10 лютого 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3145/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, -
ТОВ "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" звернулось до суду з позовною заявою до Львівської митниці Державної фіскальної служби, в подальшому замінену на правонаступника - Галицьку митницю Держмитслужби, в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці Державної фіскальної служби України - UA 209000/2019/000351/2 від 08.08.2019.
В обґрунтування вимог зазначив, що під час митного оформлення товару відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої ст. 53 МКУ, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Так, позивач вказує, що з урахування додатково надісланих ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» документів Львівській митниці ДФС, згідно листа від 08.10.2019, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані підстави щодо неможливості визначення митної вартості товарів заявлених декларантом.
Крім того, у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів не навів жодного пояснення щодо застосування цін згідно зазначених у рішенні митних декларації та зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Представником відповідача до суду надано відзив, в якому вказує, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України, у зв'язку з наявними розбіжностями у поданих позивачем документах для митного оформлення товару (а.с. 83-89).
Представником позивача подано відповідь на відзив на адміністративний позов згідно якого доводи відповідача викладені відзиві не відповідають дійсності, оскільки декларантом на вимогу відповідача подані усі необхідні документи, проте відповідач оскаржуване рішення залишив без змін.
Також, зазначено, що Галицькою митницею не доведено об'єктивної неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (метод 1) та застосувати жоден із другорядних (попередніх) методів визначення митної вартості ТЗ позивача окрім шостого (резервного) методу. Відповідачем не наведено жодного доводу з якого декларант не міг застосувати визначення митної вартості за ціною договору та безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості придбаного позивачем оминувши інші другорядні (попередні) методи, які один за одним повинні застосовуватися при визначенні ціни ввезеного товару на митну територію України, які передують резервному.
Так, Галицькою митницею взято за основу дані іншої митної декларації №UA807190/2019/012971 від 23.05.2019, подану іншим декларантом ТОВ «ТОН СТ» за кодом товару 56031190, товар № 1 умови поставки СРТ Харків; митної декларації №UA500040/2019/006571 25.06.2019, подану іншим декларантом, товар №1 за кодом товару 56031290, умови поставки СFR Одеса; митної декларації №UA100150/2019/104119 від 04.06.2019, подану іншим декларантом, за кодом товару 58042190, товар № 3, умови поставки СІF Одеса.
Позивач зазначає, що товар, який було взято за основу при коригуванні заявленої митної вартості має інші характеристики, різну кількість, інші умови поставка та інший код товару (а.с. 136-142).
Ухвалою суду від 11 січня 2020 року замінено Львівську митницю Державної фіскальної служби на відповідача - Галицьку митницю Держмитслужби (а.с. 124-125).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
ТОВ “АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНГЧЕ” з метою митного оформлення товарів “полотно неткане (спанбонд), не просочене, не дубльоване, без покриття, з поліпропілену, в рулонах, з поверхневою щільністю не більше 25/м2: Спанбонд білий, 14г, 2, 2м х 1500м-1663, 2кг Спанбонд білий, 16г, 2.2м х 1500-1056 кг Спанбонд білий, 14, 1,6 х 1500-336 кг спанбонд білий, 16, 1,6 х 1500-384 кг; полотно неткане (спанбонд), не просочене, не дубльоване, без покриття, з поліпропілену, в рулонах, з поверхневою щільністю понад 25/м2, але не більше 70 г/м2: спанбонд бежевий, 67г, 1,6м х 300м-1286,4 кг спанбонд бежевий, 57г,1,6 х 300м-2188, 8 кг спанбонд бежевий, 38г, 1,6 м х 500м-729, 60 кг спанбонд бежевий, 47г, 1,6м х 300м-609,12 кг спанбонд білий, 29г, 1,6 х 500м-371,20; полотно неткане (спанбонд), не просочене, не дубльоване, без покриття, з поліпропілену, в рулонах, з поверхневою щільністю понад 70/м2, але не більше 150 г/м2: спанбонд бежевий, 77г, 1,6м х 300м-1108,80 кг спанбонд бежевий, 87г,1,6 х 250м-417,0 кг спанбонд бежевий, 95г, 1,6 х 250м-1064 кг спанбонд чорний, 87г, 1,6м х 250м-278,40 кг спанбонд чорний, 95г, 1,6 х 250м-532кг (далі -товари) подало до Львівської митниці ДФС електронну митну декларацію: №UA209200/2019/018534 від 05.08.2019, при цьому обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи згідно додатку.
До митної декларації, було додано наступні документи:
1. Рахунок-фактура (інвойс) (Соmmеrсіаl іnvoict) №ZW/01/07/19 від 22.07.2019;
2. Автотранспортна накладна (Road соnsignment note) б/н від 01.08.2019;
3. Сертифікат про походження товару (Сеrtificate оf оrigin) РL/МF/АL 0308460 від 26.07.2019;
4. Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні №UA209020/2019/931563 від 04.08.2019;
5. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №24/04 від 24.04.2019;
6. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 24.04.2019;
7. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №ZW/01/07/19 від 22.07.2019;
8. Договір про наданий послуг митного брокера №ЛВ-110 від 19Л 02018;
9. Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №4416592 від 04.08.2019;
10. Копія митної декларації країни відправлення №19РL322080NS2РJPI6 від
02.08.2019;
11. Комерційна пропозиція продавця товару;
12. Інвойс GS49272 від 27.06.2019(а.с.42 -48, 52-55, 56, 59, 62-63, 64 -65, 66-69)
За результатами розгляду поданої позивачем митної декларації та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення UA 209000/2019/000351/2 від 08.08.2019 (а.с. 39,100).
З врахуванням зазначеного рішення прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.40-41)
Так, під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товару за МД №UA209200/2019/018534 від 05.08.2019 встановлено наступне:
- відповідно до п. 1.2 контракту № 24/04 від 24.04.2019 кількість і асортимент товару визначаються в проформах-інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, однак проформа-інвойс до митного оформлення не було подано;
- у п. 5.1 контракту вказано, що покупець здійснює 100% попередню оплату товару згідно інвойсу. У фактурі № ZW/01/07/19 від 22.07.19 зазначено термін оплати - 01.08.2019. Платіжне доручення до митного оформлення не подавалось;
- відповідно до п. 2.1 контракту № 24/04 від 24.04.2019 поставка товарів на територію України здійснюється на умовах FCA-Rzeszotary. Згідно з додатком до контакту № 1 (без зазначення дати його підписання) "Умови поставки вказуються в Інвойсах до даного контракту". У фактурі № ZW/01/07/19 від 22.07.19 зазначено умови поставки DAP-Dnipro. У гр.20 декларації зазначено умови поставки DAP-Rzeszotary.
Декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс -листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 102).
Декларантом додатково подано:
комерційна пропозиція продавця товару;
інвойс № JS49272 від 27.06.19;
витяг з платіжної системи № 97404138286 від 19.07.19 (а.с. 100, зворотна сторона аркуша).
У поданій комерційній пропозиції ціни вказані на умовах FOB-Dnipro, a також зазначено, що дані ціни дійсні до кінця травня. Витяг з платіжної системи № 97404138286 від 19.07.19 не містить жодних підписів та печаток, що не дає можливості переконатися у його достовірності.
Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а також Проформа Інвойс подані не були.
Таким чином, декларантом не подано до митного оформлення документи, що визначають вартість товару (проформа-інвойс, банківський платіжний документ), додаткові документи, що вимагалися митницею (а.с. 100, зворотна сторона аркуша).
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.
Відповідачем зазначено, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: для товару №2 та №3 методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні товари, для товару №1 методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.
Джерелом інформації для коригування митної вартості за резервним методом слугували: товар №1 МД №UA807190/2019/ 012971 від 23.05.2019, товар №2 МД №UA500040/2019/006571 від 25.06.2019, товар №3 №UA100150/2019/104119 від 04.06.2019. Коригування не здійснювалися (а.с. 100, зворотна сторона аркуша).
08.08.2019 подано додаткову митну декларацію № UA209200/2019/018983, згідно якої митна вартість товару визначена за 6 методом резервним (а.с. 35-37).
Також, позивачем зазначено, що в результаті прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» сплатило за заявленою декларантом митною вартістю товарів фінансові гарантії відповідно до розділу X Митного кодексу України у загальному розмірі 147 381,52 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Дослідивши надані сторонами докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За правилами частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2)зовнішньоекономічний договір (контракт)або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту(вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2)у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6)застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Правове регулювання порядку та методів визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, здійснюється розділом III МК України і базується на положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України.
Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України, що визначено частиною першою статті 51 МК України.
Згідно частини першої статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII МК України та восьмою главою розділу III МК України.
Відповідно до положень частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
При проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що документи містять розбіжності, зокрема:
- відповідно до п. 1.2 контракту № 24/04 від 24.04.2019 кількість і асортимент товару визначаються в проформах - інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, однак проформа-інвойс до митного оформлення не було подано;
- у п. 5.1 контракту вказано, що покупець здійснює 100% попередню оплату товару згідно інвойсу. У фактурі № ZW/01/07/19 від 22.07.19 зазначено термін оплати - 01.08.2019. Платіжне доручення до митного оформлення не подавалось;
- відповідно до п. 2.1 контракту № 24/04 від 24.04.2019 поставка товарів на територію України здійснюється на умовах FCA-Rzeszotary. Згідно з додатком до контакту № 1 (без зазначення дати його підписання) "Умови поставки вказуються в Інвойсах до даного контракту". У фактурі № ZW/01/07/19 від 22.07.19 зазначено умови поставки DAP-Dnipro. У гр.20 декларації зазначено умови поставки DAP-Rzeszotary.
Представником позивача, у позовній заяві, зазначено, що дійсно при митному оформлені товару у графі 20 митної декларації було помилково зазначено умову поставки DAP-Rzeszotary, про що також свідчить графа 21 ЦМР від 01.08.2019 де зазначено, що Rzeszotary місто відправлення товарів. Після виявлення помилки зроблені коригування да митної декларації № UA209200/2019/018983 від 08.08.2019 в графі 20, та зазначено місце поставки -DAP-Dnipro і про це було повідомлено Львівську митницю ДФС в листі - зверненні від 08.10.2019.
Тобто, позивачем виправлено вказану помилку у додатковій митній декларації № UA209200/2019/018983 від 08.08.2019, згідно якої митна вартість товару визначена за 6 методом резервним, про що повідомлено відповідача, листом від 08.10.2019, тобто після прийняття оскаржуваного рішенні від 08.08.2019.
Також представником позивача зазначено, що про зміну умов оплати товару згідно додаткової угоди №2 від 30.07.2019 до контракту (а.с.47-48); додаткової угод №3 від 31.07.2019 до контракту (а.с.49) та про оплату товару, згідно платіжного доручення №39 від 17.09.2019 (а.с.50), відповідача повідомлено (з наданням документів) листом - зверненням від 08.10.2019, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.
Тобто, на момент митного оформлення товару відповідач володів тільки інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За правилами частини четвертої статті 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У зв'язку з виявленими розбіжностями та з метою підтвердження інформації щодо митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, митницею 05.08.2019 направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи на підставі яких митна вартість буде визнана: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями ( а.с.102).
Відповідач, направляючи вимогу (пропозицію) про надання додаткових документів, діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законодавством, оскільки у контролюючого органу були обґрунтовані сумніви щодо заявленої до митного оформлення вартості товару.
Декларантом додатково подано до відповідача:
комерційна пропозиція продавця товару;
інвойс № JS49272 від 27.06.19;
витяг з платіжної системи № 97404138286 від 19.07.19 (а.с. 100, зворотна сторона аркуша).
Зазначена обставина не заперечується сторонами у справі.
За результатами дослідження додатково наданих документів відповідачем встановлено, що у поданій комерційній пропозиції ціни вказані на умовах FOB-Dnipro, a також зазначено, що дані ціни дійсні до кінця травня. Витяг з платіжної системи № 97404138286 від 19.07.19 не містить жодних підписів та печаток, що не дає можливості переконатися у його достовірності. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а також Проформа Інвойс подані не були.
Суд зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу (декларанту). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судом встановлено, що сумніви митного органу щодо заявленої ціни товару були обґрунтованими, оскільки надані позивачем документи містили суттєві розбіжності.
Контролюючий орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Судом встановлено, що контролюючим органом запропоновано надати додаткові документи.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Суд зазначає про те, що відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати та транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Як зазначено судом вище, надані позивачем до митного оформлення документи містили суттєві розбіжності.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовими особами митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли обґрунтовані сумніви з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів. Відтак, у відповідача були правові підстави для витребування інших документів у декларанта, які останніми надані не були.
Відтак, відповідачем у повній мірі обґрунтовано причини витребування у декларанта додаткових документів, що підтверджують значення складових митної вартості товару. В свою чергу, додаткових документів для спростування розбіжностей та виправлення помилок декларантом, станом на час прийняття оскаржуваного рішення, 08.08.2019, надано не було.
Таким чином, відповідачем правомірно зроблено висновок, що декларантом не подано до митного оформлення документи, що визначають вартість товару (проформа-інвойс, банківський платіжний документ), додаткові документи, що вимагалися митницею.
Щодо застосування відповідачем методів визначення митної вартості товарів то суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
З матеріалів справи вбачається, що митний орган не міг застосувати перший метод визначення митної вартості транспортного засобу, оскільки надані декларантом з митною декларацією документи не були достатніми для митного оформлення товару та містили розбіжності у числових значеннях. На вимогу (пропозицію) митного органу про надання додаткових документів декларантом відмовлено у такому наданні.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 МК України).
Відповідно до частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Суд зазначає, що рішення UA 209000/2019/000351/2 від 08.08.2019 містить опис обставин, за яких митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товару.
Суд не приймає посилання позивача, що товар, який було взято за основу при коригуванні заявленої митної вартості, згідно МД №UA807190/2019/ 012971 від 23.05.2019, МД №UA500040/2019/006571 від 25.06.2019, №UA100150/2019/104119 від 04.06.2019 (а.с. 104-113), має інші характеристики, різну кількість, інші умови поставка та інший код товару, як на підставу протиправності оскаржуваного рішення, оскільки відповідачем правомірно застосовано резервний метод, саме в зв'язку з відсутністю інформації для визначення митної вартості за методами встановленими ст.59-63 МК України.
Таким чином, відповідно до ч.2, 3 ст. 64 МК України визначена відповідачем митна вартість в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
З огляду на викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішень рішення №UA 209000/2019/000351/2 від 08.08.2019, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд приходить до висновку, що воно є правомірним та скасуванню не підлягає.
Щодо посилання позивача на неврахування відповідачем додаткових документів поданих позивачем листом від 08.10.2019, як на доказ протиправності оскаржуваного рішення №UA 209000/2019/000351/2 від 08.08.2019 то суд зазначає наступне.
Позивачем зазначено, що після прийняття оскаржуваного рішення відповідача від 08.08.2019, у відповідності до вимог ст.55 Митного кодексу України, декларантом разом з листом вих.№0410 від 04.10.2018 надані додаткові документи, а саме:
- додаткова угода №2 від 30.07.2019 до контракту (а.с.47-48);
- додаткова угода №3 від 31.07.2019 до контракту (а.с.49);
- платіжне доручення №39 від 17.09.2019 (а.с.50);
- комерційна пропозиція №12/052919 від 30.05.2019.
До матеріалів справи зазначений лист та докази отримання відповідачем позивачем не надано.
Натомість, позивачем надано до суду лист від 08.10 2019 на адресу відповідача про надання додаткових матеріалів для підтвердження заявленої митної вартості, що декларуються та прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості UA 209000/2019/000351/2 від 08.08.2019 та картки відмови (а.с.70-71).
Суд зазначає, що вказані документи було надано відповідачу після прийняття оскаржуваного рішення, при прийнятті рішення не досліджувалися, а тому надання позивачем додаткових документів відповідачу не може свідчити про протиправність рішення UA 209000/2019/000351/2 від 08.08.2019 та бути підставою для його скасування.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ч.ч. 7-10 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом
Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Сторонами у справі не надано до суду відмови відповідача у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів поданих листом від 08.10.2019.
Обґрунтованість відмови відповідача у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів поданих листом від 08.10.2019, у розумінні положень ч.ч. 9,10 ст. 55 МК України, не є предметом позову у даній адміністративній справі.
З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь сторін, відповідно до ст. 139 КАС України, судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
В задоволені позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" (Звенигородське шосе, буд. 1, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, поштова адреса: вул. Саранська, 95, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38524231) до Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43348711) про визнання протиправними та скасування рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун