Постанова
Іменем України
07 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 398/1251/18
провадження № 61-17919св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2019 року у складі судді Коліуш Г. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш» про визнання звільнення протиправним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, збитків та моральної шкоди,
Короткий зміст заяви
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш» (далі ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш») про визнання звільнення протиправним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, збитків та моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 жовтня 2017 року він поступив на роботу та відпрацював повний робочий день на посаді машиніста котельні ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш».
Позивач зазначив, що письмовий трудовий договір між ним та роботодавцем не оформлювався, трудова книжка у нього не вимагалась.
12 грудня 2017 року охорона підприємства відмовилась допустити його на робоче місце, мотивуючи це вказівкою адміністрації та в подальшому до роботи він не допускався, заробітна плата йому не виплачувалась.
З цього приводу позивач звернувся до Управління Держпраці у Кіровоградській області.
Листом від 17 січня 2018 року № Д/1355-Д/1355/1-04/01/02-02 Управління Держпраці у Кіровоградській області повідомили позивача, що згідно інформації наданої ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш» позивач працює на підприємстві з 01 листопада 2017 року на посаді машиніста котельні за строковим трудовим договором (до 28 лютого 2018 року), його трудова книжка зберігається на підприємстві. За період роботи (з 01 листопада 2017 року до 11 грудня 2017 року) заробітна плата виплачена в повному обсязі, а з 12 грудня 2017 року він нібито не з'являється на роботу без пояснення причин.
Крім того, 28 грудня 2017 року та 24 січня 2018 року відповідачем на його адресу направлено два повідомлення № 62 та № 06 щодо необхідності терміново з'явитись до відділу кадрів для вирішення питання подальшої роботи на підприємстві або звільнення.
28 лютого 2018 року, ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш» направило позивачу повідомлення № 15 про його звільнення з підприємства за пунктом другим статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору та запропонувало терміново з'явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки.
Вказане повідомлення отримано ним поштовим зв'язком 16 березня 2018 року. Зазначив, що заробітна плата йому не виплачується з 11 грудня 2017 року.
Також ОСОБА_1 зазначав, що про укладання з ним строкового трудового договору його ніхто не інформував, згоди на укладення строкового договору не отримували, жодних підстав для укладення строкового трудового договору не надавав, а при прийомі на роботу він був переконаний, що укладає безстроковий трудовий договір. За викладених обставин трудовий договір не міг бути розірваний на підставі пункту другого статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку його дії, а його звільнення є протиправним.
Позивач зазначив, що як вбачається з наявних у нього індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, за час роботи у ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш» йому нараховувалась мінімальна заробітна плата у розмірі 3200 грн на місяць.
Враховуючи кількість робочих днів у листопаді 2017 року (22) його середній заробіток на підприємстві відповідача становив: 3200:22=145,45 грн. Таким чином, на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 145,45 грн на день, що станом на час звернення до суду становить 145,45 грн.*84 дні = 12 217,80 грн. Отже, зважаючи на те, що повідомлення про звільнення з роботи за пунктом другим статті 36 КЗпП України було отримане ним 16 березня 2018 року, він вправі звернутись до суду у строк до 16 квітня 2018 року.
Просив суд визнати протиправним його звільнення з посади машиніста котельні ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш» за пунктом другим статті 36 КЗпП України, поновити його на посаді машиніста котельні ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш» з 12 грудня 2017 року, стягнути з ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш» середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В ході розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути із ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс Інтермаш» на його користь 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 4300,00 грн на відшкодування збитків, завданих порушенням його законних прав та інтересів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2019 року без змін.
Відмовляючи у задоволені позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був прийнятий на роботу на посаду машиніста (кочегара) котельні енерго-механічного відділу строком з 01 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року. Відповідне повідомлення направлено відповідачем до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач при прийнятті на роботу ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, пройшов вступний інструктаж ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» з питань охорони праці. Трудової книжки до ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» не подав, з 12 грудня 2017 на робочому місці не з'являвся та не повідомив відповідача про причини відсутності на робочому місці.
Відповідач неодноразово письмово повідомляв позивача про необхідність з'явитись у відділ кадрів з метою врегулювання кадрових питань та приведення документації у відповідність діючому законодавству. ОСОБА_1 періодично з'являвся у відділі кадрів, проте відмовлявся вирішити кадрові питання, надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці та приступити до роботи. 13 квітня 2018 року позивачу було запропоновано отримати трудову книжку, від чого позивач також відмовився. Таким чином, з огляду на вищенаведене, позивачу було відмовлено у задоволенні позову у зв'язку із недоведеністю ним факту укладення між сторонами безстрокового трудового договору. У зв'язку із відсутністю підстав для задоволення позову в частині визнанням звільнення протиправним та поновлення на роботі ОСОБА_1 було відмовлено в решті позовних вимог, адже вони були похідними від вказаних вище.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а у справі ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалюючи оскаржувані рішення дійшли до неправильних висновків про доведеність тієї обставини, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про факт укладення саме строкового трудового договору. Вважає, що наказ про прийняття його на роботу було оформлено після його звернення до Управління держпраці у Кіровоградській області про що, на його думку свідчить відсутність підпису позивача на ньому. Разом з тим вказував, що в наказі про прийняття на роботу вказано його оклад у розмірі 1600,00 грн проте з довідки за формою ОК-5 вбачається, що його заробітна плата становить 3200,00 грн.
Доводом касаційної скарги є також те, що у зв'язку із тим, що трудовий договір між сторонами не укладався він не міг бути допущений до роботи до винесення наказу про прийняття на роботу та надання трудової книжки. ОСОБА_1 вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що першим робочим днем позивача на підприємстві є 01 листопада 2017 року, адже в журналі з вступного інструктажу та охорони праці вбачається що вступний інструктаж із позивачем був проведений 30 жовтня 2017 року. Роздруківкою з електронного журналу відвідувань відповідача підтверджується, що 01 листопада 2017 року о 08-26 год позивач залишив підприємство після робочої зміни. Вважає безпідставними посилання судів на те, що він неодноразово викликався на підприємство з пропозицією для надання пояснень своєї відсутності та приведення трудових відносин у правову площину, адже такі пропозиції були надіслані йому після звернення до органу держпраці.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» відзиві на касаційну скаргу, представник відповідача просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити посилаючись на її необґрунтованість. Представник відповідача зазначає, що судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що позивача було прийнято на роботу кочегаром на період опалювального сезону, його було повідомлено про період та про умови роботи та встановлено факт укладення саме строкового трудового договору, а касаційна скарга містить доводи щодо незгоди з окремими доказами, які були досліджені судами попередніх інстанцій. Крім того судами було встановлено, що з 17 січня 2018 року до 14 березня 2018 року та з 01 травня 2018 року позивач працював у ТОВ «Підприємство «Мост-Буд» м. Київ - монтажником. Представник відповідача вказує, що позивач самовільно залишивши роботу влаштувався на іншу на умовах повної зайнятості. Копія трудової книжки долучена до матеріалів справи, отже її оригінал був у позивача, адже її оригінал він надавав при влаштуванні на роботу на інше підприємство.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до наказу (розпорядження) від 31 жовтня 2017 року № 101-к - ОСОБА_1 прийнятий машиністом (кочегаром) котельні енерго - механічного відділу ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» строком з 01 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року з окладом 1 600,00 грн.
Позивач при прийнятті на роботу ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, пройшов вступний інструктаж ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» з питань охорони праці.
Відповідно до табелю використання робочого часу за листопад 2017 року, позивач 01 листопада 2017 року відпрацював 7,5 годин (нічна зміна).
В період з 12 грудня 2017 року по квітень 2018 року позивач неодноразову перебував на території підприємства і при цьому ніяких перешкод, йому з боку відповідача по справі - не чинилось, однак позивач не виконував свої трудові обов'язки і відповідно заробітна плата з 12 грудня 2017 року до 28 лютого 2018 року позивачу не нараховувалась.
