Головуючий у І інстанції: Андрейчук Т.В.
Провадження № 22-ц/824/1994/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
06 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати зрозгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,
при секретарі Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенніКиївського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр держпраці» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр держпраці», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києваз позовом, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Київський експертно-технічний центр держпраці" про його звільнення №40-к від 06 серпня 2018 року, поновити його на роботі на посаді начальника відділу експертизи та технічного нагляду департаменту експертизи об'єктів котлонагляду, підіймальних споруд та електровимірювань, та стягнути з відповідача завдану йому незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі 70 000 грн., посилаючись на те, що він працював на посаді начальника відділу експертизи та технічного нагляду департаменту експертизи об'єктів котлонагляду, підіймальних споруд та електровимірювань ДП "Київський експертно-технічний центр держпраці".
06 серпня 2018 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за систематичне невиконання працівником обов'язків, покладених на нього трудовим договором, за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Разом з тим, своє звільнення ОСОБА_1 вважав незаконним, посилаючись на те, що його було звільнено під час тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності серії АДІ № 162564, згідно якого в період часу з 06 серпня по 23 серпня 2018 року він перебував на стаціонарному лікуванні в клініці Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України».
Крім того, при звільненні відповідачем було порушено п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, який в якості підстави звільнення передбачає допущення працівником повторного невиконання трудових обов'язків після накладення на нього дисциплінарного стягнення за вчинення попереднього порушення. При цьому, відповідач застосував до позивача захід дисциплінарного стягнення одноразово, згідно з наказом №28-к від 27 червня 2018 року, після якого ОСОБА_1 проступків не вчиняв і заходи дисциплінарного стягнення до нього не застосовувались. Крім того, ДП "Київський експертно-технічний центр держпраці" не зверталось до позивача з вимогою надати пояснення щодо дисциплінарного проступку, який слугував причиною звільнення.
Вищенаведені допущені роботодавцем при звільненні ОСОБА_1 порушення трудового законодавства, на думку позивача, є підставою до визнання його звільнення незаконним, поновлення на роботі на попередній посаді та стягнення на його користь 70 000 грн. завданої йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ ДП"Київський експертно-технічний центр держпраці" від 06 серпня 2018 року №40-к про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання працівником обов'язків, покладених на нього трудовим договором, за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу експертизи та технічного нагляду департаменту експертизи об'єктів котлонагляду, підіймальних споруд та електровимірювань Державного підприємства "Київський експертно-технічний центр держпраці" з 06 серпня 2018 року.
Стягнуто з ДП "Київський експертно-технічний центр держпраці" на користь ОСОБА_1 5 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та судовий збір в розмірі 50 грн. 34 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ДП "Київський експертно-технічний центр держпраці" в дохід держави судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
Не погоджуючись з рішенням, відповідачподав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Обгрунтовуючи скаргу, посилався на те, що звільнення позивача було проведено з дотриманням встановленого законом порядку, на що суд першої інстанції уваги не звернув та не надав належної оцінки доказам, які підтверджують дані обставини.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.
Представник позивача ОСОБА_4 в апеляційному суді проти апеляційної скарги відповідача заперечив та просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 лютого 2008 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду експерта відділу експертизи, сертифікації та контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу ДП "Київський експертно-технічний центр держпраці" (том 1, а.с.123).
24 січня 2012 року позивача переведено на посаду начальника відділу експертизи та технічного нагляду об'єктів нафтогазового та паливно-енергетичного комплексу ДП "Київський експертно-технічний центр держпраці" (том 1, а.с.124).
31 липня 2015 року ОСОБА_1 був переміщений на посаду начальника відділу експертизи та технічного нагляду департаменту експертизи об'єктів котлонагляду, підіймальних споруд та електровимірювань ДП "Київський експертно-технічний центр держпраці" з 03 серпня 2015 року (том 1, а.с.125).
Наказом директора ДП "Київський експертно-технічний центр держпраці" від 06 серпня 2018 року №40-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв'язку з систематичним невиконанням обов'язків, покладених на нього трудовим договором, за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (том 1, а.с.92).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову шляхом визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Нормою ст. 139 КЗпП України на працівників покладено обов'язок працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).
У випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, він може бути звільнений роботодавцем на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
При звільненні за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків.
Отже, при вирішенні питання про правомірність звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України доказуванню підлягають: факт вчинення працівником дисциплінарного проступку - протиправного винного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків, факт застосування до працівника заходів дисциплінарного стягнення з додержанням порядку їх застосування за попереднє порушення трудової дисципліни, обґрунтування висновку про те, що подальше залишення такого працівника на роботі суперечить інтересам виробництва.
