ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 лютого 2020 року м. Київ № 640/18701/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду міста Києва (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві щодо неврахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії державного службовця у розмірі 90 % від заробітної плати, з якої обчислюється пенсія в розмірі десяти місячних посадових окладів та індексації грошових доходів за останні 24 календарні місяці зі збереженням індексації пенсійних виплат відповідно до довідок Державної служби статистики України №19.1-27/61-18 від 06.07.2018 року та №19.1-27/75-18 від 07.06.2018 року. починаючи 05.11.2008 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію державного службовця у розмірі 90 % від заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, матеріальної допомоги (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, грошової допомоги в розмірі десяти місячних посадових окладів та індексації грошових доходів за останні 24 календарні місяці зі збереженням індексації пенсійних виплат відповідно до довідок Державної служби статистики України №19.1-27/61-18 від 06.07.2018 року та №19.1-27/75-18 від 07.06.2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Києва та отримує пенсію за віком призначену згідно з Законом України «Про державну службу». На думку позивача, пенсійним органом порушуються її права на отримання пенсії у повному обсязі, оскільки пенсії позивачу нараховувалась без врахування матеріальних виплат та суми індексації заробітної плати, виплачених протягом 2006-2008 років, з тих підстав, що форма довідки, що була надана для призначення пенсії, не було передбачено графи «інші виплати» а саме індексація, премія та грошова допомога згідно довідок Державної служби статистики України №19.1-27/61-18 від 06.07.2018 року та №19.1-27/75-18 від 07.06.2018 року.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на те, що на ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993 № 3723-ХІІ зі змінами та доповненнями. У той же час, як стверджує відповідач, вищезазначена стаття Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратили чинність 01.05.2016, коли набув чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, яким не передбачено здійснення перерахунків пенсії непрацюючим державним службовцям. Відповідач вказав, що відповідно до чинного законодавства пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, відповідач наголосив, що з 01.06.2015 на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII органи Пенсійного фонду України не призначають та не перераховують пенсії державним службовцям відповідно до Закону «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993 року.
У відповідь на відзив відповідача, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві щодо неврахування їй при призначенні пенсії державного службовця у розмірі 90 % від заробітної плати, з якої обчислюється пенсія в розмірі десяти місячних посадових окладів та індексації грошових доходів за останні 24 календарні місяці зі збереженням індексації пенсійних виплат відповідно до довідок Державної служби статистики України №19.1-27/01-18 від 06.07.2018 року та №19.1-27/75-18 від 07.06.2018 року,починаючи 05.11.2008 року.
Судом встановлено, що Державною службою статистики України Позивачу було видано довідку № 19.1-27/01-18 від 06.07.2018 року про те, що позивач дійсно працювала в Державній службі статистки України з 04.жовтня 1983 року по 04 листопада 2008 року та відповідно до ст. 37 Закону України «Про держану службу» отримала грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів 17070,00 грн. та довідку №19.1-27/55-18 від 07.06.2018 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно з якою до складових заробітної плати за період з 11.07.2006 до 01.10.2008 включено «Інші виплати», а саме індексація грошових доходів, премії. грошова допомога до щорічної відпустки, премія, грошова винагорода за сумлінну безперервну працю в органах державної статистики та якісне виконання службових обов'язків.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , виданим Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві - 03 жовтня 1999 року та перебуває на обліку Головному Управлінні Пенсіонного Фонду України в м. Києві.
Як вбачається із довідки №19.1-27/55-18 від 07.06.2018 що включені в довідку (надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи; премії; інші виплати (матеріальну допомогу на оздоровлення, премії,що нараховані за період, що перевищує календарний місяць), нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
27.08.2018 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою перерахунок пенсії.
Листом № 79575/03 від 19.09.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомлено про відсутність правових підстав для здійснення вищевказаного перерахунку з огляду на те,що постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій державним службовцям» передбачено механізм визначення розміров заробітку для обчислення пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Такі виплати як матеріальна допомога, індексація заробітної плати не включаються до заробітної палати державно службовця.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернулася до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 22 Конституції України закріплено, що права та свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про державну службу" (№3723-ХІІ, чинного, на час спірних правовідносин) врегульовано суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Цей Закон визначав загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працювали в державних органах та їх апараті.
Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
При цьому, згідно з частиною 5 статті 37 Закону № 3723-ХІІ за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Згідно із статтею 371 Закону № 3723-ХІІ у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до частини другої статті 33 Закону № 3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
За змістом частини шостої вказаної статті Закону № 3723-ХІІ державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно з частиною сьомою статті 33 Закону № 3723-ХІІ умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (чинного на момент призначення та первісного перерахунку пенсії позивача) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Аналогічні положення містяться й в підпунктах 2.2.2 та 2.2.7 пункту 2.2. Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 році за № 114/8713 (далі - Інструкція №5), де вказано, що до складу фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування; суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників.
Відповідно до підпунктів 2.3.2. та 2.3.3. пункту 2.3. Інструкції №5 до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат входять: винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема, грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків; матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31).
Згідно із частиною першою статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, в редакції станом на день призначення пенсії) до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до пункту 1 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції станом на день виходу на пенсію) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Тобто, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексація та винагорода за сумлінну працю в органах державної влади, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються при обчисленні розміру пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі № 468/1212/16-а, у постанові від 14 серпня 2018 року у справі № 127/15400/17, у постанові від 13 листопада 2018 року у справі № 415/6846/16-а, у постанові від 23 листопада 2018 року у справі №638/981/17, у постанові від 23 листопада 2018 року у справі №184/157/17(2-а/184/13/17).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація та винагорода за сумлінну працю в органах державної влади, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу заробітної плати державних службовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
При цьому, відповідачем не заперечується, що при розрахунку заробітної плати для призначення пенсії не були врахованими: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, індексація та винагорода за сумлінну працю в органах державної влади.
За таких обставин суд вважає, що пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати та винагороди за сумлінну працю в органах державної влади, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно довідки Державної служби статистики України №19.1-27/55-18 від 07.06.2018 року.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 листопада 2018 року у справі №638/981/17, згідно із якою Верховний Суд дійшов висновку про те, що державні службовці мають право на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з не включенням при обчисленні розміру пенсії сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, винагорода за вислугу років, премії.
Так, вирішуючи спірне питання, суд враховує, що як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем було прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії останньої, а тому вимоги позивача в частині визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві щодо неврахування позивачу при призначенні пенсії державного службовця у розмірі 90 % від заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, матеріальної допомоги (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, та індексації грошових доходів за останні 24 календарні місяці зі збереженням індексації пенсійних виплат відповідно до довідки Державної служби статистики України 19.1-27/55-18 від 07.06.2018 року підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
У відповідності до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Відповідно до статті 4 цього Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Згідно із пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
У той же час, суд звертає увагу, що у даному випадку збільшення розміру пенсії позивача при його перерахунку не є підвищенням розміру пенсії у розумінні пункту 5 Порядку №1078, а є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому законодавством.
Отже, здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії у спірному випадку не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось. Перерахунок пенсії у даному випадку є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві перерахувати та виплатити пенсію державного службовця у розмірі 90 % від заробітної плати, відповідно до довідки Державної служби статистики України №19.1-27/61-18 від 06.07.2018 року суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, в редакції станом на день призначення пенсії) до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до пункту 1 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції станом на день виходу на пенсію) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Відповідно до довідки Державної служби статистики України №19.1-27/61-18 від 06.07.2018 року позивачу була нарахована та виплачена грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів -17070,00 грн. відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
Статтею 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного закону Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 N 1170 був затверджений Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пунктом 2 якої встановлено,що на одноразову допомогу працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам, військовослужбовцям при звільненні з військової служби не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про перерахування пенсії, починаючи з 05.11.2008 суд дійшов висновку, що приписами частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно.
Дані про виплачену позивачу допомогу на оздоровлення ,премії, а також індексацію заробітної плати відповідач отримав лише після подання позивачем 27.08.2018 до пенсійного органу довідки 07.06.2018 за №19.1-27/55 -18 від 07.06.2018 06/4372 про складові заробітної плати разом із заявою про перерахунок пенсії. Отже перерахунок пенсії позивача з урахуванням зазначених виплат повинен бути здійснений з 27.08.2018.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 15.08.2019 у справі №405/19/1 та Верховний Суд в постанові від 15.08.2019 у справі № К/9901/22751/18 від 04.12.2019
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за період з 05.11.2008 року по 27.08.2018.
Стосовно вимоги позивача стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, у відповідності до наданої суду копії договору про надання правової допомоги від 09.08.2018року, укладеного між позивачем та адвокатським бюро "Івана Хомича", вбачається, що останнє на підставі звернення клієнта прийняло на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги, зокрема, підпунктом 2.1.1. пункту 2 договору визначено, що адвокатське бюро представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в судах всіх інстанцій, інших органах державної влади, установах та організаціях незалежно від форми власності у справі за позовом клієнта до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання перерахувати та виплатити Позивачу пенсію державного службовця у розмірі 90 % від заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, матеріальної допомоги (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, грошової допомоги в розмірі десяти місячних посадових окладів та індексації грошових доходів за останні 24 календарні місяці зі збереженням індексації пенсійних виплат відповідно до довідок Державної служби статистики України №19.1-27/61-18 від 06.07.2018 року №19.1-27/55-18 від 07.06.2018 року починаючи 05.11.2008 року.
У пункті 4 договору визначено вартість надання юридичних послуг, а саме, підпунктами 4.1. передбачено, що за надання юридичних послуг за цим договором клієнт сплачує адвокатському бюро суму в розмірі 10 000,00 грн протягом трьох робочих днів з дня фактичного виконання рішення суду, яким задоволено позов.
У відповідності до наданої суду копії акта прийому-передачі надання правничої допомоги №1/18 до договору про надання правової допомоги від 09.08.2018 року від 25.10.2018 року, вбачається, що вартість послуг становить консультації з правових питань 2000,00 грн, правова оцінка та аналіз судової практики 2000,00 грн, збирання (отримання) доказів 3000,00 грн, написання позовної заяви 2 000,00 грн, підготовка позовної заяви та копій документів до неї для направлення до суду 1 000,00 грн, а всього до сплати - 10 000,00 грн.
Досліджуючи наданий позивачем акт приймання-передачі наданих послуг та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що з нього неможливо встановити зміст наданих адвокатським бюро "Івана Хомича" послуг, зокрема, незрозуміло які саме документальні матеріали збиралися останнім.
При цьому, суд не вбачає з матеріалів справи, що на збирання (отримання) доказів в даній справі можна було витратити 2 години, адже до суду подана позовна заява, до якої додано копію паспорта позивача, ідентифікаційного номеру, копію довідок Державної служби статистики України та копію листа Головного управління Пенсійного фонду України. При цьому, на думку суду, збір вказаних документальних матеріалів не потребує допомоги помічників адвокату та часу в 2 години, що витрачений, як зазначено у розрахунку. Крім того, з акту прийому-передачі неможливо розібрати, які саме консультації з правових питань, вартість яких зазначена 2000,00 грн за 2 години, тому встановити співмірність вартості таких послуг з їх фактичним наданням також не є можливим.
Крім того, суд звертає увагу, що не є зрозумілим, що саме мається на увазі під наданням послуги "підготовка позовної заяви та копій документів до неї для направлення до суду", вартість якої становить 1000,00 грн, тобто, не є зрозумілим в чому саме полягає надання такої послуги, як "підготовка позовної заяви" та скільки часу було витрачено на підготовку копій документів до неї, з урахуванням того, що їх кількість становить 12 аркушів в одному екземплярі.
Аналогічна правова позиція щодо співмірності наданих послуг з їх вартістю висловлена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №810/1492/18.
Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.
Проте, таких доказів позивачем та його представником суду надано не було.
При цьому, суд наголошує, що рішення суду у адміністративній справі є результатом вирішення спору, що виник між учасниками правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права, а свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.
Тобто, позивачем не доведено, а судом не встановлено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у адміністративній справі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Нормами частини третьої статті 139 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 242, 243, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві щодо неврахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії державного службовця у розмірі 90 % від заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, матеріальної допомоги (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, та індексації грошових доходів за останні 24 календарні місяці зі збереженням індексації пенсійних виплат відповідно до довідки Державної служби статистики України №19.1-27/55-18 від 07.06.2018 року,починаючи з 27.08.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію державного службовця у розмірі 90 % від заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, матеріальної допомоги (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків та індексації грошових доходів за останні 24 календарні місяці зі збереженням індексації пенсійних виплат відповідно до довідки Державної служби статистики України №19.1-27/55-18 від 07.06.2018 року, починаючи з 27.08.2018.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок к бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
Суддя А.С. Мазур