Справа № 606/3365/19
30 січня 2020 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Марціцкої І.Б.
з участю секретаря Пасько І.Б.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради, третя особа приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І. про визнання права власності за спадкоємцем,-
До суду з позовом звернулася ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради, третя особа приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І., у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, що складається із 2 членів: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , головою якого був ОСОБА_4 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його дружина ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Їх донька ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_3 , однак не оформила спадкові права. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Позивач є спадоємницем усього майна після смерті тітки ОСОБА_2 по закону. Прийняла спадщину в порядку передбаченому ст. 1269 ЦК України, так як подала заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини. Однак, приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо В.Р. відмовив у видачі свідоцтва, у звязку з не визначенням частки майна, що підлягає успадкуванню. Інші спадкоємці відсутні. Враховуючи наведене, для реалізації своїх спадкових прав, позивач змушена звертатися до суду щоб визнати право власності на спадщину.
Позивач в судове засідання до суду не з'явилась, просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала, про що надала до канцелярії суду письмову заяву.
Представник відповідача Теребовлянської міськоїради Теребовлянського району Тернопільської області просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав, про що надав до канцелярії суду письмову заяву.
Представник третьої особи приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І. не з'явилася, будучи налужним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.
Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося .
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають до задоволення.
Як вбачається із дублікату Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 25.12.1989 року виданого Довгенською сільською радою на підставі рішення виконкому Теребовлянської районної ради народних депутатів Тернопільської області №305 від 11.12.1989 року, житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 та складається з 2-ох членів.
Як вбачаться з довідки від 01.07.2019 року за №09-04/13-140, виданої виконкомом Теребовлянської міської ради Тернопільської області, головою колгоспного двору по АДРЕСА_1 був ОСОБА_4 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також в даному житловому будинку проживали та були зареєстровані: дружина ОСОБА_3 , донька ОСОБА_2 .
Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше
У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відповідно до ст.ст. 120-121, ст. 123 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.
Таким чином, із вищевказаного вбачається, що кожному із членів колишнього колгоспного двору що по АДРЕСА_1 , які проживали в ньому належало на праві спільної сумісної власності по 1/3 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Довгенською сільською радою Теребовлянського району Тернопільській області, актовий запис №22.
Як вбачається із витягу №00023438397 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_2 , в графі відомості про батька вказано - ОСОБА_4 , відомості про матір - ОСОБА_3 .
Після їх смерті відкрилася спадщина за законом на належні їм 2/3 частки житлового будинку, які прийняла донька ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції в Тернопільській області, актовий запис №102). Померла ОСОБА_2 була тіткою позивача ОСОБА_1 ,
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 22.1.1968 року зареєстрували шлюб.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батько вказаний ОСОБА_8 , в графі мати - ОСОБА_9 .
Як вбачається із перекладу із латинської мови на українську копії метричного запису про народження, про шлюб за 1868-1942 роки, 06.06.1927 року ОСОБА_10 зареєстрував шлюб із ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 шлюб ОСОБА_14 , вдова ОСОБА_15 дочка ОСОБА_16 "яна Шкугра і Феодосії Москаль. ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_17 , батько ОСОБА_10 , син ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , мати - ОСОБА_20 , дочка ОСОБА_16 "яна і Феодосії Москаль.
02.07.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо В.Р. із заявою про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за законом. Згідно ст. 1261-1265 ЦК України крім позивачки спадкоємці за законом відсутні, померла була неодружена. 14.10.2019 року №938/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з не визначенням частки майна, що підлягає успадкуванню.
З інформаційної довідки від 09.08.2019 року за №297, виданої Теребовлянським бюро технічної інвентаризації встановлено, що на пісдставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 25.12.1989 року виданого Довгенською сільською радою на підставі рішення виконкому Теребовлянської районної ради народних депутатів Тернопільської області №305 від 11.12.1989 року, житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 та складається з 2-ох членів.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.ст. 1216,1217,1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1296 ЦК України, передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст. 1265 ЦК України, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Враховуючи наведене, позивач є спадкоємцем п"ятої черги.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що не порушують прав інших осіб та підлягають до задоволення у повному обсязі, встановивши, що позивач є спадкоємцем майна померлої тітки ОСОБА_2 за законом, а тому слід визнати за позивачкою в порядку спадкування після смерті тітки ОСОБА_2 за законом право власності на житловий будинк з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позов ґрунтується на законі, доведений належними доказами.
Керуючись ст. ст.15,16, 328, 392, 1216 -1218, 1222, 1265, 1296 ЦК України Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 247, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України , суд
Позов ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради, третя особа приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І. про визнання права власності за спадкоємцем - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинк з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.Б. Марціцка