465/6109/14-ц
2/465/842/20
Іменем України
30.01.2020 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова,
в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Школьніковій К.В.
розглянувши у відкритому в судовому засіданні в залі суду м. Львова позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,-
Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, на виконанні Франківського ВДВС перебуває рішення Франківського районного суду м. Львова про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання позивачки як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у розмірі 250 грн. щомісячно, починаючи з 28.11.2012 року. Виконавче провадження відкрито 04.06.2013 року. Однак, відповідач у добровільному порядку рішення суду не виконує та станом на 31.05.2014 року, згідно розрахунків Франківської ВДВС, заборгованість складає 4500 грн.
Відповідно до ст.196 СК України вона має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Просить стягнути пеню за період з липня 2013р. по травень 2014р. в сумі 10 035,00 грн.
15 грудня 2015 року на адресу суду надійшли заперечення від ОСОБА_2 , який мотивований тим, що у нього з донькою була усна домовленість щодо несплати аліментів за 2013 рік, так як у відповідача був нестабільний дохід.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що він у 2013 році здійснив одноразовий платіж у розмірі 16800 грн. на користь доньок а в 2014 році 8400 грн. Відповідач вважає, що у нього не має боргу, так як він за 2013-2014 рік заплатив 5000 грн. Нестабільні платижі у 2014 році були через перебування відповідача в АТО.
На підставі вищевикладеного, просить відмовити у позові.
20 грудня 2016 року на адресу суду від представника позивача поступила заява про збільшення позовних вимог, а саме стягнення неустойки у розмірі 22031, 50 грн. за весь час прострочення сплати аліментів.
13 квітня 2017 року на адресу суду поступили додаткові заперечення від представника відповідача, які мотивовані тим, що З урахуванням роз'яснень Верховного суду України, розмір пені за прострочення Відповідачем сплати аліментів за період з листопада 2012 р. по вересень 2014 р. складає 1 433,50 грн., а не 22 031,50 грн.
Крім того, відповідач посилається на те, що він у період з 19.05.2014 р. по 12.06.2015 р. був призваний та проходив військову службу в збройних силах України. Зокрема в період з 04.07.2014 р. по 04.09.2014 р. та в період з 30.12.2014 р. по 07.05.2015 р. ОСОБА_2 ьбрав безпосередню участь в антитерористичній операції, в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
Відкриваючи виконавче провадження державний виконавець Франківського ВДВС не врахував того, що у разі закінчення навчання ОСОБА_1 - нарахування аліментів припиняється. В розрахунку заборгованості по аліментах Франківського ВДВС від 07.12.2016 р. лише зазначено, що аліменти стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 250,00 грн. щомісячно, починаючи з 28.11.2011 р. і досягнення нею 23 років. Державний виконавець Франківського ВДВС не взяв до уваги, що у виконавчому листі зазначено, що нарахування та стягнення аліментів достроково припиняється у разі закінчення навчання ОСОБА_1 . Як наслідок, державний виконавець Франківського ВДВС здійснював нарахування та стягнення з мене аліменти на користь ОСОБА_1 не слідкуючи за тим, чи ОСОБА_1 після 30.06.2013 р. продовжила навчання у іншому навчальному закладі.
На підставі вищевикладеного, представник відповідача вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 неустойку з урахуванням всіх відрахувань по несплаті аліментів лише у розмірі 531, 50 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала повністю, просить такі задовольнити.
Відповідач в судове засідання не зявився, однак від його представника на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.
Оскільки всі учасники в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Частиною 1 ст.5 ЦПК, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно роз'яснень п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
За вимогами ст.ст.12,80,81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що відповідач є батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у розмірі 250 грн. на місяць починаючи з 28.11.2012 року і до досягнення нею 23 років.
04.06.2013 року державним виконавцем Франківського відділу ДВС Львівського МУЮ відкрито виконавче провадження № 43790328.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментів, станом на 31.05.2014 року, згідно розрахунків Франківської ВДВС, заборгованість складає 4500 грн.
Згідно ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
В період з 2012 по жовтень 2016 року відповідач не виконував вищевказаного судового рішення належним чином і не надавав позивачу регулярної матеріальної допомоги на утримання дочки, внаслідок чого станом на 07.12.2016 державний виконавець нарахував заборгованість за аліментами у розмірі 10800 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 196 СК України передбачена, зокрема, відповідальність за прострочення сплати аліментів.
Частиною 1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Судом встановлено, що заборгованість за аліментами виникла з вини відповідача ОСОБА_3 , тому позивач має право на стягнення з останнього неустойки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц дійшла правового висновку про те, що оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1- нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2- нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів на підставі ч.1 ст. 196 СК України про стягнення, пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
За загальним правилом, право на стягнення неустойки (пені) в особи виникає у зв'язку із юридичним фактом порушення обов'язку зі сплати аліментів на утримання дитини. При цьому, виконання такого обов'язку з порушенням строків сплати та наступне погашення заборгованості не звільняє особу від відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення виконання обов'язку зі сплати аліментів.
Згідно, проведених судом розрахунків розмір пені за прострочення сплати аліментів, за період з листопада 2012 по 01 жовтень 2014, складає 1136, 50 грн., саме наявна заборгованість:
- листопад 2012 рік - 50 грн.*1% *3 =1,5;
- грудень 2012 рік - 250 грн.*1% *31 =77,5;
- січень 2013 рік - 250 грн.*1% *31 =77,5
- лютий 2013 рік - 250 грн.*1% *28 =70;
- березень 2013 рік -250 грн.*1% *31 =77,5;
- квітнень 2013 рік -250 грн.*1% *30 =75;
- травень 2013 рік -250 грн.*1% *31 =77,5;
- червень 2013 рік -250 грн.*1% *30 =75;
Суд не враховує період липень -серпень 2013 року, так як 30.06.2013 р. ОСОБА_1 закінчила Львівський поліграфічний коледж Української академії друкарства за спеціальністю «Товарознавство та комерційна діяльність» та здобула кваліфікацію «товарознавець-комерсант» (диплом молодшого спеціаліста).
01.09.2013 р. ОСОБА_1 була зарахована студенткою 3-го курсу Української академії друкарства, заочного факультету за освітньо-професійною програмою підготовки бакалаврів напрямку «Товарознавство і торгівельне підприємництво». Закінчила курс та була відрахована з числа студентів з 01.07.2016 р.
Отже, у період з липня 2013 по серпень 2013 року позивачка не була студенткою.
- вересень 2013 рік - 250 грн.*1% *30 =75;
- жовтень 2013 рік - 250 грн.*1% *31 =77,5;
- листопад 2013 рік - 250 грн.*1% *30 =75;
В грудні 2013 року відповідач оплатив кошти у розмірі 800 грн., що підтвердужеється наявними доказами у матеріалах справи.
- січень 2014 рік - 250 грн.*1% *30 =75;
- лютий 2014 рік - 250 грн.*1% *28 =70;
- березень 2014 рік - 250 грн.*1% *31 =77,5;
- квітнень 2014 рік - 250 грн.*1% *30 =75;
- травень 2014 рік - 250 грн.*1% *31 =77,5;
Крім того, судом встановлено, що відповідач в період з 19.05.2014 р. по 12.06.2015 р. був призваний та проходив військову службу в збройних силах України. Зокрема в період з 04.07.2014 р. по 04.09.2014 р. та в період з 30.12.2014 р. по 07.05.2015 р. брав безпосередню участь в антитерористичній операції, в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Донецької та Луганської областей. Вказана інформація підтверджується довідкою військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 26.05.2015 р. №531, копією сторінок з військового квитка та копією посвідчення учасника бойових дій.
Суд також наголошує на тому, що відповідач просив рахувати заборгованість за цілий місяць травня 2014 року, а тому заборгованість за травень 2014 рік - 250 грн.*1% *31 =77,5.
Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 N 3, передбачена статтею 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» № 1275-VII від 20.05.2014 р., статтю 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 15 наступного змісту:
"15. Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються"
Тому, суд приходить до переконання про звільнення відповідача від нарахування неустойки у період з червня 2014 року по вересень 2014 року.
Враховуючи розмір заборгованості по сплаті аліментів за новим розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, долученим позивачем до матеріалів справи та вимоги ч. 1 ст.196 СК України, відповідно до якої розмір неустойки (пені) не може бути більше 100 відсотків заборгованості, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню неустойки (пені) за заборгованість по сплаті аліментів за період з листопада 2012 по 01 жовтень 2014, складає 1136, 50 грн.
Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є підстави для задоволення позовних вимог частково.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 1136 грн. 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.
Позивач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Ю. Ванівський