Справа № 511/742/17
Провадження № 1-кп/522/927/20
10 лютого 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160390000214 від 19 лютого 2017 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, Саратського району, смт. Сарата, українця, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160390000214 від 19 лютого 2017 року, відносно ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Колегія суддів вважає необхідним продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України подовжують існувати на даний час, у ході досудового розслідування встановлені ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_7 переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків, потерпілого а також вчинити інший злочин. Застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років, та особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років. Також, ОСОБА_7 не має постійної роботи, ніде не працює, не має міцних соціальних зв'язків, постійного заробітку, за місцем реєстрації не мешкає, факт проживання за вказаною ним же адресою, а саме: АДРЕСА_2 не підтверджений, отже останній не має постійного місця мешкання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та має не зняту і не погашену у установленому законом порядку судимість, що вказує на схильність особи до вчинення інших злочинів.
Прокурор не заперечував проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений та його захисник, заперечували проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши думку учасників процессу, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи положення ст.ст. 7, 9 КПК України, суд вважає за необхідне, при розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, керуватись Конституцією України та загальними нормами кримінального процесуального закону, які регламентують питання щодо застосування запобіжних заходів на стадії судового провадження, зокрема ст. 29 Конституції України, а також ст.ст. 7, 8, 9, 12, 176-178, 181, 183, 199, 331 КПК України.
Суд приймає до уваги положення ст. 29 Конституції України, згідно з якими ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний з'ясувати обставини, які свідчать про те, що: заявлений ризик не зменшився або з явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою: наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом ст.ст. 176-178 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігання забезпечення виконання цією особою покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню ризиків, передбачених цими нормами.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років, та особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років, стан його здоров'я не перешкоджає його перебуванню у місці попереднього ув'язнення, застосований запобіжний захід не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду. Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що не відпав і не зменшився ризик переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на покарання, яке загрожує обвинуваченому, в разі визнання його винуватим.
Ризик впливу на свідків та потерпілого підтверджується тим, що обвинувачений перед загрозою суворого покарання можуть вчинити дії, спрямовані на залякування потерпілих та свідків, з метою спотворення їх показань в суді.
За таких підстав ризик впливу на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні наразі є актуальним.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення зумовлений наявністю попередніх ризиків та може мати місце у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки обвинувачений ніде не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, та на переконання суду останній може вдатися до спроб вчинення інших злочинів, в тому числі, аналогічно у зв'язку з відсутністю засобів для існування.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою, оскільки застосування менш суворих запобіжних заходів може виявитися недостатнім для запобігання існуючим ризикам, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Разом з тим, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не вбачає можливості застосування застави відносно обвинуваченого оскільки злочини вчинені із застосуванням насильства.
Матеріали справи не містять відомостей або обставин, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, колегія суддів -
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тримання під вартою - продовжити надва місяці, а саме до 10.04.2020 року включно.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя:
Судді:
10.02.2020