11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1530/19 пров. № 857/13616/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Волошин М.М.
за участі представника позивача: Кметик Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року (рішення ухвалене о 14:02 хв. у м. Тернополі судом у складі головуючого судді Дерех Н.В., повне судове рішення складено 11.11.2019) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
У липні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач, ГУ ДПС у Тернопільській області), в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 22.05.2019 року №0125968-5408-1915 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 116263,71 грн..
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки нежиле приміщення - тваринницьке приміщення було придбане для вирощування свиней та використовується саме для вказаних цілей протягом 2018 року і по даний час. В оренду, лізинг, позичку нікому не передавалось, а відтак не може бути об'єктом оподаткування Крім того, зазначив, що вказане нежиле приміщення - тваринницьке приміщення не є об'єктом оподаткування, оскільки належить до переліку об'єктів, визначених пунктом "ж" п.п.266.2.2 ст.266 ПК України. Просив позов задоволити.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.05.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення №0125968-5408-1915, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" у розмірі 116263,71 грн.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 265 ПК України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Абзацом “ж”, пп. 266.2.2. п. 266.2, ст. 266 ПК України передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.
Згідно з ДК 018-2000 до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
Пунктом 5.2 статті 5 ПК України визначено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Згідно пп. 14.1.235 п.14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власне виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Відтак, апеляційний суд вважає, що об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі одночасного існування таких умов, а саме: якщо це будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників та якщо вони віднесені до відповідного класу Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичу.
Тому, об'єкти нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, не визначені підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України як об'єкти нерухомості, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 01.12.2009 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1 №563614.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку серії Б №114906 від 01.06.2012 року, позивач є платником єдиного податку.
З Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що нерухоме майно, яке є у власності ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежиле приміщення, тваринницьке приміщення.
Зазначений об'єкт нерухомого майна придбаний позивачем у Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс", у відповідності до Договору купівлі-продажу від 27.05.2009 року.
Ставка податку для даного об'єкту визначена рішенням Великолуцької сільської ради №303 від 21.12.2017 року для будівель тваринництва і становить 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що об'єкт нерухомості, який на праві власності належать позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію абз. “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, так як позивач не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні пп. 14.1.235 п.14.1 ст. 14 ПК України, що у свою чергу кореспондується з обов'язком позивача сплачувати визначену суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року у справі №500/1530/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 12.02.2020р.