24.01.2020 Справа №607/793/20
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42019210220000040 від 07 лютого 2019 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Краснопуща Бережанського району Тернопільської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, водія автомобільного відділення взводу забезпечення першого артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат, раніше не судимого,
-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону № 194-VIII від 12 лютого 2015 року),
-- за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3
16 серпня 2016 року ОСОБА_3 уклав контракт про проходження військової служби.
01.12.2018 року солдат ОСОБА_3 був призначений на посаду водія автомобільного відділення взводу забезпечення першого артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15/2015, затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року №113-VIII з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави оголошено проведення протягом 2015 року часткової мобілізації у три черги протягом 210 діб.
Згідно з вимогами ч. 10 ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період - тобто період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.
Натомість військовослужбовець військової служби за контрактом солдат ОСОБА_3 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Розпорядком дня військової частини визначено, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 прибувають на військову службу о 8 годині 30 хвилин.
27 грудня 2018 року військовослужбовець військової служби за контрактом солдат ОСОБА_3 після вечірнього шикування о 17 годині 30 хвилин вибув з території військової частини НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_2 .
28 грудня 2018 року військовослужбовець військової служби за контрактом ОСОБА_3 без поважних причин з метою тимчасового ухилення від військової служби о 8 годині 30 хвилин у розташування військової частини НОМЕР_1 не прибув.
У період з 8 години 30 хвилин 28 грудня 2018 року по 14 годину 00 хвилин 28 листопада 2019 року солдат ОСОБА_3 перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та свої службові обов'язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.
28 листопада 2019 року о 14 годині 00 хвилин військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 добровільно прибув до військової частини НОМЕР_1 .
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України визнав повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно 28 грудня 2018 року о 08:30 год на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не з'явився та в подальшому проводив час на власний розсуд. Прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 лише 28 листопада 2019 року о 14:00 годин. На даний час про вчинене він, ОСОБА_3 щиро шкодує, просить суд його суворо не карати.
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону № 194-VIII від 12 лютого 2015 року), за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015р.), як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особою, зазначеною в частині другій статті ст. 407 КК України - військовослужбовцем, крім строкової служби.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, фактичні обставини кримінального провадження, особу винуватого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання - відсутні.
Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд, враховуючи вищенаведені пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини, відсутність обтяжуючих обставин, приходить до переконання, що є всі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 за поданим клопотанням відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України обов'язки, оскільки ОСОБА_3 може бути перевихований без реального відбування призначеного судом покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Водночас, з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 у період дії іспитового строку нагляд за останнім слід покласти відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України на командира в/ч за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення - на орган пробації за місцем проживання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015 року) та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік та 6 (шість) місяців.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно ч. 3 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_3 в період дії іспитового строку покласти на командира в/ч за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення - на орган пробації за місцем проживання.
Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддяОСОБА_1