки" не задекларовані дві земельні ділянки: площею 0,8057 га та 2,2501 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, такі твердження відповідача вважає необґрунтованими з огляду на те, що вказані земельні ділянки, які він успадкував після смерті батька, в силу ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України, отримані ним із законних джерел доходів та належали йому з 06.04.2013 року, а на державну службу він прийнятий 10.12.2014 року. Тому вказане майно не може вважатись набутим під час перебування на державній службі, а відтак - відсутні підстави для його звільнення з посади за п.7-2 ч.1 ст.36 кодексу Законів про працю України.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням про відмову в задоволенні позову, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційна скарга обгрунтована аналогічними доводами, що були зазначені в позовній заяві.
Ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено дату судового розгляду.
17 вересня 2015 року провадження у справі зупинено до вирішення Конституційним судом України справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».
На виконання Указів Президента України від 29.12.2017 року № 455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" та від 28.09.2018 року № 296/2018 "Про переведення суддів", на підставі розпорядження голови Вінницького апеляційного адміністративного суду № 433 від 29.09.2018, справи та заяви, що перебували в провадженні Вінницького апеляційного адміністративного суду передано до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019 року, визначено судову колегію з розгляду даної справи у складі: головуючий суддя - Сторчак В.Ю., суддів Сушко О.О., Ватаманюк Р.В.
Враховуючи, що згадане конституційне провадження за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону № 1682-VII, розглядається з 16 квітня 2015 року, на даний час справа залишається нерозглянутою, і це викликає сумнів у доцільності подальшого зупинення провадження у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність поновлення провадження у справі. В даному випадку колегія суддів врахувала позицію з даного питання, висловлену Верховним Судом у складі об"єднаної палати Касаційного адміністративного суду, у постанові від 12 грудня 2019 року у справі №826/25204/15.
Таким чином, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року провадження у справі поновлено, та призначено апеляційний розгляд на 06 лютого 2020 року.
Позивач в судове засідання не з"явився, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, у відповідності до вимог ст. 303 КАС України.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Крім того, представник відповідача надав письмові пояснення по справі, в яких поміж іншого зазначається, що в березні 2018 року було ліквідовано відділ з організації надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру Старосинявської районної державної адміністрації, в якому на посаді начальника відділу працював Владовський М.М.
Заслухавши судду-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, надані в судовому засіданні письмові пояснення, матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , за розпорядженням першого заступника Старосинявської районної державної адміністрації №107/2013 від 09.12.2013 року призначений на посаду начальника відділу з організації надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру апарату Старосинявської районної державної адміністрації.
Рішенням Старосинявського районного суду по справі №684/64/14-ц від 18.02.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи, підтверджується що позивачем в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 3,055 га, що розташована на території Паплинецької сільської ради Старосинявського АДРЕСА_1 області, та яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №097405, зареєстрованого за №010576100245 від 25.08.2005 року, що складається з двох земельних ділянок площею 0,8057 га (кадастровий №6824485000:03:014:0215) та площею 2,2501 га (кадастровий №6824485000:03:009:0075)
Право власності на вказані земельні ділянки позивач зареєстрував 10.04.2014 року (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №20290081 стосовно реєстрації земельної ділянки площею 0,8057 га, кадастровий №6824485000:03:014:0215) та 15.04.2014 року (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №20504821 стосовно реєстрації земельної ділянки площею 2,2501 га, кадастровий №6824485000:03:009:0075) відповідно.
Суд встановив, що 18.02.2015 року позивач подав першому заступнику голови Старосинявської районної державної адміністрації заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", у якій повідомив про те, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, щодо нього не застосовуються, та надав згоду на проходження перевірки і оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до вимог зазначеного Закону, подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.
В подальшому, Старосинявською районною державною адміністрацією направлено запити про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", відносно ОСОБА_1 , зокрема, до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, до яких долучено копії заяви позивача про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік. При цьому, у розділі ІІІ "Відомості про нерухоме майно" в графі 23 "Земельні ділянки", поданої до перевірки декларації позивача від 17.03.2015 року про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, позивачем задекларовано одну земельну ділянку площею 4.9423 га. Що розташована на території Паплинецької сільської ради Старосинявського району Хмельницької області.
Висновком Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 12.05.2015 року №26 "Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади", встановлено що позивачем вказано недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади", а саме - в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, в розділі ІІІ. "Відомості про нерухоме майно" в графі 23 "Земельні ділянки" не задекларовані дві земельні ділянки: площею 0,8057 га та 2,2501 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На підставі даного висновку податкової інспекції Старосинявською районною державною адміністрацією складена довідка про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", в якій зазначено, що. оскільки, за результатами проведеної Красилівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області перевіркою встановлено, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади", відтак, до ОСОБА_1 застосовуються заборони, визначені ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади".
Розпорядженням першого заступника голови Старосинявської райдержадміністрації №40/2015 від 15.05.2015 року звільнено ОСОБА_1 з посади з посади начальника відділу з організації надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру апарату Старосинявської районної державної адміністрації з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", відповідно до пункту 7-2 ст.36 КЗпП України.
Підставою для прийняття вказаного розпорядження стали висновок Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 12.05.2015 року №26 "Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади", та довідка Старосинявської районної державної адміністрації про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки судовим розглядом підтверджено факт недотримання вимог, передбачених Законом України "Про очищення влади", а саме зазначення недостовірних відомостей щодо наявності майна, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади".
Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними, такими, що суперечать нормам матеріального права та обставинам справи. Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII), який визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Згідно з частиною восьмою статті 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону України "Про очищення влади").
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону 1682-VII організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.
16. Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 1682-VII перевірці підлягають:
1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;
2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях, за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", визначено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 3 листопада 2014 року.
У пункті 3 Порядку № 1100 наведено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:
1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки (послужного списку) особи, стосовно якої проводиться перевірка;
3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Відповідно до пункту 8 Порядку у розділі III декларації перевірці підлягають:
достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону, наявній податковій інформації про нерухоме майно такої особи;
відповідність вартості нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
При перевірці даних про нерухоме майно, вказаних особою, стосовно якої проводиться перевірка, у розділі III декларації, враховується зазначена такою особою в декларації інформація щодо перебування такого нерухомого майна або його частини у власності, в оренді чи на іншому праві користування (у разі зазначення такої інформації декларантом).
З системного аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що органи Державної фіскальної служби України здійснюють перевірку осіб, зазначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади", за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону, тобто, чи все майно, набуте особою за період перебування на визначених Законом посадах, вказане у декларації; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Так, перевіркою достовірності відомостей, зазначених позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, встановлено, що позивачем у поданій декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказані недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих позивачем за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади".
Відповідно до ч.8 ст.3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
В даному випадку, колегія суддів зауважує, що недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватися в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить особі. Тобто, лише тільки неповне декларування наявного в особи майна не може бути підставою для застосування Закону про очищення влади в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.
Виходячи з системного аналізу нормативно-правових актів, апеляційний суд вважає, що вживання у тексті частини восьмої статті 3 Закону № 1682-VII єднального та розділового сполучника «та/або» дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох наступних критеріїв.
За першим критерієм необхідно враховувати, що підставами для звільнення є недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру та невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Таким чином, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Ця обставина обов'язково повинна бути поєднана з висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.
За другим критерієм достатньою підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Таким чином, для вжиття заборони за першим критерієм необхідно встановити недостовірність відомостей та невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначених у деклараціях, доходам, отриманим із законних джерел.
Наявність у висновку про результати перевірки інформації про підтвердження законності джерел набуття майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відповідної заборони.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у справах №807/1481/15 (постанова К/9901/12847/18 від 19 липня 2019 року) та № 802/3864/15-а (постанова К/9901/1646/18 від 30 липня 2019 року).
Як вбачається з висновку Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 12.05.2015 року №26, перевіркою достовірності відомостей, зазначених позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, встановлено, що позивачем у поданій декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказані недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих позивачем за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади". Разом з тим, у цьому ж висновку вказано, що вартість майна (майнових прав), вказаних позивачем у декларації за 2014 рік, набутого за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади", відповідають наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
Таким чином, враховуючи, що сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про необгрунтованність прийняття оскаржуваного розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу з організації надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру апарату Старосинявської районної державної адміністрації, з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" з підстав, зазначених у висновку Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 12.05.2015 року №26.
За результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції невірно надав оцінку обставинам справи та не дослідив в повній мірі законодавство, що регулює спірне питання, а тому прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. Дії відповідача у спірних правовідносинах з позивачем, на думку колегії суддів, не відповідали критеріям, визначним ч.2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ст. 6 КАС України апеляційний суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною 1 статті 235 КЗпП України встановлено, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до переконання, що розпорядження першого заступника голови Старосинявської райдержадміністрації №40/2015 від 15.05.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу з організації надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру апарату Старосинявської районної державної адміністрації, з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" є протиправним, підлягає скасуванню, а позивач поновленню на відповідній посаді.
Що стосується посилання відповідача на те, що в березні 2018 року було ліквідовано відділ з організації надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру Старосинявської районної державної адміністрації, в якому на посаді начальника відділу працював ОСОБА_3 М.М., колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір..
Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 є протиправним, наявні підстави для поновлення його на посаді начальника відділу з організації надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру апарату Старосинявської райдержадміністрації, яку він займав до звільнення, а в разі її ліквідації, запропонувати позивачу посаду, що є рівнозначною займаній позивачем до звільнення.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивача на посаді, керуючись ч. 2 ст. 235 КЗпП України, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу визначений у розмірі, за правилами, закріпленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зобов"язати Старосинявську районну державну адміністрацію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.05.2015 року по 06.02.2020 року.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, суд під час розгляду справи повинен об'єктивно та всебічно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, встановити дійсні факти, які мають значення для справи.
Підсумовуючи вказане апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не дослідив належним чином та об 'єктивно дійсні обставини справи, не врахував вимоги законодавства та дійшов необгрунтованого, помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, таке рішення суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Першого заступника голови Старосинявської райдержадміністрації №40/2015 від 15.05.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу з організації надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру апарату Старосинявської районної державної адміністрації, з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з організації надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру апарату Старосинявської райдержадміністрації з 15.05.2015 року.
Зобов"язати Старосинявську районну державну адміністрацію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.05.2015 року по 06.02.2020 року.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 лютого 2020 року.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Сушко О.О. Ватаманюк Р.В.