справа № 381/1466/19
головуючий у суді І інстанції Соловей Г.В.
провадження № 22-ц/824/2370/2020
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
11 лютого 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів Слюсар Т.А., Волошиної В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за апеляційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Новікова Валерія Олексійовича на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року
у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором оренди, -
Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором оренди.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 11 квітня 2018 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди № 000049363, відповідно до якого відповідачу було надано у тимчасове платне користування обладнання.
Орендар (відповідач), в свою чергу, зобов'язується прийняти обладнання та сплачувати орендну плату та по закінченню терміну оренди повернути обладнання на умовах, визначених договором.
У рамах дії цього договору ФОП ОСОБА_1 надав відповідачу в оренду обладнання, про що 11 квітня та 12 квітня 2018 року були підписані додатки № 1 до договору оренди обладнання та акти передачі обладнання у тимчасове користування.
Позивач вказує, що він належним чином виконав свої зобов'язання, надавши обладнання у тимчасове платне користування. Відповідачем було внесено грошові кошти у розмірі 14 670 грн. Після закінчення строку оренди відповідач продовжував користуватися орендованим обладнанням. Позивач звертався до відповідача із вимого щодо повернення майна або сплати його вартості та сплати заборгованості з орендної плати, проте станом на день звернення до суду заборгованість не погашена.
Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати, що складає 85 080 грн (47 000 грн заборгованості станом на 21 вересня 2018 року + 340 грн/доба*56 діб за актом передачі обладнання в тимчасове користування від 11 квітня 2018 року (за період з 22 вересня 2018 року по 16 листопада 2018 року - дата відмови орендодавця від прийняття обладнання) + 340 грн/доба*56 діб за актом передачі обладнання у тимчасове користування від 12 квітня 2018 року (за період з 22 вересня 2018 року по 16 листопада 2018 року - дата відмови орендодавця від прийняття обладнання).
Крім того, позивач вказав, що відповідно до умов договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві за відповідним актом прийому-передачі обладнання в комплексному й технічно справному стані після закінчення терміну оренди або протягом 2-х діб з моменти отримання вимоги орендодавця. Позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення орендованого обладнання або сплатити його вартість у розмірі 82 720 грн., проте обладнання повернуто не було та не сплачена його вартість, а тому позивач просить стягнути з відповідача вартість неповернутого орендованого обладнання у розмірі 82 720 грн.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року позовну заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди обладнання № 000049363 від 11 квітня 2018 року у розмірі 85 080 грн., судовий збір 840 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача вартості неповернутого обладнання у розмірі 82 720 грн., суд першої інстанції виходив з того, що невчасне повернення наймачем майна дає право наймодавцю вимагати лише повернення його в примусовому порядку та стягнення з наймача збитків, заподіяних затримкою його повернення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Новікова В.О. подав апеляційну скаргу, де просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови про стягнення вартості неповернутого орендованого обладнання у сумі 82 720 грн та ухвалити нове про задоволення позову в цій частині.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутня пряма заборона у законодавстві позивачу як орендодавцю на укладення договору про оплату вартості неповернутого орендованого обладнання грошовими коштами відповідачем; судом першої інстанції не були застосовані статті 612, 622 ЦК України та положення пункту 4.3 договору.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Оскільки рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року не оскаржується у частині задоволення позову про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 85 080 грн., тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у частині відмови у задоволенні позову про стягнення вартості неповернутого орендованого обладнання у сумі 82 720 грн.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення залишається без змін з огляду на таке.
Судом встановлено, що 11 квітня 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди обладнання № 000049363, відповідно до умов якого орендодавець надає орендарю обладнання, а орендар зобов'язується виплачувати орендодавцю орендну плату і після закінчення терміну оренди, повернути йому зазначене обладнання.
Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору найменування обладнання, що передається в оренду, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказується у відповідному додатку до цього договору, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до додатку № 1 до договору оренди обладнання № 000049363 від 11 квітня 2018 року ФОП ОСОБА_1 11 квітня 2018 року надав ОСОБА_2 обладнання: риштування рамні Варіант у складі 1 шт., вартість оренди обладнання - 340 грн/доба, вартість обладнання у зазначені комплектації - 41 360 грн до 25 квітня 2018 року (а.с. 7).
На підтвердження факту передачі вказаного обладнання сторонами був підписаний акт передачі обладнання у тимчасове користування від 11 квітня 2018 року.
12 квітня 20418 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений додаток № 1 до договору оренди обладнання № 000049363 від 11 квітня 2018 року, відповідно до якого орендодавець передав орендарю обладнання: риштування рамні Варіант у складі 1 шт., вартість оренди обладнання - 340 грн/доба, вартість обладнання у зазначені комплектації - 41 360 грн до 26 квітня 2018 року (а.с. 8).
На підтвердження зазначеного, був складений акт передачі обладнання у тимчасове користування від 12 квітня 2018 року.
Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордеру № 1437, № 1438 від 11 квітня 2018 року ОСОБА_2 сплатив ФОП ОСОБА_1 8 000 грн та 1 960 грн відповідно. Також, 20 травня 2018 року ОСОБА_2 сплатив ФОП ОСОБА_1 4 710 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2035 від 20 травня 2018 року.
Умовами договору (додаток № 1 до договору оренди обладнання від 11 квітня 2018 року та додатку №1 до договору оренди обладнання від 12 квітня 2018 року) орендар зобов'язаний сплатити орендну плату 340 грн/доба. Мінімальний строк оренди 14 днів.
Таким чином, зобов'язання відповідача здійснити орендну плату за користування об'єктом оренди за період з 11 квітня 2018 року по 25 квітня 2018 року у розмірі 41 360 грн., настало 26 квітня 2018 року та з 12 квітня 2018 року по 26 квітня 2018 року у розмірі 41 360 грн., настало 27 квітня 2018 року, разом 85 080 грн. Отже, відповідач порушив умови договору щодо здійснення оплати за користування об'єктом оренди.
Відповідно до першого речення другого абзацу пункту 4.3. договору оренди якщо до моменту закінчення обумовленого сторонами терміну оренди, орендар не здійснив оплату наступної оренди, обладнання повинне бути повернуто орендарем протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди (а.с. 5).
Судом встановлено, що об'єкт оренди за договором не був повернутий відповідачем позивачу після закінчення строку дії договору, відповідно після 25 квітня та 26 квітня 2018 року, а сторони не заявляли заперечень щодо продовження строку дії договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що строк дії вказаного договору був продовжений відповідно до частини першої статі 764 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою № 21/09-02 про повернення обладнання або оплати його вартості у строк до 24 вересня 2018 року, при цьому позивач не заявляв вимоги про розірвання договору оренди.
Зазначене поштове відправлення не було отримано відповідачем, судом встановлено, що вказана вимога повернулася із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 12-16).
Разом з тим, відповідно до пункту 6.2.10 договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві за відповідним актом прийому-передачі обладнання в комплексному й технічно справному стані після закінчення терміну оренди або протягом 2-х діб з моменту отримання вимоги орендодавця (а.с. 6).
А відповідно до другого речення другого абзацу пункту 4.3. договору оренди у випадку не повернення обладнання у зв'язку із закінченням терміну оренди у дводенний строк, орендодавець має право: самостійно забрати обладнання за адресою його розташування або відмовитися від прийняття обладнання, про що зобов'язаний письмово сповістити орендаря. Орендар у такому випадку зобов'язаний оплатити орендодавцеві вартість обладнання протягом 7-ми днів з моменту закінчення терміну оренди та/або отримання письмового повідомлення про відмову від прийняття обладнання (а.с. 5).
Щодо не врахування судом першої інстанції положень статей 612, 622 ЦК України, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до статті 622 ЦК України відповідальність і виконання зобов'язання в натурі боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі. У разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Зміст зобов'язання орендаря за договором оренди відповідно до статей 759, 762 ЦК України, пунктів 1.1, 4.3. та 6.2.10 договору оренди, - це грошове зобов'язання щодо здійснення оплати за користування майном відповідно до 26 та 27 квітня 2018 року, та повернення орендованого обладнання після закінчення договору оренди, а у разі його неповернення, оплати орендодавцеві його вартість протягом 7-ми днів з моменту закінчення терміну оренди та/або протягом 2-х діб з моменту отримання письмового повідомлення про відмову від прийняття обладнання.
Оскільки, договір оренди між сторонами не припинений, від договору позивач не відмовився, доказів отримання відповідачем вимоги про повернення обладнання або оплати його вартості позивачем не надано, тому обов'язок оплатити орендодавцеві вартість обладнання у орендаря не виник, а суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення статей 782, 785 ЦК України.
Відповідно до статті 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плата за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно з положенням статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Враховуючи, викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення вартості неповернутого майна у зв'язку з тим, що невчасне повернення наймачем майна дає право наймодавцю вимагати його повернення в примусовому порядку та стягувати з наймача збитки, заподіяні затримкою повернення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Новікова Валерія Олексійовича залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 вартості неповернутого орендованого обладнання у сумі 82 720 грн. залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст Постанови складено 11 лютого 2020 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді В.М. Волошина
Т.А. Слюсар