05 лютого 2020 року
м. Дніпро
справа № 280/3146/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання»
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (суддя Кисіль Р.В., м. Запоріжжя) у справі № 280/3146/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання»
до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
У липні 2019 року ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області № 0041095006 від 03.04.2019 (а.с. 4-7).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення суду мотивоване правомірністю висновків, викладених у акті камеральної перевірки ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» щодо порушення останнім строку реєстрації податкових накладних, які, виходячи з їх змісту, містять операції, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою. Також, суд зазначив, що згідно чинного законодавства України, відповідальність за формування та спосіб подання податкової звітності, зокрема, з податку на додану вартість покладено на платника податків, у спірному випадку - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». З огляду на це, посилання останнього на несправність програмного забезпечення не звільняє його від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що факт несправності програмного забезпечення платником податків документально не підтверджено (а.с. 93-96).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» оскаржило його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав на помилкове тлумачення судом першої інстанції норми п. 1201.1 ст. 120 ПК України, посилаючись на те, що вказана норма містить три окремі самостійні випадки, за настання яких штраф за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, не застосовується. Зокрема, вказаною нормою Закону передбачено звільнення від застосування штрафної санкції за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у випадку складення податкової накладної на постачання товару/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування, що мало місце у спірній ситуації. Також, скаржник зазначив про відсутність в його діях складу податкового правопорушення, оскільки його дії щодо порушення строків реєстрації спірних податкових накладних не мали наслідком недоотримання бюджетом податкових зобов'язань з податку на додану вартість, або порушення прав контрагентів-споживачів скаржника. Крім того, скаржник вказав, що підставою для порушення строків реєстрації спірних податкових накладних є некоректна робота програмного забезпечення, за допомогою якої останній здійснює подачу податкової звітності з податку на додану вартість, що звільняє його від відповідальності, передбаченої п. 1201.1 ст. 120 ПК України. Враховуючи викладене, скаржник просив рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 100-107).
У судовому засіданні 05.02.2020 представник скаржника, викладену у апеляційній скарзі позицію підтримав.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання свого представника не направив, з клопотанням про відкладення судового розгляду до суду не звертався.
З огляду на це, враховуючи норми ч. 2 ст. 313 КАС України, справу розглянуто без участі представника відповідача.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що 12.03.2019 службовою особою ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», за результатами якої складено акт № 0537/08-01-50-06/42093239 (а.с. 20-24).
Перевіркою встановлено порушення платником податків п. 201.10 ст. 201 ПК України, яке полягає у перевищенні термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН терміном до 15 календарних днів, та тягне за собою накладення штрафу, передбаченого п. 1201.1 ст. 120 ПК України у розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних.
Враховуючи вказані висновки акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0041095006 від 03.04.2019, яким до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» застосовано штрафні санкції у розмірі 155 170 грн. 87 коп. (а.с. 13).
Вказане рішення податкового органу було оскаржено платником податків у адміністративному порядку до ДФС України, рішенням якої від 13.06.2019 за № 27182/6/99-99-11-06-01-25 скарга підприємства була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 8-12).
Не погодившись з вказаними рішеннями податкових органів, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» звернулось до суду. Правомірність застосування відповідачем до скаржника штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0041095006 від 03.04.2019 є предметом розгляду у межах цієї адміністративної справи.
При вирішення спору колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції вірно встановлено та сторонами не спростовано факт порушення скаржником граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Спірним є питання правомірності застосування штрафних санкцій, передбачених п. 1201.1 ст. 120 ПК України за порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних, які складені за результатами господарських операцій з неплатником податку на додану вартість, а також податкових накладних, реєстрація яких в ЄРПН не відбулась (чи відбулась з запізненням) у зв'язку з некоректною роботою програмного забезпечення.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про порушення вимог, встановлених п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: перевищення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Нормами п. 1201.1 ст. 120 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Пунктом 1201.1 ст. 120 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Системний аналіз ст. 201, п. 1201.1 ст. 120 ПК України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в ЄРПН є підставою для застосування до такого платника штрафу за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 1201.1 ст. 120 ПК України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267, встановлено, що таблична частина податкової накладної складається з двох розділів: А і Б.
До розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг, зокрема, у графі 8 зазначається код ставки:
20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою;
7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків;
901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою;
902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою;
903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого п. 201.10 ст. 201 ПК України, в розділі Б, в графі 8 містять код ставки податку на додану вартість « 20», що свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою (а.с. 83-89).
З огляду на це, є необґрунтованим посилання скаржника на невірне тлумачення судом першої інстанції норм п. 1201.1 ст. 120 ПК України щодо підстав незастосування до платника штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, оскільки матеріалами справи підтверджено, що скаржник сам визначив у спірних податкових накладних операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою. Разом із цим, як було зазначено раніше, факт порушення граничних термінів реєстрації вказаних податкових накладних скаржником не заперечується.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 1201.1 ст. 120 ПК України.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 по справі №816/1488/17.
Доводи скаржника про те, що штрафні санкції за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН не застосовуються у випадку, коли податкова накладна не видається покупцю, є безпідставними та спростовані приведеними вище висновками суду.
Щодо посилання скаржника на те, що причиною несвоєчасної реєстрації податкових накладних за результатами господарських операції з контрагентами, які є платниками податку на додану вартість, була некоректна робота програмного забезпечення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження даного факту.
Вказані докази також не були надані скаржником під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів не приймає до уваги надані скаржником 03.01.2020 разом із поясненнями розрахунки коригування до податкових накладних від 31.01.2019 № 65293, № 53716, № 53603, оскільки вони не є доказом факту своєчасного направлення скаржником спірних податкових накладних, а свідчать лише про коригування ним раніше зареєстрованих податкових накладних (а.с. 118-126).
Разом із цим, доказів спроб своєчасної реєстрації спірних податкових накладних, або своєчасного інформування відповідача про вказані обставини скаржником не надано.
Крім того, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення вірно враховано положення п.п. 10, 11 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (зі змінами та доповненнями), згідно яких після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця)… . Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п.п. 1 та 3 розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за №959/30827 автор (юридична особа, самозайнята особа, фізична особа, податковий агент, контролюючий орган, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, що створили електронний документ) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов'язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).
Обов'язкові реквізити електронних документів визначаються законодавством.
Контроль за введенням даних, їх повнотою та достовірністю при створенні електронного документа покладається на його автора.
Пунктами 5 та 6 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами визначено, що автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів.
Електронні документи, відправлені автором після закінчення строку, встановленого законодавством для подання аналогічних документів в паперовому вигляді, вважаються поданими з порушенням строків їх подання.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що платник податку не має обов'язку використовувати певне обумовлене програмне забезпечення для здійснення формування та направлення до ЄРПН податкових накладних в електронній формі, отже має можливість обирати таке програмне забезпечення на власний розсуд. Відповідно, саме платник податку здійснює необхідний контроль за повнотою та достовірністю введених даних, своєчасністю їх введення при створенні електронного документа та зазнає негативних наслідків у разі невідповідності змісту поданих документів встановленим вимогам та порушення строків їх відправлення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 280/3146/19 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 11.02.2020р.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов