Справа № 500/2815/19
06 лютого 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Нюні О.І.,
представника відповідача Васильчук І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Нюню Олександра Ігоровича звернувся до суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/001990/2 від 25.09.2019, винесене Тернопільською митницею ДФС.
Позов обґрунтовано тим, що 29.08.2019 позивачем придбано у фірми Tibiler (Данія) транспортний засіб марки «TOYOTA», модель «RAV 4», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , модельний рік випуску 2016, вартість якого склала 6600 євро. Розрахунок між позивачем та нерезидентом фірмою Tibiler проведений готівкою у повному обсязі, про що останній видав рахунок-фактуру (інвойс) №115 від 29.08.2019 та квитанцію про оплату вартості авто №57299 від 08.09.2019.
23.09.2019 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення, для здійснення митного оформлення транспортного засобу подано до Тернопільської митниці ДФС електронну митну декларацію (далі - МД) №UA403030/2019/017313 на ввезений транспортний засіб, у якій визначено митну вартість за основним методом, за фактурною вартістю, у розмірі 6600 євро. Одночасно із МД надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення, зокрема надано рахунок-фактуру (інвойс) №115 від 29.08.2019 та квитанцію про оплату вартості авто №57299 від 08.09.2019.
Відповідач за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта МД та доданих до неї документів 25.09.2019 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/001990/2, яким визначив митну вартість товару за резервним методом у розмірі 14050 євро, у зв'язку з неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.
У рішенні Тернопільської митниці ДФС зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів. Рахунок фактура датовано 29.08.2019, однак виїзд за кордон відповідно до відомостей в закордонному паспорті датовано 07.09.2019. Рахунок-фактура не містить підпису покупця, що не дає змоги ідентифікувати достовірність даного документа. До митного оформлення подано не класифікований документ без перекладу від 08.09.219 №58299 в якому відсутнє посилання на рахунок-фактуру, що не дає змоги ідентифікувати його з даною поставкою, а відповідно даний документ не підтверджує заявленої митної вартості товару. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі - МК України). За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР на рівні 14050 євро.
З таким рішенням позивач не погоджується та вважає його протиправним, посилаючись на те, що ним було надано документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.
Позивач вказує, що рахунок-фактура (інвойс) №115 від 29.08.2019 та квитанція про оплату вартості авто №57299 від 08.09.2019 - це документи, видані продавцем, які засвідчують дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 6600 євро, інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу, у позивача відсутні. Розрахунок не здійснювався через фінансову установу, а готівкою, тому надати будь-які банківські платіжні документи, на необхідності подання яких наполягав відповідач, можливості не було.
Відтак, позивач вважає, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 13.12.2019 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання на 21.01.2020 о 11.00 год.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечує (а.с.29-35). В обґрунтування своєї позиції вказує, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Декларантом в інтересах позивача 23.09.2019 було подано до митного оформлення МД №UA403030/2019/017313, згідно з якою митну вартість товару визначено на рівні 6600 євро. Разом з МД подано також рахунок-фактура (інвойс) № 115 від 29.08.2019, декларація про походження товару № 13850230/14248916 від 22.02.2016, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/70029 від 11.08.2019 та інші документи. Під час їх опрацювання та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару було згенеровано форми митного контролю 103-1, 105-2, 106-2 із застосуванням профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР). За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику посадовою особою митниці здійснено відповідні митні формальності та встановлено, що митна вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN- кодами: JTMBCREV10D068406, валюта - EUR, вартість - 14450,00.
До митного оформлення подано рахунок-фактуру (інвойс) № 115 від 29.08.2019 разом з тим операція купівлі-продажу автомобіля мала б бути додатково підтверджена платіжними документами.
На вимогу митниці на підтвердження сплати коштів за транспортний засіб позивачем до митного органу була додатково надана квитанція №57299 від 08.09.2019, однак остання не містить посилання на рахунок-фактуру (інвойс) №115 від 29.08.2019, згідно із яким позивач придбав транспортний засіб. На думку відповідача, такий документ не надавав повну інформацію про платіж та документ, на підставі якого здійснюється перерахування коштів в іноземній валюті. Надати повну інформацію про документ означає надати реквізити як зовнішньекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/001990/2 від 25.09.2019 у зв'язку з тим, що декларантом документально не підтверджено числові значення складових митної вартості товарів, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість; на вимогу митного органу декларантом не надано основні та додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно із вимогами частин другої-третьої статті 53 МК України.
У рішенні про коригування митної вартості № UA403000/2019/001990/2 від 25.09.2019 зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної, а також причини застосування резервного методу відповідно до статті 64 МК України.
Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
10.01.2020 представником позивача подано до суду відповідь на відзив (а.с. 46-50), у якій вказано, що надані позивачем документи повністю підтверджують фактурну вартість, яка сплачена за придбаний ОСОБА_1 автомобіль.
Транспортний засіб ОСОБА_1 придбав за рахунком-фактурою (інвойсом) № 115, була здійснена повна оплата готівкою, на підтвердження чого позивачу надана квитанція №57299, де вказані платник, чітко вказана сплачена готівкою сума 6600 євро, марка/модель авто, його VIN, дата реєстрації та реєстраційний номер, проставлені печатка та підпис продавця, що дозволяють ідентифікувати оплату саме придбання транспортного засобу позивачем.
Вважає, що оскаржуване рішенням про коригування митної вартості є протиправним з огляду на те, що ОСОБА_1 було надано документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару без її коригування. Подані документи не містили жодних розбіжностей. На думку представника позивача, у оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що недоліки у поданих документах впливають на митну вартість товару. У відповідача не було обгрунтованих підстав для витребування додаткових документів у декларанта. Позивач надав усі наявні документи, а також додаткові документи в ході консультації з митним органом.
Розгляд справи, враховуючи обґрунтування позовних вимог і необхідність з'ясування обставин у справі, які потребували усних пояснень сторін, обсяг і характер доказів, які необхідно було зібрати у справі, здійснювався відповідно до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Також позивач зазначив, що розрахунок було проведено готівковими коштами, інших розрахункових документів, окрім квитанції №57299 від 08.09.2019 продавець не видав. Автомобіль придбавався ОСОБА_1 та ввозився на територію України для особистого користування з метою вільною обігу. У зв'язку з розглядом судової справи, за зверненням позивача продавець транспортного засобу надав додаткову інформацію про ціну продажу та проведений розрахунок з покупцем, які долучені до матеріалів адміністративної справи.
У судових засіданнях представник відповідача позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Судове засідання 21.01.2020 відкладалося у зв'язку із неявкою з поважних причин у судове засідання представника відповідача.
Ухвалою суду від 29.01.2020, постановленою у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, було задоволено клопотання представника Галицької митниці Держмитслужби про заміну сторони у справі та на підставі статті 52 КАС України замінено відповідача Тернопільську митницю ДФС на правонаступника Галицьку митницю Держмитслужби.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
29.08.2019 ОСОБА_1 придбав у продавця фірми Tibiler/ Ірина Біла (Данія) транспортний засіб марки «TOYOTA», модель «RAV 4», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) №115 від 29.08.2019 (а.с.11). Згідно із зазначеним рахунком вартість придбаного позивачем автомобіля становила 6600 EUR (євро). За придбаний позивачем автомобіль розрахунок здійснювався готівкою, на підтвердження чого у матеріалах справи наявна копія квитанції про оплату вартості за придбаний позивачем автомобіль у сумі 6600 євро №57299 від 08.09.2019 (а.с. 14).
11.09.2019 при перетині митного кордону України Львівською митницею ДФС було проведено митний огляд автомобіля марки «TOYOTA», модель «RAV 4», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , про що складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209030/2019/70029 від 11.09.2019 (а.с. 51).
23.09.2019 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 , для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу подано до Тернопільської митниці ДФС в електронній формі митну декларацію №UA403030/2019/017313 на ввезений транспортний засіб (а.с.36).
Згідно з графою 31 митної декларації № UA403030/2019/017313 до митного оформлення заявлений товар: «автомобіль легковий, який був у користуванні; марка: TOYOTA, модель: RAV 4; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; модельний рік: 2016; календарний рік: 2016; тип двигуна: дизельний; об'єм двигуна: 2231 см. куб.; потужність: 110 кВт; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5; колір: чорний; колісна формула 4x4; торговельна марка: TOYOTA. Виробник: TOYOTA/JP». Одержувачем товару вказано ОСОБА_1 (графа 8 митної декларації).
Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 6600,00 EUR (євро), що еквівалентно 177864,57 грн (графа 45 митної декларації).
До митної декларації №UA403030/2019/017313 від 23.09.2019 декларантом долучено наступні документи:
рахунок-фактура (інвойс) № 115 від 29.08.2019 (а.с.11);
акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209030/2019/70029 від 11.09.2019 (а.с.51);
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 13850230/14248916 від 22.02.2016 (а.с.12-13);
договір про надання послуг митного брокера б/н від 28.08.2019;
паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 від 29.12.1999;
фінансова гарантія у вигляді грошової застави №ПН 454482 від 03.09.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.005.046900-19 від 17.09.2019;
паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України, ЕS 223899 від 11.09.2014.
Як вбачається із пояснень представника відповідача та витягу з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (а.с.37), під час здійснення митного контролю імпортованого товару із застосуванням системи управління ризиками за МД №UA403030/2019/017313 відбулось спрацювання профілів ризику: 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»; 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодом JTMBCREV10D068406, валюта-EUR, вартість - 14450,00.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом. Уповноваженій особі декларанта 23.09.2019 направлено електронне повідомлення наступного змісту: «У зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення митної вартості, які є обов'язковими при її обчислення, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось) прошу відповідно до частини другої статті 53 МК України надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини третьої статті 53 МК України прошу надати (за наявності) такі документи: копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією» (а.с.39).
На вказаний запит декларантом надано відповідачу копію митної декларації країни відправлення №DK005604 від 10.09.2019 (а.с.15); копію квитанції про оплату вартості товару №57299 від 08.09.2019 (а.с. 14).
В подальшому уповноважена особа декларанта листом повідомила відповідача про те, що всі документи подані до митного оформлення, інших додати не може і протягом 10 днів не додасть (а.с.41).
Відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації №UA403030/2019/017313 та доданих до неї документів, здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA403000/2019/001990/2 від 25.09.2019 (а.с.9), яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 14050,00 EUR (євро).
В графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено: «митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо зійснювалось) - страхових документів. Рахунок фактура датовано 29.08.2019, однак виїзд за кордон відповідно до відомостей в закордонному паспорті датовано 07.09.2019. Рахунок-фактура не містить підпису покупця, що не дає змоги ідентифікувати достовірність даного документа. До митного оформлення подано не класифікований документ без перекладу від 08.09.2019 №58299, в якому відсутнє посилання на рахунок-фактуру, що не дає змоги ідентифікувати його з даною поставкою, а відповідно даний документ не підтверджує заявленої митної вартості товару. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно частини другої статті 53 МК України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР на рівні 14050 євро» (а.с.9- зворот).
У зв'язку з прийнятим рішенням відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА403030/2019/01252 (а.с.10).
26.09.2019 декларантом позивача подану МД №UA403030/2019/017587 (а.с.42), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг у зв'язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, про що зазначено у відомостях про подробиці розрахунків (графи 45-47 МД), у графі 43 Код МВВ вказано метод визначення митної вартості, який застосовано декларантом, - 1 за основним методом, та метод визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів, - 6 резервний.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення відповідачем прийняте у відповідності до зазначених вище умов.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як встановлено судом та уже зазначалося вище, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару і обраний ним метод її визначення згідно з частиною другою статті 53 МК України, серед яких рахунок-фактура (інвойс) № 115 від 29.08.2019 (а.с.11) та додатково надавалась квитанція №57299 від 08.09.2019 (а.с. 14). З пояснень позивача вбачається, що розрахунок проводився готівкою з продавцем фірмою Tibiler/Ірина Біла в сумі 6600 євро, на підтвердження чого ОСОБА_1 не було надано жодних інших розрахункових документів, крім вказаного рахунку-фактури та квитанції. У квитанції №57299 від 08.09.2019 вказано про здійснення оплати вартості авто готівкою.
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару автомобіля марки TOYOTA, модель RAV 4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 6600 євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що відсутні документи, що підтверджують сплату за товар, який підлягав митному оформленню.
Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо: використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У повідомленні відповідача від 23.09.2019 містилась вимога надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні (перевізні) документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, надати (за наявності) такі документи: копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.39).
З наведеного слідує, що відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв'язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Водночас, на вимогу митного органу позивачем було подано квитанцію №57299 від 08.09.2019 на підтвердження здійснення ОСОБА_1 оплати за придбаний транспортний засіб TOYOTA RAV4 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 готівкою в сумі 6600 євро.
При цьому суд погоджується з позицією позивача, що оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі, то цей факт не може бути підтверджений банківськими документами.
Також суд звертає увагу, що банківські документи свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями банківських документів та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом лише банківських документів, що засвідчують факт перерахування коштів не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Такий висновок зроблений Верховним Судом 03.04.2018 у справі №809/322/17, 17.07.2019 у справі № 809/827/17, 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, який в силу частини п'ятої статті 242 КАС України має бути врахований судом при застосуванні норм права у спірних правовідносинах.
Відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв'язку із тим, що рахунок-фактура датовано 29.08.2019, однак виїзд за кордон відповідно до відомостей в закордонному паспорті датовано 07.09.2019. Разом з тим, суд зауважує, що рахунок-фактура (інвойс) не є актом приймання-передачі товару і не встановлює факту отримання товару, а є документом, що надається покупцеві та містить відомості про придбаний товар і його ціну. Фактична передача покупцеві автомобіля відбулась пізніше, після перетину покупцем кордону, що жодним чином не спростовує факту придбання транспортного засобу за ціною визначеною у рахунку-фактурі від 29.08.2019. Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Не співпадіння календарних дат, вчинення дій не одночасно, а з проміжком в часі, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Щодо посилань відповідача на те, що рахунок-фактура №115 не містить підпису покупця, що не дає змоги ідентифікувати достовірність даного документа, суд наголошує на тому, що предметом перевірки відповідачем визначеної митної вартості ввезених товарів є виключно відомості про митну вартість товарів, числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, натомість, правові норми МК України не встановлюють жодних вимог стосовно обов'язкової наявності у поданих декларантом документах, передбачених частиною другою статті 53 МК України, зокрема у рахунку-фактурі, окремих реквізитів, в тому числі - підпису покупця. Крім того, долучена до матеріалів справи копія такого документу містить підпис і печатку продавця.
Також відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв'язку із тим, що до митного оформлення подано не класифікований документ без перекладу від 08.09.219 №58299, в якому відсутнє посилання на рахунок-фактуру, що не дає змоги ідентифікувати його з даною поставкою, а відповідно даний документ не підтверджує заявленої митної вартості товару. Суд критично ставиться до такого твердження відповідача, оскільки у квитанції №58299 чітко вказано відомості про покупця, продавця, товар (автомобіль TOYOTA RAV 4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ціну товару 6600 євро, які повністю збігаються із відомостями зазначеними у рахунку-фактурі №115, на квитанції міститься підпис та печатка продавця, тобто платіж, відображений у квитанції №58299, ідентифікується та відповідає відомостям зазначеним у рахунку-фактурі від №115 (а.с.11).
В ході розгляду справи позивачем долучено до матеріалів справи лист-підтвердження продавця фірми Tibiler/Ірина Біла (його переклад) (а.с.77, 77 зворот) про те, що згідно з рахунком №115 від 29.08.2019 ОСОБА_3 придбав транспортний засіб TOYOTA RAV4 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, за ціною 6600 євро. Суму оплачено готівкою на особистій зустрічі 08.09.2019, про що покупець отримав квитанцію №57299.
Крім того, відповідач ставить під сумнів митну вартість товару у зв'язку з тим, що не надано додаткових документів. Разом з тим, додаткові документи, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, мають бути надані, якщо за умовами поставки здійснювалося страхування. Відомості про страхування транспортного засобу у спірному випадку відсутні.
Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відтак, відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
витрати на страхування цих товарів.
Разом з тим, ні в запиті про надання додаткових документів від 23.09.2019, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; які саме складові митної вартості не підтверджені документально.
Суд звертає увагу, що надані документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом - фірмою Tibiler товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Судом встановлено, що страхування автомобіля не здійснювалося; відомості про те, що таке за умовами купівлі-продажу повинне було здійснюватися за рахунок позивача з жодних документів не випливає. Тому вимога надати документи про вартість страхування автомобіля є необґрунтованою та за наведених умов не виконуваною, оскільки обов'язок застрахувати цей автомобіль у позивача був відсутній.
Також судом встановлено, що позивач не ніс додаткові витрати на транспортування придбаного автомобіля.
Неподання декларантом додатково витребуваного митницею висновку про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки відповідач не обґрунтував, з якою метою він витребовував у декларанта висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та які числові значення такий документ мав підтвердити чи спростувати, при тому що вартість придбання оцінюваного автомобіля підтверджена документально.
Відтак, з поданих при митному оформленні документів не вбачається, що позивач поніс (чи повинен понести) витрати, що можуть бути включені до митної вартості імпортованого товару, що визначені частиною десятою статті 58 МК України. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 у справі №809/784/16 (касаційне провадження №К/9901/17149/18) зауважив, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації і надіслання запиту 23.09.2019 не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від №UA403000/2019/001990/2 від 25.09.2019, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з другорядними методами. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.
Тернопільська митниця ДФС, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.11.2019 у справі № 160/1329/19.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, вартість 14050 євро».
Разом з тим, суд зазначає, що під час опрацювання поданих до митного оформлення представником позивача документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару системою АСАУР було згенеровано профілі ризику - митна вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодом JTMBCREV10D068406, валюта-EUR, вартість - 14450,00.
Пояснень щодо коригування митної вартості придбаного ОСОБА_1 транспортного засобу у розмірі саме 14050 євро представник відповідача не надав, окрім як посилання на визначення такої вартості центральним органом на підставі даних системи АСАУР (а.с.70-75), не було надано також жодних документів, які б підтверджували митну вартість у розмірі саме 14050 євро.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18) зробив висновок, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну).
Відтак, суд вважає, що відповідач не обґрунтував ціну, яка визначена ним у розмірі 14050 євро, що значно вища ніж та, яка зазначена в документах, поданих для митного оформлення оцінюваного транспортного засобу.
Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 14050 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом; відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб'єкта.
Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/001990/2 від 25.09.2019 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 2007,77 грн, що підтверджуються квитанціями № ПН798637 від 17.12.2019 (а.с. 4) та №0.0.1546260081.1 від 09.12.2019 (а.с.5).
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA403000/2019/001990/2 від 25.09.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2007,77 грн (дві тисячі сім грн 77 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 (село АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Відповідач: Галицька митниця Держмитслужби (вулиця Костюшка, 1, місто Львів, 79000, ідентифікаційний код юридичної особи 43348711).
Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2020.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
Згідно з оригіналом:
Суддя Чепенюк О.В.