04 лютого 2020 року Справа № 915/2346/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
представник позивача в судове засідання не з'явився,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ОІЛ Преміум”, 72319, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Героїв України, буд.123
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Миколаївський домобудівельний комбінат”, 54028, м.Миколаїв, вул.Гмирьова, 1
про: стягнення 52 628,70 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №1712/2 від 17.12.2019)
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ОІЛ Преміум” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №2711/1 від 27.11.2019 (заява про збільшення позовних вимог №1712/2 від 17.12.2019) про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Миколаївський домобудівельний комбінат” суму основної заборгованості у розмірі 51 765,00 грн. та 3% річних у розмірі 863,70 грн.
Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України просить суд зазначити у рішенні суду про нарахування 3% річних на суму неоплаченої суми основного боргу з 24.12.2019 до моменту виконання рішення у справі в частині погашення суми основного боргу.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання №28/Дт від 30.05.2019 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 23 грудня 2019 року.
Судове засідання призначене на 23.12.2019 було відкладене на 04.02.2020.
Позивач у наданому до суду клопотанні просить суд розглянути справу за відсутності позивача та його представника за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач (представник відповідача) в судове засідання 04.02.2020 не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 38910268 (а.с.43). Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача та представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
30 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ОІЛ Преміум” (далі - постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю “Миколаївський домобудівельний комбінат” (далі - покупець) було укладено Договір постачання №28/Дт (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти відповідно коду КВЄД-2010: клас 46.71, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар, відповідно до умов Договору (п.1.1 Договору).
У відповідності до п.2.1.1 Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до розділу 1 цього Договору за умови оплати його вартості, оформлення накладних та інших документів покупцем, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.2.2.1 Договору, покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар у відповідності до умов договору.
Згідно п.4.2 Договору, асортимент, кількість (об'єм) товару, ціна, умови оплати, термін і умови його поставки та моменту відвантаження узгоджується сторонами в заявках, накладних, виставлених рахунках-фактура та інших бухгалтерських документах, що застосовується при товарообороті, або при необхідності - шляхом укладення додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.
У відповідності до п.5.2 Договору, ціна товару зазначається в рахунках з урахуванням ПДВ та транспортних витрат. Покупець зобов'язується здійснити 100% передплати за товар.
Згідно п.6.2 Договору, претензії можуть бути заявлені постачальником, зокрема, при виникненні дебіторської заборгованості покупця перед постачальником. Сторони зобов'язані розглянути претензію і дати мотивовану відповідь на неї протягом 30 днів з дня її отримання.
Відповідно до п.8.7 Договору, договір набуває чинності з моменту підписання і діє до виконання сторонами усіх умов, що з нього витікають, або підписання акту, що його припиняє, або протягом двох років з моменту підписання, якщо акт про припинення відсутній.
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Позивач, на виконання зобов'язань за Договором поставив відповідачу товар на загальну суму 51 765,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №237 від 03.06.2019 (а.с.12).
Товар згідно вказаної видаткової накладної був отриманий відповідачем на підставі довіреності №118 від 03.06.2019 (а.с.13), що підтверджується підписом уповноваженої особи на видатковій накладній. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.
Для оплати поставленої продукції позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату №244 від 31.05.2019 на суму 51 765,00 грн. (а.с.11).
Відповідач за поставлений позивачем товар не розрахувався.
З метою отримання грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача претензію №2310/1 від 23.10.2019 з вимогою погасити заборгованість (а.с.15-17).
Відповідач відповіді на вказану претензію не надав грошові кошти в сумі 51 765,00 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст.655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 51 765,00 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.33) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 863,70 грн. за період з 04.06.2019 по 23.12.2019 нараховані на суму заборгованості 51 765,00 грн., розмір яких обґрунтований відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач у заяві про збільшення позовних вимог просить суд: - зазначити у рішенні суду про нарахування 3% річних на суму неоплаченої суми основного боргу з 24.12.2019 до моменту виконання рішення у справі в частині погашення суми основного боргу; - зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення у справі №915/2346/19 нараховувати 3% річних за кожен день прострочення на суму основного боргу - 52 628,70 грн. з 24.12.2019 до моменту виконання рішення в частині сплати суми основного боргу, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де С - сума непогашеної заборгованості за Договором постачання №28Дт від 30.05.2019, Д- кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Відповідно до частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Враховуючи, що судом визнано обґрунтованими вимоги про стягнення 3% річних, які нараховані на суму боргу в розмірі 51 765,00 грн. за період з 04.06.2019 по 23.12.2019, то суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання позивача в частині зазначення у рішенні суду про нарахування 3% річних з 24.12.2019 до моменту виконання рішення суду в частині стягнення боргу у сумі 51 765,00 грн. у повному обсязі, остаточна сума яких має бути розрахована органом (особою), що здійснює виконання рішення суду за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума залишку непогашеної заборгованості за договором постачання №28Дт від 30.05.2019; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати заборгованості згідно Договору, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.
Враховуючи вищевикладене збільшені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Миколаївський домобудівельний комбінат” (54028, м.Миколаїв, вул.Гмирьова, 1, код ЄДРПОУ 01273160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ОІЛ Преміум” (72319, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Героїв України, буд.123, код ЄДРПОУ 41703482) заборгованості у розмірі 51 765,00 грн., 3% річних у розмірі 863,70 грн. та 1921,00 грн. судового збору.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2020 у справі №915/2346/19 здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 51 765,00 грн. з 24.12.2019 до моменту виконання рішення суду у даній справі за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума залишку непогашеної заборгованості за договором постачання №28Дт від 30.05.2019; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.02.2020
Суддя Н.О. Семенчук