Справа № 452/2907/19
Іменем України
"24" січня 2020 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.,
секретаря Кафтан О.Ю.,
із участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Музики Р.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви «Різдва Пресвятої Богородиці» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Рудківської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -
Адвокат Цапар М.В. в інтересах Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви «Різдва Пресвятої Богородиці» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання їх таким, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 . У підтвердження заявлених позовних вимог посилається на те, що релігійна громада є власником даного житлового будинку, що підтверджується відомостями із реєстру прав власності на нерухоме майно. Відповідачі є членами сім'ї отця ОСОБА_4 і проживали разом із ним у спірному будинку на час виконання останнім обов'язків священика у храмі «Різдва Пресвятої Богородиці». У 2013 році отець ОСОБА_5 припинив виконувати свої обов'язки і після цього разом із сім'єю виїхав із плебанії. Тобто із 2013 року відповідачі лише формально зареєстровані у вищезгаданому будинку, а дійсно не проживають; тому представник позивача ОСОБА_1 просить у судовому порядку визнати відповідачів такими, що втратили право на користування цим житловим приміщенням шляхом зняття їх із реєстраційного обліку вказаного місця проживання.
У судовому засіданні представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилалася на викладені обставини у зверненні до суду, наполягала на задоволенні позову.
Відповідачі на виклик в суд не з'явилися, хоча повідомлялися у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи, із відзивом на позов не зверталися, - тому суд вважав за можливе розглядати справу в їх відсутності у заочному провадженні, проти чого не заперечила представник позивача.
Представник третьої особи ОСОБА_6 .Т. проти задоволення позову не заперечила.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного:
Главою 5 Цивільного процесуального Закону регламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обов'язок доказування і подання доказів. Тому, при задоволенні позову суд виходить із засад змагальності щодо подання таких, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу представлених і наявних у цивільній справі документів.
Судом установлено, що Релігійній громаді Української Автокефальної Православної церкви «Різдва Пресвятої Богородиці» на праві колективної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до довідки №2472, виданої виконавчим комітетом Рудківської міської ради 29.08.2019р. та фотокопії будинкової книги, відповідачі зареєстровані у АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Однаково є вказано у ст. ст. 71, 72 Житлового Кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до акту міжвідомчої комісії від 30.08.2019 року про обстеження будинку по АДРЕСА_1 відповідачі зареєстровані у даному будинку, проте із 2013 року там не проживають, місце їх проживання невідоме.
Ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням. Однакове є регламентованим у п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016р.
У судовому засіданні із пояснення представника позивача, представлених письмових доказів установлено, що відповідач фактично не проживають за місцем реєстрації більше шести років і лише формально залишаються зареєстрованими у будинку.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Відповідно до Цивільного Закону України позивач є суб'єктом права колективної власності, де в тому числі регламентовано право використовувати належне майно; власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків; захист права власності здійснюється судом.
Вслід цьому, гарантуючи захист права власності, закон надає релігійній громаді як власнику право вимагати усунення порушення їх права. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; тому, враховуючи все вище наведене, суд дійшов висновку про підставність позову Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви «Різдва Пресвятої Богородиці» про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
Позов адвоката Цапар М.В. в інтересах Релігійної громади Української Автокефальної Православної церкви «Різдва Пресвятої Богородиці» задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку вказаного місця проживання.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення 31 січня 2020 року. Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача у передбачений ст. 284 ЦПК України порядок і строк.
Суддя