ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 лютого 2020 року м. Київ № 826/12379/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком»
до Київської міської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
за участю представників:
позивача - Мороз Таїсії Леонідівни (довіреність від 20.02.2018, б/н),
відповідача - Ілюченко Олени Володимирівни (довіреність від 06.04.2018 № 1593/9/26-70-10),
відповідача - Благодатного Романа Олеговича (довіреність від 14.03.2018 № 1113/9/26-70-61),
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестком» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ 31901655) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 39422888), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2017 № UA100010/2017/000095/1,
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2017/00239.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем для митного оформлення автомобіля надано всі документи, які підтверджують митну вартість товару, а тому у відповідача не було підстав для початку консультацій та коригування митної вартості, у зв'язку із чим рішення про коригування митної вартості, а також картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем надано для митного оформлення документи, у яких містяться розбіжності щодо страхування вантажу, а також щодо вартості товару у митній декларації країни відправлення та інвойсі. Окрім того, митним органом встановлено різницю між вартістю заявлених товарів до рівня митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Таким чином, заявлена митна вартість товарів викликала сумніви, а тому митний орган розпочав процедуру консультації, за результатами якої скориговано митну вартість товарів та прийнято оскаржувані рішення.
Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестком» подано в електронному вигляді тимчасову митну декларацію від 14.07.2017 № UA100010/2017/270700 для здійснення митного оформлення посуду кухонного, виготовленого з кам'яної кераміки. Митна вартість товару за вказаною декларацією визначена за основним методом та складає 20534,00 доларів США.
На підтвердження розрахованої митної вартості автомобіля позивачем до митної декларації додано наступні документи:
- пакувальний лист від 22.05.2017;
- рахунок-фактура від 22.05.2017 № DX170106В;
- коносамент від 28.05.2017 № SZX0221268;
- автотранспортні накладні від 12.07.2017 №№ 56121, 56122;
- сертифікат про походження товару від 12.06.2017 № 17С4403А1182/04872;
- довідка про вартість перевезення від 11.07.2017 № 34429;
- контракт на поставку товару від 10.01.2017 № 100012017_ХHIGL;
- декларацію виробника від 22.05.2017.
Під час проведення митного контролю працівниками митниці проведено митний огляд товару та відібрано зразки товарів для проведення експертизи з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України, позивач забезпечив сплату митних платежів, а товар було випущено у вільний обіг до отримання результатів експертизи.
Після отримання висновку від 14.08.2017, позивачем надано до митного органу додаткову декларацію від 16.08.2017 № UA100010/2017/274142, до якої також було додано:
- проформу-інвойс від 28.03.2017 № DX170106В,
- платіжне доручення від 13.04.2017 № 24384 (попередня оплата 30% вартості товару),
- платіжне доручення від 07.06.2017 № 40 (оплата 70% вартості товару).
Під час проведення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за спірною митною декларацією, митним органом запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з статтею 53 Митного кодексу України надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення, каталоги, прайс-листи виробника товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений експертною організацією, інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням).
З додаткових документів, що вимагались митницею, декларантом надано: прайс-лист, копія митної декларації країни відправлення, проформу інвойс.
За результатом розгляду поданих документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару, яким визначено вартість товару за резервним методом у розмірі 39465,36 доларів США та відмовлено у прийняття митної декларації на підставі частини шостої статті 54, статті 256 Митного кодексу України.
Позивач, вважаючи, що прийнятті рішення є протиправними, звернувся зі скаргою до митного органу вищого рівня, а у подальшому - до суду з відповідним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою-другою цього Кодексу визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, необхідно врахувати положення частин другої-третьої цієї статті, якими визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою-другою статті 53 Митного кодексу України декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до висновків Верховного Суду України від 11.09.2012 у справі № 21-262а12 у письмовій вимозі про витребування документів митний орган зобов'язаний зазначити, які саме розбіжності у поданих декларантом документах викликають сумнів у визначеній митній вартості товарів, а також зазначити, які саме обставини витребувані документи повинні підтвердити.
У даному випадку, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору купівлі-продажу.
Водночас, як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, митна вартість скоригована за методом « 2-ґ - резервний», оскільки попередні методи не застосовані. Зокрема, методи « 2-а» та « 2-б» не застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що ввезені на тих же комерційних рівнях з урахуванням вимог статей 59, 60 Митного кодексу України.
Поряд цим, у цьому ж рішенні відповідач зазначає, що перевірка правильності визначення митної вартості товарів здійснювалась шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що свідчить про суперечливість доводів позивача.
Таким чином, відповідачем було порушено положення статті 57 Митного кодексу України та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів без послідовного застосування попередніх методів, а обґрунтування причин неможливості застосування попередніх методів є безпідставними та суперечливими чинному законодавству.
Крім того, у письмовій вимозі щодо витребування додаткових документів, відповідач наводить положення статті 53 Митного кодексу України та, при цьому, не наводить жодних обґрунтувань наявності сумнівів щодо визначення митної вартості товарів та не зазначає, які саме обставини витребувані документи повинні підтвердити.
Таким чином, контролюючим органом під час проведення процедури коригування митної вартості товарів не було дотримано положення Митного кодексу України, що полягало у відсутності обґрунтувань причин сумніву у визначеній митній вартості товарів, а також у порушенні правил застосування методів оцінки митної вартості, що свідчить про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів 28.08.2017 № UA100010/2017/000095/1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також підлягає скасуванню, оскільки прийнята на підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ 31901655) до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.08.2017 № UA100010/2017/000095/1.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2017/00239.
4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ 31901655) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 39422888) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов