441/904/19 2/441/94/2020
30.01.2020 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді - Яворської Н.І.
при секретарі - Цап І.М.
з участю представника позивача - Цьороха ОСОБА_1
розглянувши у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
20.05.2019 позивач звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що внаслідок ДТП, яка мала місце 29.07.2017 о 14 год. 20 хв. по вул. Львівській в м. Городок Львівської області відбулося зіткнення автомобіля марки «Mersedes-Benz E220» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням, та автомобіля «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 Винним у даній ДТП визнаний ОСОБА_3 .
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 05.08.2017 він звернувся за відшкодуванням завданої йому шкоди до ПАТ «Українська пожежна-страхова компанія», в якій був застрахований автомобіль відповідача ОСОБА_3 до ліміту 100 000 грн. та франшизою 1000 грн.
Однак, згідно листа №3942/18 від 05.10.2017 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди не був законним володільцем автомобіля «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки вказаний транспортний засіб був ввезений на митну територію України нерезидентом, тому його використання іншою особою (громадянином України) вважає незаконним.
Протиправні дії ОСОБА_3 призвели до пошкодження автомобіля «Mersedes-Benz E220» реєстраційний номер НОМЕР_1 , і спричинили йому матеріальний збиток в розмірі 144 126,25 грн., що підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи від 07.10.2017 №162.
Просив стягнути з ОСОБА_3 як з винуватця ДТП заподіяні йому збитки в розмірі 45126,25 грн., посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача було пошкоджено його майно, та з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія» 99000 грн. страхового відшкодування, 53362 грн. 36 коп. пені, 17523.00 грн. інфляційних збитків, а також 2500 грн. за проведення експертизи та судовий збір.
Ухвалою судді від 20.06.2019 провадження у справі відкрито.
30.01.2020 представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву про відмову від позову до ОСОБА_3 (а.с.192).
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 30.01.2020 (а.с.193) прийнято відмову представника позивача від позову до ОСОБА_3 та провадження в цій частині вимог закрито.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Цьорох Ю.Р. позовні вимоги позивача до ПАТ «Українська пожежна-страхова компанія» підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, посилаючись на обставини та практику Верховного Суду у справі № 910/14693/17 від 08.04.2019.
Представник відповідача ПАТ «Українська пожежна-страхова компанія» до суду не з'явився, 10.09.2019 подав відзив на позов (а.с.150-153), у якому просив здійснювати розгляд справи без участі їх представника, а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, оскільки позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. ПрАТ «УПСК» не визнало ДТП, яка сталася з вини особи, цивільно - правова відповідальність якої не була застрахована за Полісом №АК/1482807, страховим випадком у зв'язку із чим, відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування. ДТП визнається страховим випадком за умови, якщо вона сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, яка правомірно володіла цим транспортним засобом. Вважає що на момент настання ДТП, заподіювач шкоди ОСОБА_3 , який хоч і керував автомобілем «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , маючи при собі посвідчення водія на право керувати транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, але відповідно до обмежень (заборон) щодо використання в Україні тимчасово ввезених транспортних засобів, встановлених ст. 380 Митного кодексу України, експлуатувати на митній території України цей транспортний засіб не мав.
За таких обставин розгляд справи проводиться у відсутності відповідача, проти чого представник позивача не заперечує.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до постанови слідчого Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області про закриття кримінального провадження від 25.08.2017, встановлено, що причиною настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення п.п. 1.5, 2.3 б, 2.3 д, 10.4 чинних Правил дорожнього руху України, які допустив водій ОСОБА_3 , що виразились в тому, що він рухаючись на автомобілі марки «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на вул. Львівська в м. Городок Львівської області по автодорозі «Львів - Шегині», в напрямку до с. Шегині, проявив неуважність до дорожньої обстановки, дорожніх умов та їх змін, виконуючи поворот ліворуч до АЗС «БРСМ-Нафта» не дав дорогу автомобілю марки «Mersedes-Benz E220» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач ОСОБА_2 та який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху автодороги «Львів - Шегині» та здійснив зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz E220». Внаслідок ДТП заподіяно технічні пошкодження вказаним транспортним засобам. ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.8-10).
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту, вартості матеріального збитку та вартості автомобіля на момент ДТП №162 від 07.10.2017, встановлено що вартість відновлювального ремонту представленого на дослідження автомобіля марки «Mersedes-Benz E220» реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент проведення дослідження становить 428519, 52 грн. Вартість матеріального збитку, що заподіяний власнику вказаного автомобіля, внаслідок пошкодження його під час ДТП на момент проведення дослідження становить 144 126,25 грн. Вартість автомобіля марки «Mersedes-Benz E220», станом на момент до ДТП становить 357 521,54 грн. (а.с.12-64)
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПАТ «Українська пожежна-страхова компанія» за Полісом №АК/1482807. Однак, позивачу не було виплачено страхового відшкодування з тих підстав, що ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди не був законним володільцем вказаного автомобіля.
Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: п.1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якою передбачено одної з підстав виникнення зобов'язання: заподіяння шкоди (деліктне/позадоговірне зобов'язання).
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені постановою у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, не підлягають повторному встановленню при розгляді справи між тими самими сторонами. Також не підлягає доказуванню вина особи, яка вже встановлена постановою у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно ч.3 - збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з приписами ст.1166 та ст.1192 ЦК України потерпілий має право на повне відшкодування завданої йому шкоди внаслідок протиправних дій особи, зокрема, має право на відшкодування шкоди, визначеної в розмірі вартості необхідного для відновлення пошкодженого майна ремонту.
При чому розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи.
Суд не погоджується з твердженням відповідача ПАТ «Українська пожежна-страхова компанія» про безпідставність позову позивача до них.
Відповідно до ч.1 ст.397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Частиною 3 ст.397 ЦК України передбачено, що фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно ч.2 цієї статті шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Між сторонами позивачем та відповідачем діє договірне зобов'язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у ДТП).
На страховий випадок поліси обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності були укладені (а.с.154)
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов'язанні ним є страховик. Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком виключно в межах страхової суми і виключно у відповідності до умов договору. Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування. Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Така позиція суду узгоджується з практикою викладеною в Постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 910/14693/17.
Таким чином, деліктне зобов'язання заподіювача шкоди виникло з факту завдання шкоди й буде припинено належним виконанням відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі.
А тому суд бере до уваги надані позивачем докази.
Суд виходить з того, що позивач має право на повне відшкодування завданої йому шкоди, яка полягає в пошкодженні майна (автомобіля).
Розмір шкоди визначається за дійсною вартістю відновлювального ремонту, і якщо для його проведення необхідна заміна певних деталей, які відновити у інший спосіб неможливо чи недоцільно чи які не можуть бути відремонтовані, - то потерпілий має право і на відшкодування таких витрат (без урахування зносу окремих деталей), що в цілому відповідає принципу повного відшкодування і захисту прав власника пошкодженої речі.
Страховиком шкоду визначено, розмір якої складає 99000 грн.
Відповідно до ст. 988 ЦК України та ст.20 Закону України Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк встановлений договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Статтею 365 Закону передбачено, що за кожен день прострочення виплат страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Узагальнюючи норми права до стягнення з відповідача на користь позивача крім страхового відшкодування в розмірі 99000.00 грн. підлягає стягненню пеня в розмірі 53362.36 грн. та інфляційні збитки в розмірі 17523.00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та з урахуванням відмови позивача від позову до ОСОБА_3 сплачений позивачем ОСОБА_2 судовий збір підлягає стягненню в розмірі 1700 грн. з відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія».
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,247,263,265,354, Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 - 99000 грн. страхового відшкодування, 53362 грн. 36 коп. пені та 17523.00 грн. інфляційних збитків, всього 169885 грн. 36 коп. (сто шістдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять грн. 36 коп.)
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 - 2500 грн. за проведення експертизи та судовий збір в розмірі 1700 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Городоцький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку ч.2 ст.354 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 11 лютого 2020 року.
СуддяН. І. Яворська