12 лютого 2020 року справа №200/7936/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року з розгляду заяви Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 200/7936/19-а (головуючий суддя І інстанції - Христофоров А.Б.), складену у м. Слов'янськ Донецької області 26 листопада 2019 року, за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго про стягнення податкового боргу, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позовні вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» про стягнення податкового боргу були задоволені, з рахунків КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», відкритих у банківських установах стягнуто кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі - 1 968 694, 79 грн. (а.с. 44-48 т.2).
21 листопада 2019 року від КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» до суду надійшла заява про розстрочення виконання вищевказаного судового рішення, відповідно до положень ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України на період з 01 січня 2020 року по 15 жовтня 2020 року (а.с. 51-54 т. 2).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 заяву підприємства задоволено. Розстрочено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в адміністративній справі № 200/7936/19-а на період з 01 січня 2020 року по 15 жовтня 2020 року з щомісячною оплатою рівними частинами, з наступними термінами сплати: до 30 вересня 2020 року щомісячно по 196 870,00 грн., до 15 жовтня 2020 року -196 864,79 грн. (а.с. 117-118 т. 2).
Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління ДПС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволені заяви про розстрочення виконання судового рішення у справі № 200/7936/19-а.
В обґрунтування апеляційної скарги, заявником зазначено, що несплата підприємством заборгованості перед бюджетом порушує інтереси держави, оскільки спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує виконанню загальнодержавних програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого суспільного ладу.
При цьому, управління зазначило, що боржник не здійснює заходів на погашення податкового боргу (а.с. 120-123 т.2).
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
10 лютого 2020 року до канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позовні вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» про стягнення податкового боргу були задоволені, з рахунків КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», відкритих у банківських установах стягнуто кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі - 1 968 694, 79 грн. (а.с. 44-48 т.2).
Рішення набрало законної сили 15 листопада 2019 року.
21 листопада 2019 року від КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» до суду надійшла заява про розстрочення виконання вищевказаного судового рішення (а.с. 51-54 т. 2), яка ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 заяву підприємства задоволена. Розстрочено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в адміністративній справі № 200/7936/19-а на період з 01 січня 2020 року по 15 жовтня 2020 року з щомісячною оплатою рівними частинами, з наступними термінами сплати: до 30 вересня 2020 року щомісячно по 196 870,00 грн., до 15 жовтня 2020 року 196 864,79 грн. (а.с. 117-118 т. 2).
Вищевказана ухвала є спірною в рамках даної справи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 5 та 245 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.
Стаття 5 КАС України встановлює предметність адміністративних позовів, з якими, зокрема, суб'єкт владних повноважень може звернутись до суду з позовом.
За правилами частин 1, 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3,4 ст. 378 КАС України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступень вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Зі змісту наведеної норми встановлено, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту.
Разом із цим, розстрочка/відстрочка, в розумінні зазначеної норми закону, є відкладення чи перенесення, виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочки/розстрочки можуть бути конкретні існуючи обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або встановленим судом способом.
У будь-якому випадку відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, непереборними, іншими словами, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Вказані обставини можуть мати як суб'єктивний так і об'єктивний характер, але обов'язковою умовою є ускладнення виконання рішення суду або фактичне унеможливлення його виконання.
До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки/розстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочка/розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
У постанові від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011, постанові від 30.01.2020 року у справі № 819/150/17, Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Як встановлено в судом першої та апеляційної інстанції, заявник просить розстрочити виконання рішення суду на десять місяців з причин скрутного фінансового становища, доказом останнього суду надано наступні докази: баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30 вересня 2019 року; баланс (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 року про фінансові результати; протокол засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах № 1 від 25 квітня 2017 року, та додаток до нього; договір № 5/332/9 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 18 травня 2017 року № 332; рішення Миколаївської міської ради від 14 грудня 2011 року № 02-XVI-6 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг»; постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року по справі № 805/13/15-а, від 16 травня 2016 року по справі № 805/1032/16-а, від 01 вересня 2016 року по справі № 805/2531/16-а; ухвали Донецького окружного адміністративного суду про розстрочення виконання судового рішення від 20 березня 2015 року по справі № 805/13/15-а, від 28 липня 2016 року по справі № 805/1032/16-а, від 02 листопада 2016 року по справі № 805/2531/16-а, від 25 квітня 2018 року по справі № 805/3705/17-а (т. 2 а.с. 57-58,59-60,61-70,72,73, 73,74-76, 77-79,80,81,82,83-85,86-87,88-92,93-94,95-97,98-99,100-101,102-105,106-108).
Надані заявником докази свідчать про наявність фінансових проблем та складнощів у веденні господарської діяльності заявника.
Суд апеляційної інстанції вважає, що в контексті обставин цієї справи суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що відповідач добровільно визнав позовні вимоги щодо стягненню боргу, на підставі якої з нього підлягає до стягнення 1 968 694, 79 грн. Натомість відповідач фактично визнаючи борг , фактично виконує судові рішення попередніх судів щодо розстрочення боргу, сплачуючи кошти щомісяця, що свідчить про намір виконати судові рішення та на підтвердження зазначеного надав копії платіжних доручень. За таких обставин розстрочення виконання не призводить до невиконання рішення, а навпаки - створює умови для його добровільного виконання боржником, з урахуванням його реального майнового стану.
Відповідач не надав банківську довідку про відсутність на рахунках коштів. Проте її відсутність на правильність висновків суду не вплинула, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника у повній мірі доведено балансом та звітом про фінансову діяльність.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, у даному випадку цей баланс зберігається, оскільки рішення розстрочення буде діяти лише на протязі 10 місяців.
Судом першої інстанції та апеляційної інстанції враховується ступінь вини відповідача у виникненні спору, яка зумовлена невідповідністю діючих тарифів на послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення фактичним витратам на їх виробництво. Оскільки підприємство відповідача є комунальним, відсутність субвенцій з державного бюджету не була отримана, відсутність дотацій та брак власних коштів призвели до виникнення податкового боргу перед бюджетом , а стягнення всієї суми боргу( с урахуванням попередніх боргів) призведе до блокування рахунків відповідача та припинення господарської діяльності щодо надання житлово-комунальних послуг населенню.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи заявника на користь надання розстрочення виконання рішення суду на строк 10 місяців достатньо аргументовані, а реальні дії заявника щодо погашення боргів та виконання умов розстрочки сплати боргів є підтвердженням намірів відповідача щодо погашення боргу у визначенні строки.
Твердження апелянта, що керівництво заявника не здійснює радикальних дієвих заходів в частині погашення податкового боргу підприємства є незмістовними та спростовуються щомісячними платіжними дорученнями щодо погашення боргів.
Посилання апелянта на практику Верховного Суду в інших справах судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки вони не є тотожними обставинам даної справи, та не враховують порядок фінансування комунальних підприємств органів місцевого самоврядування щодо надання житлове - комунальних послуг населенню.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а спірна ухвала прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 200/7936/19-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції у справі набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 12 лютого 2020 року.
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко
Г.М. Міронова