10 лютого 2020 р. cправа № 480/4902/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Баграновської Г.Г.
представника відповідача - Заславської О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплату при проходженні служби та на час звільнення ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки строком по 14 днів на рік, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік та матеріальної допомоги у зв'язку з травмуванням дитини військовослужбовця для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14 серпня 2019 року;
- стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені у розмірі 53650,48 грн. за період з 15.08.2019 по 26.11.2019, та з дня подачі позову до суду та до винесення судом рішення;
- стягнути матеріальну допомогу у зв'язку з травмуванням дитини військовослужбовця для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 15703,05 грн.;
- стягнути грошову компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток у розмірі 28 910, 56грн., як учаснику бойових дій за період часу з 2016 року до 2019 року включно;
- стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Відповідачем надано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, оскільки 04.10.2019 позивачка отримала відповідь військової частини, а тому саме з цього часу вона дізналася про порушення прав. Однак до суду позивачка звернулася у листопаді 2019 року, чим порушила місячний строк звернення передбачений ст. частиною 5 ст. 122 КАС України.
Ухвалою суду від 29.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача Заславська О.Є. підтримала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 проти клопотання заперечували, зазначивши, що позивачка не пропустила тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, частиною 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Зокрема, згідно приписів вказаної норми в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Висновок з приводу правової природи заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16, який, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права.
У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 1 ст. 233 КЗпП України.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Під час проходження служби, позивачка зверталася до командира ГМ3 з рапортом від 31.05.2019 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з рапортом від 22.07.2019 про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с.30-31).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2019 №404 ОСОБА_3 звільнено з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі пп. "г" п.2 ч.5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (а.с.19).
При звільненні ОСОБА_3 виплата всіх сум, що належать їй від відповідача, не була проведена.
18.09.2019 ОСОБА_3 звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявами про нарахування та виплату їй несплачених під час звільнення відповідних грошових компенсацій (а.с.32).
Розглянувши вказане звернення, військова частина НОМЕР_1 листом від 30.09.2019 №1405 повідомила ОСОБА_3 про те, що при звільненні з військової частини грошова компенсація за ненадані під час особливого періоду дні додаткових і соціальних відпусток не виплачується. Компенсація за неотримане речове майно буде проведена після надходження фінансування на розрахунковий рахунок частини (а.с.33-34).
Військова частина НОМЕР_1 належну суму грошової компенсації за неотримане речове майно, що підлягало виплаті під час звільнення, було виплачено ОСОБА_3 15.10.2019. Таким чином, строк звернення до суду повинен рахуватися саме з 15.10.2019. 28.11.2019 до Сумського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку, матеріальної допомоги, грошової компенсації та моральної шкоди. Тобто позивачка не пропустила тримісячний строк звернення до суду. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку, матеріальної допомоги, грошової компенсації та моральної шкоди. Керуючись ст. ст. 122, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку, матеріальної допомоги, грошової компенсації та моральної шкоди - відмовити.
Суддя С.О. Бондар
Повний текс ухвали складений 11.02.2020.