Дунаєвецький районний суд Хмельницької області
Справа № 674/1654/19
Провадження № 2-а/674/1/20
10 лютого 2020 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Артемчук В. М.
за участю секретаря судового засідання Мудрицької Л.В.
номер справи 674/1654/19
учасники справи :
позивач ОСОБА_1
представник позивача Ткач Я.С.
представник відповідача Гринишин В.А.
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Дунаївці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сектору реагування патрульної поліції Дунаєвецького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
30 жовтня 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 20 жовтня 2019р. поліцейським Сектору реагування патрульної поліції Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області було складено протокол та постанову про адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Позивач зазначає, що вказана постанова про адміністративне правопорушення є протиправною, оскільки у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, жодного умислу для здійснення завідомо неправдивого виклику у нього не було. Дійсно 20.10.2019 близько 12:00 години знаходився біля місця проживання своєї доньки, з якою мав право на вільне спілкування згідно рішення комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 10 вересня 2019р., яким встановлено порядок участі батькові на спілкування в неділю з 12:00 -18:00 год. Ним було здійснено ряд дзвінків з метою з'ясування питання щодо можливості побачитись з дитиною, однак ні ОСОБА_2 , ні донька, ОСОБА_3 на зв'язок не вийшли. Враховуючи наявність порушення його прав з боку ОСОБА_2 , було здійснено дзвінок до чергової частини поліції.
Крім того, позивач зазначає, що протокол та постанова складенні з порушенням норм чинного законодавства, а саме нерозбірливим почерком і не можуть бути законними підставами для притягнення його до відповідальності.
Дану постанову позивач вважає протиправною і просить скасувати.
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено в судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом в судове засідання учасників справи.
В судовому засіданні представник позивача Ткач Я.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, скасувати постанову відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення від 20.10.2019р. і закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях позивача події і складу адміністративного правопорушення.
Представник відповідача Гринишин В.А. позов не визнав, в задоволенні просив відмовити, оскільки вважає дії працівників поліції законними, підстав для виклику поліції у позивача не було, оскільки мати доньки позивача не перешкоджала зустрічам батька і дитини, в той день запізнилася до зустрічі на 15 хв, бо були в церкві і дитина в присутності працівників поліції відмовилася бачитися з батьком. Виклик поліції був о 11 год.58 хв. 20.10.2019р.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.10.2019року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області Гордань О.М. було складено постанову серії АПО18 № 287445 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51грн..
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 20.10.2019 близько 11:58 год. зателефонував на лінію «102» та повідомив про те, що дружина не дає побачення із дитиною, хоча насправді такого факту не було.
За правилами ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.3 ст.288 КУпАП визначено, що оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Положеннями ст.183 КУпАП передбачено відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства.
Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_2 , яка пояснила суду, що 20.10.2019р. з 9:00 до 12:15 год. була з дитиною в церкві, мобільні телефони були відключені. Цього дня чоловік мав зустрітися з донькою. З донькою трохи затрималися, зустрічам не перешкоджає. З позивачем не було мови, що не дасть йому зустрітися з дитиною і про таке не говорила з ним напередодні.
Аналогічні докази та пояснення свідка було озвучено і отримано з відеозапису, який оглянуто в судовому засіданні
Оскільки відповідальність за ст. 183 КУпАП настає в разі завідомо неправдивого виклику, а позивач здійснив виклик поліції з приводу того, що дружина не дає побачення із дитиною, хоча о 12:15 хв. дружина з'явилася з донькою додому і позивач мав можливість зустрітися з донькою, суд приходить до висновку про відсутність складу вказаного адміністративного правопорушення, так як в діях ОСОБА_1 не вбачається умислу на вчинення такого правопорушення, а тому виклик не був завідомо неправдивий.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд доходить переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесенні оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову серії АПО18 №287445 від 20.10.2019, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Позивачем ОСОБА_1 разом з позовною заявою подано заяву про включення до судових витрат позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., які покласти на відповідача.
Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Ткач Я.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХМ№ 000169 від 08.08.2018 року) на підставі договору від 24 жовтня 2019 року.
На підтвердження викладених у заяві вимог, позивачем було надано договір про надання правової допомоги від 24 жовтня 2019 року, укладений між адвокатом та клієнтом ОСОБА_1 , додаток №1 до договору, акт №1 приймання -передачі наданої правничої допомоги (послуг) від 13.11.2019р. на суму 5000 грн. ,звіт про витрачений час на надання правничої допомоги ( а.п.28-33).
Разом із тим, документів, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо) позивачем та представником позивача суду надано не було.
Таким чином, на переконання суду, позивачем не надано доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви позивача щодо стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.
Згідно із ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 76, 77, 90, 132,134,139,241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сектору реагування патрульної поліції Дунаєвецького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії АПО18 №287445 від 20.10.2019року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП закрити.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Дунаєвецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Сектор реагування патрульної поліції Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області ( місце знаходження м.Дунаївці вул.Громадська,42 ).
Повне судове рішення складено 10.02.2020р.
Суддя Дунаєвецького районного суду В. М. Артемчук