07 лютого 2020 року
м. Київ
справа №161/7952/19
провадження № 61-2661ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тищук Катерини Павлівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала з відповідачем в шлюбі, який 13 квітня 2018 року рішенням Луцького міськрайонного суду між ними розірвано. Під час шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона з сином проживає окремо, власного житла не має, змушена винаймати квартиру, не працює, має підробіток, однак коштів вистачає лише на оренду житла.Відповідач допомогу на утримання дитини надає, однак нерегулярно і ця допомога не є належною та достатньою, враховуючи витрати, які вона несе на утримання сина.
Відповідач працює у Польщі, водієм - далекобійником, має заробітну плату близько 2 000 євро, однак добровільно сплачувати аліменти у відповідному розмірі відмовляється. Інших осіб на утриманні він не має.
З урахуванням викладеного, просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5 000 грн на місяць до досягнення сином повноліття.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 3 000 грн щомісячно, починаючи з 13 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення про стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
08 січня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тищук К. П. засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким змінити розмір аліментів з 3 000 грн, встановивши його в розмірі 1 500 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102 грн.
Предметом спору в цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача аліментів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Таким чином, ціна позову у даній справі становить 30 000 (5 000 грн * 6), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн)
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови Волинського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване рішення ухвалене у малозначній справі.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19 ЦПК України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тищук Катерини Павлівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко