30 січня 2020 р. Справа №480/4641/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Луніки О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4641/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про стягнення середнього заробітку та компенсації,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якому просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку з 06.09.2019 р. до 16.09.2019 р. у сумі 5794,86 грн. та компенсацію за невикористані відпустки у розмірі - 1778,88 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що у день її звільнення - 06.09.2019р. з посади заступника начальника відділу планування контрольно-перевірочної роботи, організації та проведення перевірок відомостей у деклараціях суб'єктів декларування управління податків і зборів з фізичних осіб згідно з п.1 ст.40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням штатної чисельності) їй була видана тільки трудова книжка, а належні їй суми заробітної плати були виплачені лише 16.09.2019р., що підтверджується банківською випискою з карткового рахунку. Отже, оскільки ГУ ДФС у Сумській області не виплатило належні звільненому працівнику суми у строки, визначені в ст.116 КЗпП України, то позивач вважає, що відповідач повинен виплатити відповідно до ст.117 цього Кодексу середній заробіток за період з 06.09.2019р. до 16.09.2019р. у сумі 5794грн.86коп. Крім того, позивач зазначає, що їй було нараховано компенсаційні виплати за невикористані відпустки у розмірі 35881грн.56коп. замість 37660грн.39коп., тому відповідач повинен виплатити їй різницю у такій компенсації у розмірі 1778грн.88коп.
Ухвалою від 19.11.2019р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
18.12.2019р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.17-18), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що відповідно до розрахункового листа станом на 06.09.2019р. позивачу було нараховано заробітну плату 61433,06 грн. Проте, відповідно до виписки по рахунку 90758079089024 КПК 3507010 по КЕКВ 2111 знаходилось лише 32623,07 грн., яких було недостатньо для здійснення всіх виплат. Кошти для фінансування вказаних видатків надійшли з Державного бюджету України лише 12.09.2019р. в кінці дня - 14.09.2019р. ГУ ДФС у Сумській області було направлено до ДКС України платіжне доручення від 13.09.2019р. №1973 про перерахування коштів, яке було виконано ДКС України 16.09.2019р. Оскільки ГУ ДФС у Сумській області є територіальним органом державної влади, то фінансування видатків, в тому числі і виплата заробітної плати та належних сум при звільненні, здійснюється виключно з Державного бюджету України, тому не фінансування з Державного бюджету України видатків на виплату всіх належних працівнику сум виключає вину відповідача у несвоєчасній виплаті коштів на користь позивача. Направлення ГУ ДФС у Сумській області платіжного доручення до ДКС України 14.09.2019р. свідчить про виконання свого обов'язку щодо виплати всіх належних сум саме 14.09.2019р., а не 16.09.2019р.
Крім того, безпідставним є розмір середнього заробітку, вказаний позивачем та спростовується довідкою про середній заробіток від 10.12.2019р. №275/05-19, який становить 526,81 грн. Що стосується невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпуски представник відповідача зазначає, що середній заробіток для виплати компенсацій за невикористану відпустку становить 437,58 грн. за 1 день, що підтверджується довідкою - розрахунком від 17.12.2019р. №276/05-19. Загальна кількість днів невикористаної відпустки становить 82 дні * 437,58 = 35881,56 грн. компенсації за невикористану відпустку, що й було здійснено ГУ ДФС у Сумській області.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що наказом ГУ ДФС У Сумській області від 03.09.2019р. №270-0 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу планування контрольно-перевірочної роботи, організації проведення перевірок відомостей у деклараціях суб'єктів декларування управління податків і зборів з фізичних осіб згідно з п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією (а.с.9-11).
Відповідно до розрахункового листа станом на 06.09.2019р. позивачу було нараховано заробітну плату в сумі 61433,06 грн. Проте, відповідно до виписки по рахунку 90758079089024 КПК 3507010 по КЕКВ 2111 знаходилось лише 32623,07 грн., яких було недостатньо для здійснення всіх виплат.
14.09.2019р. ГУ ДФС у Сумській області було направлено до ДКС України платіжне доручення від 13.09.2019р. №1973 про перерахування коштів, яке було виконано ДКС України 16.09.2019р (а.с.24-27).
16.09.2019р. позивач отримала від відповідача кошти із заробітної плати в загальній сумі 48839грн.28коп. (а.с.12-13), що підтверджується копією банківської виписки з рахунку.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно зі ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Згідно з п.2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено зі служби з 06.09.2019 року, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню до дня проведення розрахунку 16.09.2019 року (за 7 робочих днів затримки розрахунку).
З довідки (а.с.23) слідує, що середньоденний заробіток позивача становить 23179грн.44коп/на 44 робочих днів =526грн.81коп.
Отже, суд приходить до висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача становить: 3687грн.67коп. (526грн.81коп.х 7 робочих днів), яка підлягає стягненню з ГУДФС у Сумській області.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку саме у розмірі 5794грн.86коп., як це просить позивач у позові, суд виходить з помилкового обрахунку ОСОБА_1 кількості днів (календарних днів замість робочих) для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
З приводу посилань представника відповідача на відсутність вини ГУ ДФС у Сумській області у несвоєчасній виплаті належних сум звільненому працівнику внаслідок не фінансування територіального органу державної влади з Державного бюджету суд вважає необхідним відмітити, що вказані обставини не є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 КЗпП України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Окрім цього, суд ураховує правову позицію Європейського Суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань (недофінансування) для уникнення відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Тому такі посилання представника відповідача щодо не фінансування ГУ ДФС у Сумській області не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача компенсації за невикористані відпустки у розмірі 1778грн.88коп.
Зокрема, середній заробіток для виплати компенсацій за невикористану відпустку становить 437,58 грн. за 1 день, що підтверджується довідкою - розрахунком від 17.12.2019р. №276/05-19 (а.с.19-22).
Загальна кількість днів невикористаної відпустки становить 82 дні * 437,58 = 35881,56 грн. компенсації за невикористану відпустку, що й було здійснено ГУ ДФС у Сумській області (а.с.25). Вказана сума ввійшла до складу суми у розмірі 48839грн.28коп., яка виплачена позивачу 16.09.2019р. (а.с.13).
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про стягнення середнього заробітку та компенсації - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська,13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 3687грн.67коп. (три тисячі шістсот вісімдесят сім грн. шістдесят сім коп.) з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.02.2020 р.
Суддя О.О. Осіпова