Дата документу 11.02.2020 Справа № 554/984/20
Провадження № 2/554/960/2020
11 лютого 2020 року Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Чуванова А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди,-
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, до мого провадження надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за кожен день прострочення із 20.07.2018 року по 09.10.2019 року у розмірі 250499,72 грн., стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Зазначену позовну заяву треба залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175,177 ЦПК України, а саме: до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Разом з тим, п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Таким чином, поняття «заробітна плата» та «середній заробіток» не є тотожними поняттями.
Згідно з п. п. 3.8, 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці. Теж саме стосується вихідної допомоги при припиненні трудового договору.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду № 910/4518/16 від 30.01.2019 року зазначено, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Таким чином, суд дійшов висновку, що пільг щодо сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Законом України «Про судовий збір» не передбачено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлено дві позовні вимоги майнового характеру: про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди.
Таким чином позивачу необхідно слід сплатити судовий збір у розмірі 2575 грн., за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у Постанові від 28 листопада 2018 року по справі №761/11472/15-ц, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру (відшкодування моральної шкоди) ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 840,80 грн.
У зв'язку з наведеним, позивачу сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди у розмірі 3415,80 грн.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали, про що його повідомити.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: А.М.Чуванова