Справа № 2240/2530/18
іменем України
30 січня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.
за участю:секретаря судового засідання Василевської К.В. представника позивача Місяця К.В. представника відповідача Кривовязи Н.О.
розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення податкового боргу,
Позивач звернувся в суд з позовом до державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.01.2020 року просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 1 644 828,37 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач як платник податків зобов'язаний сплачувати їх своєчасно та в повному обсязі.
За відповідачем рахується податковий борг в сумі 1 644 828,37 грн., в частині чистого прибутку, який утворився згідно:
- розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2017 рік від 15.02.2018 року (з урахуванням часткової сплати на суму 479 620,59 грн.) в сумі 1 456 639,41 грн. (термін сплати 11.03.2018 року);
- розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за І квартал 2018 року від 26.04.2018 року в сумі 436 416 грн. (термін сплати 20.05.2018 року);
- податкового повідомлення-рішення № 0002402200 від 20.02.2018 року, яким визначено суму грошового зобов'язання по частині чистого прибутку (доходу) в розмірі 87 650 грн.,
- пеня на податкове повідомлення-рішення № 0002402200 від 20.02.2018 року в сумі 37 631,96 грн.
Також відповідачем було подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за І півріччя 2018 року від 02.08.2018 року, яким було зменшено розмір частини чистого прибутку на суму - 373 509 (термін сплати 19.08.2018 року).
Таким чином за відповідачем рахується податковий борг в сумі 1 644 828,37 грн.
Так як відповідач в порушення вимог закону добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, тому податковий борг необхідно стягнути з відповідача примусово в сумі 1 644 828,37 грн., з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу.
Ухвалою від 30.07.2018 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2018 року закрито підготовче провадження у даній справі, та призначено її до розгляду по суті.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року вирішено зупинити провадження у даній справі.
Ухвалою від 18.10.2019 року суд поновив провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, та надав суду пояснення посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та в заяві про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнала частково, та надала суду пояснення посилаючись на відзив на даний позов, та на відзив на заяву про уточнення позовних вимог.
Зокрема пояснила, що позивачем не доведено, та не підтверджено доказами вимоги про стягнення таких сум:
1) штрафних санкцій в сумі 87 650,00 грн., - оскільки в відповідача наявне платіжне доручення № 1123 від 13.04.2018 року про сплату грошових зобов'язань по акту перевірки від 22.06.2016 року № 0040/22-01-14-01/2383.
2) пені в сумі 37 631,96 грн., - оскільки позивач незаконно нарахував її на податкове повідомлення-рішення (форма Р) N 0002402200 від 20.02.2018, так як постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 560/4131/18 вирішено, що пеню на сплачену частину чистого прибутку в сумі 737 104, 09 грн., необхідно скасувати, а зазначені кошти зарахувати в сплату частини чистого прибутку.
Представник відповідача зазначила, що із роздруківки інформації з електронного кабінету платника податків по частині чистого прибутку за період з 31.12.2018 року по 27.12.2019 року вбачається, що позивач зарахував пеню в оплату чистого прибутку лише в сумі 699 472, 13 грн., (10.10.2019 року).
Таким чином не виконавши в повному обсязі рішення суду позивач протиправно просить суд стягнути з відповідача нараховану пеню в сумі 37 631,96 грн.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа, та відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).
Згідно із розрахунком суми позовних вимог розмір податкового зобов'язання відповідача становить 1 644 828,37 грн., в частині чистого прибутку, який утворився згідно:
- розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2017 рік від 15.02.2018 року (з урахуванням часткової сплати на суму 479 620,59 грн.) в сумі 1 456 639,41 грн. (термін сплати 11.03.2018 року);
- розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за І квартал 2018 року від 26.04.2018 року в сумі 436 416 грн. (термін сплати 20.05.2018 року);
- податкового повідомлення-рішення № 0002402200 від 20.02.2018 року, яким визначено суму грошового зобов'язання по частині чистого прибутку (доходу) в розмірі 87 650 грн.,
- пені на податкове повідомлення-рішення № 0002402200 від 20.02.2018 року в сумі 37 631,96 грн.
Оскільки відповідачем було подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за І півріччя 2018 року від 02.08.2018 року, яким зменшено суму частини чистого прибутку на суму - 373 509 (термін сплати 19.08.2018 року), тому за відповідачем рахується податковий борг в сумі 1 644 828,37 грн., який позивач просить стягнути.
У зв'язку з несплатою у встановленому законом порядку та розмірі узгоджених податкових зобов'язань, податковим органом надіслано відповідачу податкову вимогу від 23.05.2016 року № 1955-17.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
У відповідності до частини 1 статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Згідно з частиною 1 статті 111 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Податковим кодексом України (надалі - ПК України) урегульовані відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, визначає їх вичерпний перелік, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 6 ПК України надано визначення понять "податок" та "збір".
Так, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Положеннями статей 9 та 10 ПК України визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" визначено, що контроль за справлянням надходжень до бюджету по коду бюджетної класифікації 21010000 "Частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність" покладено на Державну фіскальну службу та Держаудитслужбу (за результатами ревізій та перевірок).
Пунктом 17 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належить частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.
Пунктом 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 встановлено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Таким чином, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.
Статтею 191 ПК України визначено функції контролюючих органів, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснюють інші функції, визначені законом.
Права контролюючих органів передбачені статтею 20 ПК України.
Згідно з пунктом 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Пунктом 41.2. статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно до пунктів 41.3, 41.4 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Відповідно до статті 11-1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" державні унітарні підприємства та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (далі Порядок).
Згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків (пункт 1 Порядку).
Відповідно до пункту 2 Порядку частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств (пункт 3 Порядку).
Враховуючи викладене, розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України, є обов'язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата вказаного платежу.
Згідно з підпунктом 14.1.175 статті 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання являється податковим боргом.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області в частині стягнення з державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" частини чистого прибутку господарських операцій, що відраховуються до бюджету, у сумі 1 519 546,41 грн.,- підлягають задоволенню, оскільки дана сума боргу підтверджується:
1) розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2017 рік від 15.02.2018 року (з урахуванням часткової сплати на суму 479 620,59 грн.) в сумі 1 456 639,41 грн. (термін сплати 11.03.2018 року);
2) розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за І квартал 2018 року від 26.04.2018 року в сумі 436 416 грн. (термін сплати 20.05.2018 року);
3) розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за І півріччя 2018 року від 02.08.2018 року, яким зменшено суму частини чистого прибутку на суму - 373 509 (термін сплати 19.08.2018 року).
Разом з тим, вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення з державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" суми боргу в розмірі 125 281,96 грн., (87 650 грн., + 37 631,96 грн.), суд не вбачає підстав для його стягнення, враховуючи наступне.
В судовому засіданні встановлено, що Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області на підставі акту перевірки № 0040/22-01-14-01/23831376 від 22.06.2016 року та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2028 року у справі № 822/2348/16, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002402200 від 20.02.2018 року, яким державному підприємству "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій державних унітарних підприємств в розмірі 87 650 грн.
Відповідач згідно платіжного доручення № 1123 від 13.04.2018 року сплатив 87 650 грн.. В даному платіжному дорученні зазначено призначення платежу, а саме: "сплата грошових зобов'язань по акту перевірки від 22.06.2016 року № 0040/22-01-14-01/23831376".
Суд зазначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 року по справі № 2а-664/11/1370.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач грошове зобов'язання в розмірі 87 650 грн., згідно платіжного доручення № 1123 від 13.04.2018 року, в якому зазначено призначення платежу "сплата грошових зобов'язань по акту перевірки від 22.06.2016 року № 0040/22-01-14-01/23831376", сплати повністю, а тому відсутні підстави для його стягнення повторно.
Щодо податкового боргу відповідача в частині нарахованої пені в розмірі 37 631,96 грн., суд зазначає, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 560/4131/18 встановлено та вирішено, що пеню на сплачену частину чистого прибутку в період з 20.05.2016 року по 30.11.2018 року в сумі 737 104, 09 грн., необхідно скасувати, а зазначені кошти зарахувати в сплату частини чистого прибутку.
Згідно роздруківки з електронного кабінету платника податків, наданого представником відповідача, судом встановлено, що по частині чистого прибутку за період з 31.12.2018 року по 27.12.2019 року позивач на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року зарахував пеню в сумі 699 472, 13 грн., (10.10.2019 року) на сплату чистого прибутку, проте не зарахував суму пені в розмірі 37 631,96 грн., тому суд вважає, що дана сума не підлягає стягненню, оскільки вона повинна бути зарахованою до сплати чистого прибутку підприємства.
Відповідно до пунктів 59.1, 59.4, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податковим органом виставлена відповідачу податкова вимога від 23.05.2016 року № 1955-17.
У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Податковий борг відповідача підтверджується копіями розрахунків, копією податкової вимоги, розрахунком суми боргу, та іншими документами доданими до матеріалів справи.
Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Також відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Так як відповідачем не сплачена сума податкового боргу в розмірі 1 519 546,41 грн., суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно задовольнити.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Такі витрати позивачем понесені не були, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 1 519 546,41 грн., (один мільйон п'ятсот дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок шість гривень сорок одна копійка) шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10 лютого 2020 року
Позивач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)
Відповідач:Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (вул. Годованця, 28,Кам'янець-Подільський,Хмельницька область,32300 , код ЄДРПОУ - 23831376)
Головуючий суддя В.К. Блонський