Справа № 676/716/20
Номер провадження 1-кп/676/197/20
11 лютого 2020 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
у підготовчому судовому засіданні в залі Кам'янець-Подільського міськрайонного суду розглянув угоду по обвинувальному акту в кримінальному провадженню № 12020240070000079 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не працюючого, розлученого, судимого:
- вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2019 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.08.2019 року покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не сплачену суму штрафу замінено на покарання у виді 50 годин громадських робіт ідентифікаційний номер - фізичної особи платника податків - НОМЕР_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, -
На розгляді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває угода про визнання винуватості від 30 січня 2020 року, укладена між прокурором Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 12020240070000079 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 389 КК України.
Зі змісту вказаної угоди вбачається, що сторони узгодили призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді арешту на строк 2 місяці. Крім цього, на підставі ст. 71 КК України сторони погодили на часткове приєднання судом до призначеного покарання невідбутої частини покарання за ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.08.2019 року визначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у виді арешту на строк 2 місяці 5 днів.
Згідно вказаної угоди при її укладенні прокурором враховано щире каяття ОСОБА_4 у вчиненому злочині, що є обставинами, що пом'якшують покарання, обставин, що обтяжують покарання - рецидив злочинів.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості затвердження вказаної угоди, прокурор та обвинувачений підтримали угоду просять її затвердити. Однак, обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні фактично вини не визнав, та пояснив, що в жовтні 2019 року більшу частину призначеного покарання у виді громадських робіт в КП «Кам'янецький парк» Кам'янець-Подільської міської ради він відбув, де залишився його одяг і поданий час. Зокрема, прибирав листя, сміття однак через поганий стан здоров'я пов'язаний з вживанням алкоголю не зміг повністю відпрацювати. В січні 2020 року його направили до КП «УК Житловик» Кам'янець-Подільської міської ради, де він дійсно відпрацював чотири години складаючи дрова. Решту покарання не відбув через стан здоров'я, так як «запив».
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні вважає, що в затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити та призначити до судового розгляду, мотивуюче дане тим, що ОСОБА_4 фактично не визнав вини і більшу частину призначеного покарання відбув.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши угоду, вважає, що в затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити та повернути кримінальне провадження прокурору в порядку, передбаченому статтями 314, 468-475КПК України, з наступних підстав.
Приписами ст.470КПК України закріплено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: ступінь тяжкості та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Частиною 1 ст.472 КПК України передбачений зміст угоди про визнання винуватості, який полягає у визначенні її сторін, формулюванні підозри чи обвинувачення та його правової кваліфікації з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язків підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умов часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгодженого покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 цього Кодексу, наслідків невиконання угоди.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст наданої сторонами угоди про визнання винуватості, суд приходить до висновку, що прокурором під час її укладення не в повній мірі були враховані, як обставини, визначені у ст. 470 КПК України, так і істотні умови угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 472 КПК України.
Так, узгоджене сторонами покарання є поверхневим, формальним, не відповідає фактичним обставинам справи та таким, що не відповідає загальним засадам призначення покарання, закріпленим ст. 65 КК України. При цьому, ніяким чином не враховано характер та тяжкість вчинених ОСОБА_4 дій та умисел останнього на ухилення від відбування призначеного покарання.
В той же час, відповідно до вимог п.4 ч.7 ст.474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, що зазначені в угоді про визнання винуватості та обвинувальному акті підлягають перевірці в судовому засіданні з метою здійснення правильної кваліфікації дій обвинуваченого та недопущення порушення прав та інтересів сторін.
Вказані обставини в свою чергу впливають на правильність призначення виду та розміру покарання. З огляду на наведене представлена суду угода не може вважатись такою, яка відповідає інтересам суспільства.
Крім того, при призначенні покарання не в повній мірі враховано істотні для відповідного кримінального провадження обставини, а тому узгоджене сторонами остаточне покарання у виді арешту на строк 2 місяці. Крім цього, на підставі ст. 71 КК України сторони погодили на часткове приєднання судом до призначеного покарання невідбутої частини покарання за ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.08.2019 року визначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у виді арешту на строк 2 місяці 5 днів, явно не відповідає вимогам ст. 65 КК України, є занадто м'яким, чим суперечить інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, як обвинуваченими, так і іншими особами.
У відповідності до роз'яснень Верховного Суду України, викладених в абз.2 п.1 Постанови Пленуму №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Разом з тим, з огляду на правову позицію, викладену в п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», слід враховувати, що відповідно до ст. 472 КПК в угоді про визнання винуватості серед інших обставин зазначається про беззастережне визнання підозрюваним/обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення (обов'язкові складові змісту угоди), а також обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, якщо такі домовленості мали місце (необов'язкова чи субсидіарна складова змісту угоди).
Однак, такі обов'язки, обвинуваченому ОСОБА_4 в угоді не вказані.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, угода про визнання винуватості, укладена в рамках вказаного кримінального провадження, суперечить вимогам КПК України та закону, не відповідає інтересам суспільства, а тому в силу вимог ч. 7 ст. 474 КПК України в її затвердженні слід відмовити, а кримінальне провадження повернути прокурору.
Керуючись ст.ст. 314, 468-474 КПК України,
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 30.01.2020 року, укладеної прокурором Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 12020240070000079 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 389 КК України та повернути вказане кримінальне провадження прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду
ОСОБА_1