441/1427/19 2/441/136/2020
29.01.2020 р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Перетятько О.В.,
за участі секретаря Сорока М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок справу за позовом ОСОБА_1 до Градівської сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи - Городоцька районна державна адміністрація у Львівській області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійними Державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Градівської сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи - Городоцька районна державна адміністрація у Львівській області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 558224 та серії ЯЕ № 555916, виданих 04.10.2011 р. головою Городоцької райдержадміністрації Львівської області про передачу ОСОБА_2 у власність земельних ділянок площею 0.7722 га та 0.0855 га, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Градівської сільської ради Городоцького району Львівської області та визнання за ним права на земельну частку (пай) площею 1,67 умовних кадастрових гектари, що перебувало у колективній власності ССГ ім. Т.Шевченка в с. Градівка Городоцького району Львівської області та належало ОСОБА_3 згідно Сертифікату серії ЛВ НОМЕР_1 , виданого 26.02.1998 р. та зареєстрованого за № 1467, в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування позовних вимог вказує, що після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що її ім'я та по батькові у Державних актах помилково зазначено як « ОСОБА_4 » та було зіпсовано шляхом виправлення на « ОСОБА_5 », не може належним чином оформити своїх спадкових прав. З покликанням на відсутність спору щодо вказаного спадкового майна та інших спадкоємців, неможливість іншим шляхом реалізувати своє право на спадкове майно, просить позов задовольнити.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав, з мотивів, наведених у ній, просив про розгляд справи без його участі (а.с. 49-50).
Представник Градівської сільської ради Городоцького району Львівської області в судове засідання не з'явився, сільський голова подав до суду лист, в якому позов визнав, просив справу розглядати без участі представника сільської ради (а.с. 39, 56).
Представники Городоцької районної державної адміністрації Львівської області та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не з'являлись, відзиву на позов не надали, причини неявки суду не повідомили (а.с. 41, 48, 57).
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання, а тому суд, з урахуванням поданих сторонами заяв, вирішив здійснювати розгляд справи у їхній відсутності.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Оглянувши заяви позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативними правовими актами.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Ст. 152 Земельного Кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
З копії сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого на підставі рішення Городоцької райдержадміністрації № 589 від 22.07.1996 р., вбачається, що ОСОБА_3 надано право на земельну частку (пай), розміром 1,67 умовних кадастрових гектари у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ ім. Т. Шевченка с. Градівка Городоцького району Львівської області, про що у Книзі реєстрації сертифікатів зроблено запис за № 1467 від 26.02.1998 р. (а.с. 7).
Із матеріалів справи вбачається, що 04.10.2011 р. головою Городоцької райдержадміністрації видано Державні акти серії ЯЕ № 555916 та серії ЯЕ № 558224 від 04.10.2011 р. на право власності на земельні ділянки, площею 0.0855 га та 0.7722 га для ведення товарного сількогосподарського виробництва на підставі розпорядження № 968 від 24.10.2008 р., на ім'я ОСОБА_6 . В подальшому Городоцькою РДА Львівської області у зазначених Державних актах виправлено ім'я та по батькові на « ОСОБА_7 », засвідчене підписом та печаткою РДА, внаслідок чого ці Державні акти вважаються зіпсованими, що позбавляє права позивача провести державну реєстрацію спірних земельних ділянок (а.с. 6).
Із копій повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 25.01.2018 р., вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка була матір'ю позивача - ОСОБА_1 (а.с. 8, 9).
На випадок своєї смерті спадковим майном не розпорядилась.
З довідки, виданої виконкомом Градівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 06 від 09.01.2019 р., оглянутих в судовому засіданні спадкової справи № 32/2018, погосподарських книг, вбачається, що позивач зареєстрований та до дня смерті матері постійно проживав з нею по АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Після звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_2 . отримав відмову, оскільки у свідоцтві про смерть спадкодавець зазначена як « ОСОБА_3 », при цьому правовстановлюючі документи на спадкове майно - Державні акти видані на ім'я « ОСОБА_6 », згодом здійснено виправлення на ім'я « ОСОБА_2 », що можна розцінювати як зіпсовані (а.с. 10).
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, оскільки в судовому засіданні доведено, що спірні Державні акти було виготовлено з порушеннями, іншого способу захисту порушених прав позивача не вбачається, так як Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43, яка регулювала порядок видачі державних актів на право приватної власності на землю, втратила чинність з 23.08.2013.
Вбачається, що Державні акти були видані на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай), у якому було вірно зазначено анкетні дані матері позивача - ОСОБА_3 . Помилка у зазначенні імені та по батькові була допущена при виготовленні Державних актів.
Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 2 статті 3 вищезазначеного Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до глави 16 Цивільного Кодексу України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.
Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 Цивільного Кодексу України,статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Згідно положень ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.
Отже, враховуючи, що у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 555916 від 04.10.2011 р. та у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 558224 від 04.10.2011 р. внесено виправлення, державний нотаріус, з покликанням на наведене, у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачу відмовила, в інший спосіб усунути допущені помилки неможливо, а отже, суд визнає недійсними вищевказані Державні акти та скасовує їх державну реєстрацію в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За положеннями ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. №7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З огляду на вищенаведене, а також враховуючи фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин і досліджені судом під час розгляду справи докази, суд приходить до висновку, що обставин, які б вказували, що ОСОБА_3 при житті набула, або володіла правом на земельну частку (пай) неправомірно, в суді не встановлено, після смерті матері позивач фактично прийняв спадщину, крім нього, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно, немає, треті особи проти задоволення позову заперечень не висловили, а отже, є підстави до визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії ЛВ № 0089111 від 26.02.1998 р., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 13, 211, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Градівської сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи - Городоцька районна державна адміністрація у Львівській області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійними Державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 555916, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації № 968 від 24.10.2008 р. про передачу у власність земельної ділянки площею 0.0855 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Градівської сільської ради Городоцького району Львівської області.
Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 558224, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації № 968 від 24.10.2008 р. про передачу у власність земельної ділянки площею 0.7722 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Градівської сільської ради Городоцького району Львівської області.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , проживаючим та зареєстрованим в с. Градівка Городоцького району Львівської області, право на земельну частку (пай), площею 1.67 умовних кадастрових гектари у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ ім. Т. Шевченка, що в с. Градівка Городоцького району Львівської області, на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 0089111, зареєстрованого за № 1467 від 26.02.1998 р., виданого на підставі рішення Городоцької райдержадміністрації № 589 від 22.07.1996 р., на ім'я ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Городоцький районний суд Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Перетятько О.В.