Сторони в суді першої інстанції визнали, що з 12 грудня 2017 року до 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці.
Судами встановлено, що відповідач неодноразово письмово викликав позивача з метою врегулювання кадрових питань, приведення документації у відповідність діючому законодавству.
ОСОБА_1 періодично з'являвся у відділі кадрів, проте відмовлявся вирішити кадрові питання, надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці та приступити до роботи, що підтверджується відповідними актами ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» від 28 грудня 2017 року, 07 лютого 2018 року, 13 лютого 2018 року.
28 лютого 2018 року строк дії трудового договору укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» закінчився. Наказом від 28 лютого 2018 року № 18/вк-0000000550 трудовий договір з ОСОБА_1 на підставі пункту другого статті 36 КЗпП України припинений.
З матеріалів справи встановлено, що в період з 17 січня 2018 року до 14 березня 2018 року та з 01 травня 2018 року по час видання довідки (17 грудня 2018 року) позивач працював в ТОВ «Підприємство «Мост-Буд» м. Київ - монтажником. Апеляційний суд зазначав, що встановленні обставини свідчать, що позивач перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» працював одночасно в ТОВ «Підприємство «Мост-Буд» - монтажником.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Строк, на який працівник наймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Судами встановлено, що відповідно до наказу (розпорядження) від 31 жовтня 2017 року № 101-к ОСОБА_1 прийнятий машиністом (кочегаром) котельні енерго - механічного відділу ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» строком з 01 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року з окладом 1 600,00 грн. Позивач при прийнятті на роботу ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, пройшов вступний інструктаж ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» з питань охорони праці.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що позивач був прийнятий на посаду машиніста (кочегара) котельні енерго-механічного відділу ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» на умовах строкового трудового договору з 01 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року та був звільнений відповідно до пункту другого статті 36 КзпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору.
Доводів, які б спростували встановлені судами обставини та висновки касаційна скарга не містить.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що наказ про прийняття позивача на роботу було оформлено після його звернення до Управління держпраці у Кіровоградській області, адже жодних обставин на підтвердження таких доводів судами попередніх інстанцій встановлено не було.
Разом із тим касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди помилково вважали першим робочим днем позивача на підприємстві 01 листопада 2017 року, адже суд апеляційної інстанції витяг з електронної журналу відвідувань ТОВ «Завод підйомно-транспортного устаткування «Віра-Сервіс-Інтермарш» як на належний доказ на підтвердження цих пояснень позивача не визнав, оскільки інформація яка міститься в цьому витязі не містила доказів на підтвердження зазначеного.
Верховний Суд вважає також необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що трудовий договір між сторонами не укладався, а позивач був допущений до роботи до винесення наказу про прийняття на роботу та надання трудової книжки, оскільки матеріалами справи такі доводи не підтверджуються. З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє і доводи касаційної скарги про те, що позивач вважає безпідставними посилання судів на те, що він неодноразово викликався на підприємство з пропозицією для надання пояснень своєї відсутності та приведення трудових відносин у правову площину, адже такі пропозиції були надіслані йому після звернення до органу держпраці.
Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності.
Згідно з пунктами 2.4 - 2.5 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша). Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз'єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власникам книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доводи касаційної скарги про обов'язковість ознайомлення найманого працівника із наказом про прийняття на роботу на правильні по суті справи висновки судів попередніх інстанцій не впливають, адже в наказі про прийняття на роботу позивача зазначено, що його прийнято на роботу з 01 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року.
Разом із тим колегія суддів приймає доводи відзиву на касаційну скаргу стосовно того, що оригінал трудової книжки був наявний у позивача однак не наданий при прийнятті на роботу, адже судами було встановлено, що з 17 січня 2018 року до 14 березня 2018 року та з 01 травня 2018 року позивач працював у ТОВ «Підприємство «Мост-Буд» м. Київ - монтажником. Копія трудової книжки з відповідними записами була долучена до матеріалів справи.
Колегія суддів перевірила інші доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
І. М. Фаловська