Ухвала
10 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 428/6455/19
провадження № 61-21193ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»
(далі - ПрАТ «СО «Азот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що 14 січня 2016 року він припинив трудові відносини з відповідачем, однак роботодавець не провів з ним розрахунок в день звільнення, а лише 06 березня 2019 року сплатив заборгованість із заробітної плати.
За таких обставин просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 січня 2016 року по 06 березня
2019 року в розмірі 156 937,47 грн.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 липня 2019 року, ухваленим у складі судді Юзефовича І. О., позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СО Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 січня 2016 року по
06 березня 2019 року, визначений без утримання податків й інших обов'язкових платежів, у розмірі 149 051,12 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ПрАТ «СО Азот» подало на нього апеляційну скаргу.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року провадження у цивільній справі № 428/6455/18 зупинено до розгляду Верховним Судом цивільної справи № 428/4806/15-ц за позовом
ОСОБА_1 до ПрАТ «СО Азот» про визнання незаконною відмови у наданні оплачуваної відпустки, зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати, визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час відсторонення від роботи, зобов'язання привести у відповідність з нормативними актами екзаменаційні білети з питань охорони праці, відшкодування моральної шкоди.
23 листопада 2019 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 428/6455/19 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року про зупинення провадження, в якій просив оскаржене судове рішення скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Крім того ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору та в січні 2020 року на підтвердження свого майнового стану та відсутності доходів, які дозволяють сплатити судовий збір, надав до Верховного Суду заяву копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за попередній (2018) календарний рік.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу
позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З цих же підстав суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
З урахуванням наданих ОСОБА_1 у січні 2020 року документів наявні передбачені статтею 8 Закону України «Про судовий збір» для його звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції положень пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки матеріали справи та Єдиний державний реєстр судових рішень не містять відомостей про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої палати Верховного Суду. Вважає, що підстави для зупинення даної справи до перегляду справи № 428/4806/15-ц відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України (в редакції на час подання касаційної скарги) суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (в редакції на час подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, в) встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно із пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України (в редакції на час подання касаційної скарги) для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Ціна позову у справі № 428/6455/19 становить 156 937,47 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2019 року (1921 грн х 100 = 192 100 грн, згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»).
Таким чином справа № 428/6455/19 є малозначною в силу вимог закону
(пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України), незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої або апеляційної інстанції.
При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення справи до відповідної категорії.
ОСОБА_1 посилався на те, що справа має для нього виняткове значення та є справою значною складності, однак вказані доводи належним чином не обґрунтував.
Судом, не встановлено наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (в редакції на момент подання касаційної скарги), за яких судові рішення у малозначній справі № 428/6455/19 підлягають касаційному оскарженню.
Ухвала Луганського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року про зупинення провадження у справі, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи № 428/6455/19.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від
07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 5 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia).
Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі; ухвала про зупинення провадження у справі, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи; наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (в редакції на момент подання касаційної скарги), особою, яка подає скаргу не доведена, а судом не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України (в редакції на момент подання касаційної скарги) суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Крім того постановою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року касаційну скаргу ПрАТ «СО Азот» у справі № 428/4806/15-ц залишено без задоволення, а постанову Апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2018 року - без змін.
Отже на теперішній час зазначені в ухвалі Луганського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року підстави для зупинення провадження у справі № 428/6455/19 відсутні.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Луганського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у цивільній справі № 428/6455/19.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського апеляційного суду
від 31 жовтня 2019 року у цивільній справі № 428/6455/19.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович