КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
04 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника власника майна - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Солом'янського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль марки «Mitsubishi L200 INVITE 2008», VIN-code MMBJNKB408D095920, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору.
Як вказав в ухвалі слідчий суддя, майно, на яке просить слідчий накласти арешт, відповідає критеріям визначеним в статті 98 КПК України, а саме є речовим доказом і щодо нього існує сукупність розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, що в сукупності слугує підставою для застосування обмежувальних заходів з метою уникнення приховування, перетворення чи знищення майна.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, власник майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль марки «Mitsubishi L200 Intense 2008», який належить на праві власності ОСОБА_7 .
Апелянт посилається на те, що ухвала слідчого судді прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування обставин, встановлених в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2018 року, якою було скасовано ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва про няклопотання слідчого та накладення арешту на автомобіль марки «Mitsubishi L 200 Intense 2008» Vin- НОМЕР_2 , д.н. НОМЕР_3 , чорного кольору.
На думку ОСОБА_7 , слідчим суддею при накладенні арешту на майно були порушені положення п. 2 ч.10 ст. 170 КПК України, яким передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідчим суддею у прийнятій ухвалі не наведено жодних обставин, які б свідчили про можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування автомобіля, який належить на праві власності ОСОБА_7 .
Апелянт посилається на те, що згідно висновку експертного дослідження № 19/119/9-6/101 е від 15 серпня 2016 року ідентифікаційний номер шасі (рами), « НОМЕР_4 » представленого на дослідження автомобіля «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_3 , нанесено первинно, в заводських умовах та на момент дослідження не змінювався. Дублююча табличка з маркуванням ідентифікаційного VIN номера автомобіля присутня на штатному місці розташування.
Також звертає увагу на те, що відповідно до постанови від 24 серпня 2017 року, кримінальне провадження внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12016200440003029 від 09 серпня 2017 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Відомості про прийняте рішення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як стверджує ОСОБА_7 , в ході досудового розслідування було достовірно встановлено, що автомобіль «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_3 , не є переробленим шляхом заміни номерних ідентифікаційних деталей кузова, що повністю підтвердила проведена експертиза, та вказаний автомобіль не має жодного відношення до автомобіля марки «Mitsubishi L200 Intense 2008» державний номер НОМЕР_5 , VIN- НОМЕР_6 , який було викрадено у гр. ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга представника власника майна такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу суду від 24 вересня 2019 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, в провадженні слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016100090007639 від 01 липня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що автомобіль марки «Mitsubishi L200 Intense 2008», державний номер НОМЕР_5 , VIN- НОМЕР_6 , чорного кольору, після викрадення міг бути перероблений шляхом заміни номерних ідентифікаційних деталей кузова. ОСОБА_10 03.08.2017 було знайдено вищевказаний автомобіль у м. Суми та встановлено що на даний час він ідентифікується, як автомобіль марки «Mitsubishi L200 INVITE 2008», VIN- НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , чорного кольору, який належить ОСОБА_7 , жителю АДРЕСА_1 .
13 вересня 2019 року слідчий Солом'янського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки «Mitsubishi L200 INVITE 2008», VIN-code MMBJNKB408D095920, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору.
Ухвалою слідчого суддіСолом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 рокуклопотання слідчого було задоволено.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнаноречовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, вказаний автомобіль постановою слідчого Солом'янського Управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_8 від 14 квітня 2018 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні (а.с. 90-91).
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що майно може бути відчужене, арешт на нього слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення положень п. 2 ч.10 ст. 170 КПК України, яким передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду, оскільки арешт на вказаний автомобіль накладено за наявності для цього передбачених законом підстав та з метою забезпечення збереження речових доказів.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого суддіСолом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого Солом'янського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль марки «Mitsubishi L200 INVITE 2008», VIN-code MMBJNKB408D095920, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору- залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/998/2020
Категорія: ст. 171 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_11
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1