іменем України
04 лютого 2020 рокуСправа №451/503/19
Провадження № 2/451/179/20
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Табен Л.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/503/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування,-
04 квітня 2019 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування.
В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Лопатин Радехівського району Львівської області померла її мати - ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 09.05.1997 року Лопатинською селищною радою Радехівського району Львівської області. Згідно даних, викладених у довідці Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області №919 від 06.06.2017 року, на день смерті ОСОБА_6 разом з нею в одному будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: дочка - ОСОБА_5 , зять - ОСОБА_7 , внук - ОСОБА_8 та внучка - ОСОБА_9 . Тобто, на момент смерті. ОСОБА_6 , вона - її дочка і Позивач у справі проживала з нею, взяла на відповідальне зберігання оригінали правовстановлюючих документів і таким чином фактично прийняла спадщину, вступивши в управління і володіння спадковим майном. У склад спадкового майна, окрім іншого, увійшла земельна ділянка площею 2,3380 га, на яку в подальшому 17.07.2000 року, тобто після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий Державний акт на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034690. Попри те, що зазначений документ був виданий після смерті спадкодавця, у такому ще й помилково зазначили по-батькові маму, вказавши зокрема « ОСОБА_10 », хоча правильно мама значилася, як ОСОБА_11 . Зазначає, що оскільки після смерті ОСОБА_6 залишилася спадкова маса та за відсутності заповіту, таким чином у даному випадку має місце спадкування майна померлого за законом. За результатом звернення Позивача до нотаріуса таким в усній формі було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності належних правовстановлюючих документів, оскільки, як зазначено вище, Державний акт серії І-ЛВ №034690 виданий після смерті спадкодавця. Інші спадкоємці (брат та сестри позивача), зазначені у заяві в якості відповідачів, на спадкову масу не претендують, а тому надали нотаріусу заяви, якими відмовилися від частки у спадщині. Відсутність належних правовстановлюючих документів на спадкову масу, унеможливлює реалізацію майнових прав Позивача, як спадкоємця, у позасудовому порядку, а тому Позивач вимушений звернутися з позовом до суду. Таким чином, просить встановити факт, що Державний акт на право приватної власності па землю, серії І-ЛВ №034690, виданий на ім'я ОСОБА_6 , належить ОСОБА_6 та визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку загальною площею 2,3380 га, яка складається з двох земельних ділянок площами 1,8202 га та 0,5178 га, що виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області, які належали ОСОБА_6 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034690, виданого 17.07.2000 року, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-8).
Позивач в підготовчому судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні визнав позов. Просив ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні визнала позов. Просила ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні визнала позов. Просила ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.
За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.
Крім того, за змістом п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку може бути встановлений факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Лопатин Радехівського району Львівської області померла мати позивача - ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 09.05.1997 року Лопатинською селищною радою Радехівського району Львівської області (а.с.21).
Родинні відносини між спадкоємцем та спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 від 06.09.1977 року та повторним свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_4 від 03.12.2013 року (а.с.19-20).
Із довідок Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області №919 від 06.06.2017 року та №419 від 11.03.2019 року, вбачається, що на день смерті ОСОБА_6 разом з нею в одному будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: дочка - ОСОБА_5 , зять - ОСОБА_7 , внук - ОСОБА_8 та внучка - ОСОБА_9 (а.с.22,23).
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовилися від оформлення своїх спадкових справ після смерті ОСОБА_6 , що підтверджується їхніми заявами (а.с.24-26).
У склад спадкового майна, окрім іншого, увійшла земельна ділянка площею 2,3380 га, яка складається з двох земельних ділянок площами 1,8202 га та 0,5178 га, що виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області, які належали ОСОБА_6 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034690, виданого 17.07.2000 року Радехівською районною радою народних депутатів на підставі рішення XII сесії ІІІ демократичного скликання від 23 червня 2000 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №10271 (а.с.27-27 зворот).
Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку відділу Держгеокадастру у Радехівському районі Львівської області від 23.07.2018 року № 97-13-0.30-1664/173-18; № 97-13-0.30-1665/173-18 загальна вартість земельних ділянок становить - 60111,26 грн (а.с.28-29).
Окрім цього, факт, що ОСОБА_6 належить Державний акт на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034690, підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_12 , не довіряти показам яких в суду підстав немає (а.с.53).
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.
Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).
Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.
У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Положення ст.ст.81,131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими, відповідно такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200,206, 258-259,263-265,315 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Встановити факт, що Державний акт на право приватної власності па землю, серії І-ЛВ №034690, виданий на ім'я ОСОБА_6 , належить ОСОБА_6 .
Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку загальною площею 2,3380 га, яка складається з двох земельних ділянок площами 1,8202 га та 0,5178 га, що виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області, які належали ОСОБА_6 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034690, виданого 17.07.2000 року, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_5 , проживаючого в АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_6 , проживаючої в АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_7 , проживаючої в АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , проживаючої в АДРЕСА_1 , судові витрати в розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
ГоловуючийСеменишин О. З.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 лютого 2020 року.