465/79/18
2-а/465/235/20
Іменем України
06.02.2020 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.,
за участю секретаря Школьнікової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17.10.2017 року інспектор ГШР Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області виніс постанову серії БР №150955 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме за відсутність документа, визначеного у п.2.1 ґ ПДР та за ч.1 ст. 122 КУпАП, за невиконання вимоги п. 15.9 и ПДР.
З вищевказаною постановою позивач не погоджується та вважає таку протиправною виходячи з наступного.
Позивач наголошує на тому, що жодних правил не порушував та доказів його винуватості інспектором патрульної поліції не надано.
Крім того, позивач зазначає про те, що працівники патрульної поліції не вправі перевіряти поліс.
На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.
В судове засідання позивач не з'явився, однак подав на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.10.2017 року інспектор ГШР Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області виніс постанову серії БР №150955 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме за відсутність документа, визначеного у п.2.1 ґ ПДР та за ч.1 ст. 122 КУпАП, за невиконання вимоги п. 15.9 и ПДР.
Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 15.9.и ПДР, зупинку заборонено ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Оскільки представником відповідача не надано до суду належного та допустимого доказу порушення позивачем п.15.9.и ПДР, суд приходить до переконання про скасування постанови в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Відносно притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадку коли існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно п.11 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з п.2.4. ПДР, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотримання вимог ПДР, та згідно п.2.4.а, пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (2.1.а. ПДР), реєстраційний документ на транспортний засіб (2.1.б. ПДР), поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (2.1.ґ. ПДР).
Відповідно дост.53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п.21.1 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країни з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Відповідно до 21.3 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Відповідно до п.21.2 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції.
Протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не складається, а згідно ч.4 ст. 258 КУпАП виноситься постанова про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення. Працівники поліції, як єдиний контролюючий орган щодо дотримання ПДР згідно Закону України «Про Національну поліцію», а також у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Крім того, що експлуатація транспортного засобу без полісу забороняється згідно статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»),-
тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцять п'ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2016 року у справі № К/800/9318/16 зазначається наступне:
Судові рішення мотивовані тим, що виходячи з приписів частини 1 статті 126 КУпАП, частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух", пунктів 21.2, 21.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції. Наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат). У відповідача були наявні достатні підстави вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Існування наведених обставин і зумовило виникнення в інспектора поліції на підставі статті 32 Закону України "Про Національну поліцію" права на реалізацію повноважень вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.
У касаційній скарзі особа, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Зазначає, що вимога відповідача щодо пред'явлення для перевірки полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не відповідає вимогам Закону України "Про дорожній рух", оскільки не пов'язана із складанням протоколу щодо порушення правил дорожнього руху та оформленням матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року у справі № К/800/29286/16 зазначається наступне:
Посилання позивача, що відповідачем не дотримано положення пункту 21.2 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є безпідставними, оскільки у законі визначені лише два випадки, коли пред'являється поліс, зокрема, при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, тоді як обов'язок водія мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки зазначений документ, передбачений абзацом 2 частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух", пунктом 21.3 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підпунктом "ґ" пункту 2.1 ПДР України та частиною першою статті 126 КУпАП.
На основі вищевикладеного, суд приходить до переконання про те, що документом, що підтверджує відповідне право особи на експлуатацію транспортного засобу є поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- задоволити частково.
Скасувати постанову серії БР №150955 від 17 жовтня 2017 року в частині притягнення до адміністративної стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до 8 Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Ванівський Ю.М.