06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 210/4242/19
провадження № 61-2266ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіталл Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 271 245 гривень у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 18 липня 2019 року йому було первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності, безстроково.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 150 000 грн без утримання податку з доходів з фізичних осіб.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2019 року змінено в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 150 000 грн до 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
22 січня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 18 вересня 2019 року залишити в силі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається судом, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Ціна позову у даній справі становить 271 245 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 500 = 1 051 000 грн).
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи. Ураховуючи незмінність практики у цій категорії справ, а доводи касаційної скарги по суті стосуються переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване рішення ухвалене у малозначній справі.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19 ЦПК України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіталл Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко