462/6071/19
2-а/465/267/20
Іменем України
05.02.2020 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.,
за участю секретаря Школьнікової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Головчук Катерини Мирославівни, про скасування постанови,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.09.2019 року інспектор УПП у Львівській області ДПП виніс постанову серії ЕАК №1540949 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме за невиконання вимог п.11.5 ПДР.
З вищевказаною постановою позивач не погоджується та вважає таку протиправною виходячи з наступного.
Позивач наголошує на тому, що жодних правил не порушував та доказів його винуватості інспектором патрульної поліції не надано, крім того позивач зазначає, що інспектором порушена процедура при складанні адміністративних матеріалів.
На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.
В судове засідання позивач не з'явився, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 14.11.2019 року призначено спрощений розгляд справи №465/6071/19.
Судом встановлено, що 21.09.2019 року інспектор УПП у Львівській області ДПП виніс постанову серії ЕАК №1540949 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме за невиконання вимог п.11.5 ПДР.
Відповідно до п. 11.5 ПДР, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч.2 ст. 122 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Головчук Катерини Мирославівни, про скасування постанови,- задоволити.
Скасувати постанову серії ЕАК №1540949 від 21.09.2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до 8 Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії рішення.
Суддя Ванівський Ю.М.