Справа № 456/3761/17
Провадження № 1-кп/456/45/2020
про продовження строків тримання під вартою
11 лютого 2020 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий при розгляді обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12017140130001818 від 10.10.2017 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 ,
В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.12.2019 строк обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 13.02.2020.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просить суд продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки вважає, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати; ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років з конфіскацією майна; застосування до обвинуваченого інших менш впливових запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків та запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та не допитаного судом свідка, а відтак, з метою усунення небезпеки впливу обвинуваченого на вказаних осіб, слід продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_9 заперечив клопотання прокурора, вважає доводи прокурора безпідставними, просить суд застосувати більш м'який запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_4 заперечила щодо клопотання прокурора, просить суд обрати цілодобовий домашній арешт. Вважає, що ризики, наведені прокурором належним чином не підтверджені. Покликалася на рішення ЄСПЛ «Єлоєв проти України».
Суд, заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою слід задоволити, а в клопотанні захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.12.2019 строк обраного відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжений до 13.02.2020. Підставою для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини в справі та незаконно впливати на потерпілого та свідка.
Суд вважає, що з моменту взяття підозрюваного ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Оцінюючи тяжкість вчиненого злочину, який інкримінуються обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком понад три роки, крім виняткових випадків.
Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу, що підставою для продовження строків тримання під вартою слугувала позиція потерпілого, який неодноразово стверджував, що має підстави побоюватися за своє життя та здоров'я. Допит потерпілого в судовому засіданні не позбавляє учасників провадження заявити клопотання про його повторний допит. Окрім цього, в судовому засіданні не допитано свідка ОСОБА_10 , а відтак, є всі підстави вважати обгрунтованим ризик можливого впливу обвинуваченого на вказану особу.
Слід також вказати, що тяжкість вчиненого злочину, це не єдина обставина, яку враховує суд при продовженні строків тримання під вартою, суд також враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , вік та стан його здоров'я, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, а також той факт, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується, схильний до протиправної поведінки, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, не допитано свідка ОСОБА_10 , потерпілий має підстави побоюватися за своє життя та здоров'я, про що заявляв в судовому засіданні, і останнього було допитано у зв'язку з цим за допомогою відеоконференцзв'язку, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів, без визначення розміру застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України.
Суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою слід задоволити.
Суд вважає недоцільним застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та вважає такими, що заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати; ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років з конфіскацією майна; не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, застосування до обвинуваченого інших менш впливових запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків та запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка.
У п.60 рішення «Єлоєв проти України», ЄСПЛ зазначив: «Проте згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (див. справи "Яблонський проти Польщі" (Jablonski v. Poland), N 33492/96 п. 80, від 21 грудня 2000 року, та "І.А. проти Франції" (I.A. v. France), N 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII). До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (див. справу "Іловецький проти Польщі" (Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року). Жодних таких підстав у справі, що розглядається, суди не зазначили. Крім того, національні суди жодного разу не розглядали можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, і органи влади, посилаючись головним чином на серйозність пред'явлених заявнику обвинувачень, продовжували тримання заявника під вартою на підставах, якіне можна вважати "відповідними і достатніми".
Суд вважає недоцільним застосування в даному випадку п.60 рішення ЄСПЛ «Єлоєв проти України», оскільки справа стосувалася тривалості досудового розслідування та обгрнутованої підозри, суд звертає увагу, що в даному випадку на даній стадії судом не оцінюється обгрунтованість підозри, а оцінюється, чи достатніми є ризики, наведені прокурором.
Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися. Суд вважає, що обвинувачений може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини в справі та незаконно впливати на потерпілого та свідка.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, суд -
ухвалив:
Обвинуваченому ОСОБА_6 продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів - з 11 лютого 2020 року до 10 квітня 2020 року.
Копію ухвали вручити прокурору ОСОБА_3 , обвинуваченому ОСОБА_9 , захиснику ОСОБА_4 та скерувати начальнику ЛСІ УДДУ з ПВП Львівської області для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1