У наказі про звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний навести конкретні факти порушень, не обмежуючись загальним посиланням на систематичне порушення трудових обов'язків з боку працівника (постанова Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі №172/1113/16-ц).
До працівника за порушення трудової дисципліни може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", за передбаченими п. 3 ч. 1 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
З матеріалів справи, дійсно, вбачається, що 21 червня 2018 року ОСОБА_1 був відсутній без поважних причин на роботі, що підтверджується актами, складеними посадовими особами роботодавця (том 1, а.с.94, 95). Після отримання роботодавцем від ОСОБА_1 письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі 21 червня 2018 року (том 1, а.с.96), до позивача за указаний проступок було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, про що виконувачем обов'язків директора ДП "Київський експертно-технічний центр держпраці" видано наказ від 27 червня 2018 року №28-к (том 1, а.с.93).
Разом з тим, доказів вчинення ОСОБА_1 повторного порушення трудової дисципліни після притягнення його до дисциплінарної відповідальності за відсутність на роботі 21 червня 2018 року шляхом оголошення йому догани наказом від 27 червня 2018 року №28-к, відповідачем суду надано не було, в зв'язку із чим обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про незаконність дій роботодавця по звільненню позивача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, яка підлягає застосуванню виключно у випадку систематичного невиконання працівником трудових обов'язків без поважних причин.
Погоджується колегія суддів і з висновками суду щодо незаконності дій відповідача по звільненню позивача під час тимчасової непрацездатності останнього, оскільки положеннями ч. 3 ст. 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.При цьому розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність (такий висновок суду відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 127/21890/16-ц).
Факт перебування ОСОБА_1 в день звільнення - 06 серпня 2018 року, на лікарняному підтверджується листком непрацездатності серії АДІ № 162564, копія якого наявна в матеріалах справи (том 1, а.с.23), та відповіддю Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини» від 14 листопада 2018 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримав в даній установі медичну допомогу в умовах стаціонару клініки, строк непрацездатності ОСОБА_1 тривав з 06 по 23 серпня 2018 року, листок непрацездатності серії АДІ № 162564 видано ОСОБА_1 з 06 серпня, а на руки він його отримав 23 серпня (том 1, а.с.202). Наведені вище докази відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та є достатніми для висновку про тимчасову непрацездатність позивача на час постановлення наказу про звільнення.
За положеннями ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому суд, як і будь-який інший орган по розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, змінювати підстави розірвання трудового договору. Якщо звільнення з роботи проведено з порушенням закону, суд, не скасовуючи наказу і не змінюючи підстав припинення трудового договору, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Оскільки позивача звільнено без законної підстави, висновок суду першої інстанції про визнання наказу про його звільнення незаконним та поновлення його на роботі на попередній посаді є законним та обґрунтованим. При цьому судом вірно зазначено, що ліквідація роботодавцем після звільнення ОСОБА_1 відділу експертизи та технічного нагляду департаменту експертизи об'єктів котлонагляду, підіймальних споруд та електровимірювань державного підприємства "Київський експертно-технічний центр держпраці" та згаданого департаменту не є перешкодою для поновлення позивача на посаді, яку він обіймав до звільнення, оскільки звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації (такий висновок суду кореспондується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 листопада 2018 року у справі №645/2440/16-ц).
Погоджується колегія суддів і з висновком суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн. моральної шкоди, оскільки відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Факт порушення законних прав позивача відповідачем підтверджується матеріалами справи та був встановлений судом, тому вимога ОСОБА_1 про стягнення завданої йому незаконним звільненням моральної шкоди, яка є належним способом захисту та відновлення порушених прав, обґрунтована та підлягає задоволенню.
Визначаючи розмір морального відшкодування, який підлягає стягненню, судом першої інстанції було враховано характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач у зв'язку з протиправними діями відповідача ДП "Київський експертно-технічний центр держпраці", тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках та, виходячи з засад розумності та справедливості, обґрунтовано визначено цей розмір у 5 000 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність факту тимчасової непрацездатності позивача на час його звільнення, колегією суддів відхиляються, оскільки апеляційному суду в судовому засіданні для огляду представником позивача було надано оригінал листка непрацездатності серії АДІ № 162564, копію якого посвідчено судом та приєднано до матеріалів справи.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги відповідача - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр держпраці» - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий :
Судді: