Ухвала від 10.02.2020 по справі 460/656/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10 лютого 2020 року м. Рівне№460/656/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., після одержання позовної заяви

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання права, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якій позивач просить суд

визнати за позивачем право на отримання 6 мінімальних пенсій за віком, 50 % додаткової пенсії від її мінімального розміру з 25.07.2002, а з 26.07.2005 право на отримання 8 мінімальних пенсій за віком,75 % додаткової пенсії від її мінімального розміру згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов'язана з Чорнобильською катастрофою;

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку та виплати 6 мінімальних пенсій за віком, 50 % додаткової пенсії від її мінімального розміру з 25.07.2002, а з 26.07.2005 у проведенні позивачу перерахунку та виплати 8 мінімальних пенсій за віком, 75 % додаткової пенсії від її мінімального розміру відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з часу призначення пенсії;

зобов'язати відповідача з часу призначення пенсії здійснити позивачу перерахунок та виплату з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру 6 мінімальних пенсій за віком, 50 % додаткової пенсії від її мінімального розміру з 25.07.2002, а з 26.07.2005 8 мінімальних пенсій за віком,75 % додаткової пенсії від її мінімального розміру відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов'язати відповідача нарахувати позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати позивачу належної державної та додаткової пенсії з урахуванням проведених виплат, які були нараховані відповідно до постанови Сарненського районного суду від 22.11.2011 по справі № 1718/2-а-1430/11, однак своєчасно не виплачені.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 171 КАС України перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, суддею з'ясовано наступне.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає зміст позовних вимог і обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Виділення змісту позову має важливе практичне значення, оскільки дозволяє встановити межі дослідження обставин справи під час судового розгляду і ухвалити конкретне, повне і доступне рішення, що є підставою для ефективного та швидкого відновлення порушеного права.

Суд звертає увагу на положення частини першої статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Дослідивши поданий позов суд зазначає, що виклад змісту позовних вимог в частині визнання за позивачем певного права не відповідає вказаним положенням процесуального закону та визначеним способам захисту порушеного права.

Відтак, заявлені позовні вимоги в частині визнання за позивачем права на отримання 6 мінімальних пенсій за віком, 50 % додаткової пенсії від її мінімального розміру з 25.07.2002, а з 26.07.2005 право на отримання 8 мінімальних пенсій за віком,75 % додаткової пенсії від її мінімального розміру згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов'язана з Чорнобильською катастрофою, слід привести у відповідність з вимогами КАС України.

Окрім того, до позовної заяви позивачем додано копію постанови Сарненського районного суду від 22.11.2011 по справі № 1718/2-а-1430/11, якою визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити її, починаючи з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.

Вказана постанова Сарненського районного суду від 22.11.2011 по справі № 1718/2-а-1430/11 залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012, відтак набрала законної сили 23.07.2012.

Згідно з постановою Сарненського районного суду від 22.11.2011 у межах судового розгляду справи № 1718/2-а-1430/11 ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про нарахування та виплату пенсії в розмірі, передбаченому статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що становить 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно зі статтею 50 цього Закону в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Дослідивши зміст та вимоги поданої позовної заяви у справі № 460/656/20 суд встановив, що предметом заявленого позову також є нарахування та виплата ОСОБА_1 пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з 25.07.2002, а з 26.07.2005 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 25.07.2002, а з 26.07.2005 75 % додаткової пенсії від її мінімального розміру відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, пред'явленням даного позову у цій частині позивач обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій щодо виконання рішення суду та фактично просить суд зобов'язати відповідача виконати рішення суду, що набрало законної сили, в частині виплати пенсії згідно з положеннями Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, суд звертає увагу позивача, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Тому, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. А відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Отже, вказані обставини позбавляють суд можливості вирішити питання чи є вказані заявлені вимоги самостійними позовними вимогами про вирішення нового спору, чи повинні вирішуватися за правилами статті 383 КАС України, шляхом подання окремої заяви в порядку виконання судового рішення, та як наслідок, і щодо відкриття провадження у справі щодо заявлених позовних вимог у цій частині.

При цьому суд окремо звертає увагу на необхідності дотримання положень частини першої статі 172 КАС України, відповідно до якої в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Порушення правил об'єднання позовних вимог є підставою для повернення позовної заяви відповідно до пункту шостого частини четвертої статті 169 КАС України.

Вказане стосується об'єднання позивачем в одній позовній заяві вимог щодо вирішення спору в частині пенсійних виплат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щодо виплати компенсації у зв'язку із затримкою виплати присуджених за рішенням суду пенсійних виплат.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.

Недоліки позовної заяви позивачу слід усунути шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданням позовної заяви, оформленої у відповідності з вимогами статті 160 КАС України з урахуванням викладених висновків суду, додавши її копію для відповідача.

Керуючись статтею 169 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання права, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Нор У.М.

Попередній документ
87503422
Наступний документ
87503424
Інформація про рішення:
№ рішення: 87503423
№ справи: 460/656/20
Дата рішення: 10.02.2020
Дата публікації: 13.02.2020
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Рівненський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (25.10.2021)
Дата надходження: 05.02.2020
Предмет позову: про визнання права, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинення певних дій