12 лютого 2020 року
Київ
справа №580/1165/19
адміністративне провадження №К/9901/3661/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі №580/1165/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (24 окремий штурмовий батальйон сухопутних військ Збройних сил України «Айдар») Міністерства оборони України щодо зарахування молодшого сержанта ОСОБА_1 до списків особового складу Збройних Сил України для проходження ним військової служби за військовим контрактом, як особи сержантського та старшинського складу; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (24-й окремий штурмовий батальйон сухопутних військ Збройних сил України «Айдар») Міністерства оборони України виключити (анулювати) із військового квитка ОСОБА_1 запис від 23 грудня 2014 року про зарахування позивача до списків особового складу Збройних сил України для проходження військової служби за контрактом як особи сержантського та старшинського складу; визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 (24-й окремий штурмовий батальйон сухопутних військ Збройних сил України «Айдар») Міністерства оборони України щодо видачі наказу від 23 грудня 2014 року №176 в частині зарахування молодшого сержанта ОСОБА_1 до особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_3 на підставі військового контракту та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу від 23 грудня 2014 року №176 щодо зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини - польова пошта НОМЕР_3 в якості військовослужбовця за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до Указу Президента України від 6 травня 2014 року №454 «Про часткову мобілізацію»; зобов'язати Міністерство оборони України виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Збройних Сил України як особу сержантського і старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом в особливий період; скасувати наказ Військової частини НОМЕР_2 Міноборони України від 10 листопада 2015 року №211 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу вказаної військової частини як особу сержантського складу, яка проходить військову службу за контрактом; зобов'язати відповідачів - Військову частину НОМЕР_2 Міноборони та Міністерство оборони України вчинити дії щодо звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 06 травня 2015 року за №254/2015 «Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 6 травня 2014 року №454 «Про часткову мобілізацію».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо зарахування молодшого сержанта ОСОБА_1 до списків особового складу Збройних Сил України для проходження ним військової служби за військовим контрактом; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу від 23 грудня 2014 року №176 вказавши про зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини - польова пошта НОМЕР_3 в якості військовослужбовця за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до Указу Президента України від 06 травня 2014 року №454 «Про часткову мобілізацію»; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України внести зміни до п. 10 розділу ІІ військового квитка ОСОБА_1 замінивши запис від 23 грудня 2014 року про призов ОСОБА_1 у Збройні Сили України за контрактом, іншим записом - про призов ОСОБА_1 в якості військовослужбовця під час мобілізації; зобов'язано Міністерство оборони України вчинити дії щодо звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 06 травня 2015 року за №254/2015 «Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 06 травня 2014 року №454 «Про часткову мобілізацію». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі позивач, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. До публічної служби належить також і державна служба, в тому числі проходження військової служби (стаття 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з проходженням служби на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має важливе значення для скаржника та становить значний суспільний інтерес.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» і «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес. Судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України в поєднанні зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності і передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, виняткові обставини для їх касаційного оскарження відсутні.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» та статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства оборони України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі №580/1165/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко