10 лютого 2020 року м. Рівне №460/3997/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, Дубровицького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (далі - відповідач 1), Дубровицького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 оформлене протоколом № 1 засідання комісії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з питань перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок Фонду від 28 серпня 2019 року; 2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 оформлене постановою № 1703/104/104/166 від 3 вересня 2019 року "Про затримання щомісячної страхової виплати"; 3) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не призначення та не проведення позивачу одноразової страхової виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; 4) зобов'язати відповідачів призначити та провести позивачу одноразову страхову виплату відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". За змістом позовної заяви, вимоги позивача обґрунтовані тим, що він працював водієм в колгоспі «Імені ХХІ партійного з'їзду» у селі Тумень Дубровицького району Рівненської області. 2 березня 1976 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, а саме: під час ремонту службового автомобіля позивач отримав травму ока. З 21 березня 2003 року позивачу призначені щомісячні страхові виплати у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Проте, 5 вересня 2019 року відповідач 2 повідомив позивачу, що на виконання протоколу №1 засідання Комісії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з питань перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду від 28 серпня 2019 року, ним винесена постанова від 3 вересня 2019 року № 1703/104/104/166, згідно з якою з 1 серпня 2019 року затримано виплату позивачу щомісячної страхової виплати. Підставою затримання слугувало те, що в особовій справі позивача знаходиться не оригінал, а нотаріально завірена копія акта про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, що не відповідає вимогам пункту 3.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7. Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідачів та вважає їх протиправними, оскільки положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не встановлюють у якому вигляді (оригінал, чи належним чином завірена копія) особа повинна надати акт про нещасний випадок на виробництві для призначення страхових виплат. Крім того, під час підготовки вказаного позову позивачу стало відомо, що при вирішенні питання про призначення йому страхових виплат з 21 березня 2003 року безпідставно та всупереч вимогам чинного на той час законодавства йому не призначена та не проведена страхова виплата одноразової допомоги. Так, частиною сьомою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого). При цьому, частиною другою статті 42 вказаного Закону встановлено, що у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату. Разом з тим, з невідомих позивачу причин одноразова страхова виплата йому проведена не була. З наведених вище підстав, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідачі подали до суду спільний відзив на адміністративний позов, в якому заперечили проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначили, що в розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України протокол засідання Комісії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з питань перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду від 28 серпня 2019 року не є ні нормативно-правовим актом, ні актом індивідуальної дії щодо позивача та, відповідно, не може бути оскаржений до адміністративного суду, у зв'язку з чим позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування вказаного Протоколу є необґрунтованою. Щодо постанови відповідача 2 від 3 вересня 2019 року № 1703/104/104/166 від "Про затримання щомісячної страхової виплати", то відповідачі зауважують, що пунктом 3 частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено право Фонду припинити страхові виплати та надання соціальних послуг, якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Так, в ході перевірки встановлено, що в персональній справі позивача, виплати по якому затримані, перебуває лише нотаріально засвідчена копія Акта № 1 від 3 березня 1976 року, яка містить виправлення у прізвищі потерпілого після її нотаріального посвідчення. Зокрема, в копії вказаного Акта у графі « 4. Прізвище, ім'я, по батькові потерпілого» міститься запис « ОСОБА_1 » з виправленням прізвища на « ОСОБА_2 ». Також, в графі « 14. Докладний опис обставин нещасного випадку» зазначено «шофер ОСОБА_1 » Таким чином, Акт № 1 від 3 березня 1976 року складений відносно ОСОБА_1 , що не відповідає іншим документам, що знаходяться в персональній справі позивача, наприклад, копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 14 грудня 1999 року, заявою про призначення страхових виплат, довідкою про результати визначення ступеня втрати працездатності серії РВН № 053525. Крім того, відповідачі зауважили, що законодавством, чинним на момент призначення позивачу щомісячних страхових виплат, було передбачено, що для розгляду справ про страхові виплати в копіях могли надаватися лише свідоцтва про смерть застрахованої особи, а решта документів, в тому числі акт про нещасний випадок на виробництві, мали надаватися в оригіналі. Таким чином, за наслідками перевірки встановлено, що страхові виплати позивачу призначені за відсутності необхідних документів, та на підставі копій документів, які містять неточні відомості, у зв'язку із чим, у відповідності частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідачем 2 прийнята спірна постанова про затримання страхових виплат позивачу до усунення порушень в оформленні документів. Станом на день подання відзиву, позивачем не було надано жодних документів з метою відновлення страхових виплат. Крім того, відповідачі зауважили, що при зверненні за призначенням страхових виплат 21 березня 2003 року позивачу не була призначена одноразова допомога, оскільки такий вид допомоги був запроваджений статтями 8, 11 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, а страховий випадок з позивачем стався 2 березня 1976 року, тобто задовго до набрання чинності вказаним Законом. Така позиція підтверджувалася пунктом 21-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1993 року № 6 (в редакції, що діяла на станом на 21 березня 2003 року), за змістом якого при вирішенні позовів про стягнення одноразової допомоги у зв'язку з ушкодженням здоров'я судам слід мати на увазі, що одноразова допомога виплачується потерпілому, якщо ушкодження здоров'я було пов'язано з виконанням потерпілим трудових обов'язків, мало місце після вступу в дію Закону України «Про охорону праці» (з 24 листопада 1992 року). За наведених вище обставин, відповідачі просять відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
Позивач правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
10 грудня 2019 року позовна заява надійшла до суду.
13 грудня 2019 року ухвалою суду позовна заява залишалася без руху.
24 грудня 2019 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позову.
28 грудня 2019 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29 січня 2020 року відповідачі подали до суду відзив на позовну заяву.
Того ж дня, відповідач 1 подав до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
7 лютого 2020 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
21 березня 2003 року позивач звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Зарічненському районі Рівненської області із заявою про призначення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, що стався за час роботи на Сільськогосподарське приватне підприємство «Маяк».
З дня подання позивачем вказаної вище заяви йому призначені щомісячні страхові виплати, що не заперечується сторонами згідно зі змістом заяв по суті.
16 липня 2019 року до відповідача 1 надійшов лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16 липня 2019 року № 1437-14-1, яким повідомлено про необхідність створення в управліннях комісій з перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду працівниками виконавчої дирекції Фонду, її робочих органів та їх близьким особам, а також проведення перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат працівниками виконавчої дирекції Фонду, її робочих органів та їх близьким особам.
19 липня 2019 року страховим експертом з охорони праці Дубровицького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області Гузичем Олександром Миколайовичем подана заява на ім'я начальника Відділення, за змістом якої останній повідомляє про те, що його батько - ОСОБА_1 отримує страхові виплати за рахунок коштів Фонду.
21 серпня 2019 року відповідачем 1 виданий наказ № 236-од «Про перевірку правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду», яким створена Комісія з перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду та затверджений її склад.
Згідно з протоколом засідання Комісії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з питань перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду (далі - Комісія) від 28 серпня 2019 року № 1, в ході перевірки Комісією встановлено, що у потерпілого ОСОБА_1 в особовій справі знаходиться нотаріально засвідчена копія акта форми Н-1, що не відповідає пункту 3.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7. Також, Комісією вирішено затримати страхові виплати потерпілому ОСОБА_1 до з'ясування підстав виплат, так як документ про нещасний випадок оформлений з порушенням установлених вимог.
3 вересня 2019 року відповідачем 2 прийнята постанова № 1703/104/104/166 «Про затримання щомісячної страхової виплати», якою постановлено затримати потерпілому ОСОБА_3 (номер справи 104, номер випадку 104) щомісячну страхову виплату в розмірі 1848,15грн з 1 серпня 2019 року. Підстава затримання: документи про нещасний випадок оформленні з порушенням установлених вимог.
Листом від 5 вересня 2019 року № 15-04-02/620 відповідач 2 направив позивачу примірник постанови від 3 вересня 2019 року № 1703/104/104/166 та повідомив, що для продовження щомісячної страхової виплати йому необхідно в найкоротший термін надати до відділення оригінал Акта форми Н-1 від 2 березня 1976 року № 1.
Позивач, не погоджуючись з такими рішенням відповідача та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105).
Відповідно до статті 6 Закону № 1105 (тут і далі, якщо не зазначено інше, - в редакції, чинній станом на день призначення позивачу страхових виплат), суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник).
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.
Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків; Фонд).
Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Згідно зі статтею 8 Закону № 1105, обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).
За змістом статті 14 Закону № 1105, нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
Частиною першою статті 21 Закону № 1105 було передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема: одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Крім того, стаття 35 Закону № 1105 встановлювала, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
В свою чергу, за приписами статті 37 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків міг відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:
1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків міг відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
На час призначення позивачу щомісячних страхових виплат, механізм надання Фондом соціального страхування від нещасних випадків соціальних послуг та виплат був врегульований Порядком призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (далі - Порядок № 7).
Розділ 4 вказаного Порядку встановлював умови призначення застрахованій особі щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого (щомісячна страхова виплата).
Так, пунктами 4.1.1, 4.1.2 Порядку № 7 було встановлено, що щомісячна страхова виплата потерпілому призначається при встановленні йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Право на отримання потерпілим щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
При цьому, пункт 4.2.1 Порядку № 7 передбачав, що для розгляду справи про призначення щомісячної страхової виплати до відділення подаються:
1) заява потерпілого на ім'я начальника відділення, в якій зазначається номер свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (до отримання свідоцтва - ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів);
2) акт про нещасний випадок за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок, а не професійне захворювання);
3) акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (якщо такий складався);
4) акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);
5) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання);
6) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності;
7) довідка про середню заробітну плату (дохід) потерпілого;
8) копія трудової книжки або витяг з неї, що засвідчені страхувальником або підписом працівника відділення при пред'явленні оригіналу;
9) довідка про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
10) довідка будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів або пансіонату для ветеранів війни та праці про розмір вартості утримання потерпілого в ньому.
Крім того, згідно з пунктом 1.13 Порядку № 7, Фонд міг відмовити у страховій виплаті застрахованому, якщо мали місце:
1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку, якщо це встановлено комісією з розслідування страхового випадку;
2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.
Відділення може відмовити у виплаті застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом, якщо це встановлено комісією з розслідування страхового випадку.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє прийти до висновку про те, що на момент призначення позивачу щомісячних страхових виплат, ні Закон № 1105, ні Порядок № 7 не встановлювали для застрахованих осіб обов'язку подавати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду для виплати допомоги у зв'язку з частковою чи повною втратою професійної працездатності саме оригіналу акта про нещасний випадок за формою Н-1.
Таким чином, подання застрахованою особою серед інших документів для виплати зазначеної допомоги нотаріально засвідченої копії акта про нещасний випадок за формою Н-1, а не його оригіналу, не може бути підставою для відмови призначенні, а тим більше для затримання, страхових виплат, оскільки зазначене не віднесено до передбачених у статті 37 Закону № 1105 та Порядку № 7 випадків, коли Фонд може відмовити у страхових виплатах.
Стаття 44 Закону № 1105, в редакції на момент затримання страхових виплат позивача, передбачає, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Фонд може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Суд звертає увагу на те, що частина третя статті 44 Закону № 1105 не містить вичерпного переліку підстав для затримки страхових виплат, а лише містить вказівку на те, що таке право може бути реалізоване Фондом якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Тобто, приймаючи рішення про затримання застрахованій особі страхових виплат Фонд та його робочі органи діють на власний розсуд та, відповідно, самостійно визначають чи надані застрахованою особою документи оформлені з дотриманням установлених вимог.
Разом з тим, суд зауважує, що реалізація Фондом та його робочими органами таких дискреційних повноважень повинна здійснюватися з дотриманням критеріїв правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Як встановлено судом, до заяви про призначення страхових виплат від 21 березня 2003 року позивачем була долучена нотаріально засвідчена копія Акта про нещасний випадок на виробництві від 3 березня 1976 року № 1, що, на переконання відповідачів, суперечить вимогам пункту 4.2 Порядку № 7, у зв'язку з чим відповідачем 2 була прийнята спірна постанова від 3 вересня 2019 року № 1703/104/104/166.
Суд вважає, що така постанова прийнята відповідачем без дотримання вимог до рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною другою статті 2 КАС України, оскільки, як зазначено вище по тексту рішення, на момент подання позивачем заяви про призначення страхових виплат, чинне законодавство не встановлювало обов'язку для застрахованих осіб подавати до Фонду та його робочих органів саме оригінал акта про нещасний випадок за формою Н-1.
Покликання відповідачів на те, що Акт про нещасний випадок на виробництві від 3 березня 1976 року № 1 складений щодо особи з прізвищем « ОСОБА_4 », а не «Гузич» як у позивача, а тому не може визначати право останнього на отримання страхових виплат, суд оцінює критично, з огляду на наступне.
Зі змісту протоколу Комісії від 28 серпня 2019 року № 1 слідує, що єдиним недоліком, який був встановлений в ході перевірки персональної справи позивача, була відсутність оригіналу Акта про нещасний випадок на виробництві від 3 березня 1976 року № 1.
Про наявність будь-яких недоліків в змісті вказаного Акта чи нотаріальному засвідчені його копії ні у протоколі Комісії від 28 серпня 2019 року № 1, ні у постанові відповідача 2 від 3 вересня 2019 року № 1703/104/104/166 не вказано.
Суд зауважує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, останній не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови відповідача 2 від 3 вересня 2019 року № 1703/104/104/166 є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправним рішення відповідача 1, оформленого протоколом Комісії від 28 серпня 2019 року № 1, то суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.
В даному випадку, суд роз'яснює, що Протокол від 28 серпня 2019 року № 1 є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки Комісії щодо наявності чи відсутності порушень установлених вимог до оформлення документів про нещасний випадок, що знаходяться в персональній справі позивача. При цьому, такий службовий документ не породжує, не змінює та не звужує права позивача, не встановлює для нього додаткових обов'язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача в частині визнання протиправним рішення відповідача 1, оформленого протоколом Комісії від 28 серпня 2019 року № 1, та як наслідок відсутність підстав для їх задоволення.
Вирішуючи вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не призначення та не проведення позивачу одноразової страхової виплати та зобов'язання останніх провести таку виплату, суд враховує наступне.
Зі змісту відзиву слідує, що свої заперечення в названій вище частині позовних вимог відповідачі обґрунтовують тим, що Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, статтями 8, 11 якого запроваджена виплата одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати працездатності, вступив в дію 24 листопада 1992 року, а страховий випадок з позивачем стався 3 березня 1976 року.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до Витягу з Акту огляду МСЕК до довідки серії РВН № 053525, 17 грудня 2002 року проведений первинний огляд позивача, за наслідками якого останньому довічно встановлено третю групу інвалідності (причина: трудове каліцтво).
Крім того, згідно з Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги серії РВН № 053525, з 17 грудня 2002 року позивачу встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 45 %.
Суд повторює, що згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1105, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.
Вказаний обов'язок Фонду деталізований у частині другій статті 34 Закону № 1105, відповідно до якої у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.
Таким чином, суд констатує, що на момент звернення позивача із заявою про призначення страхових виплат (тобто, 21 березня 2003 року), законодавцем право особи на отримання одноразової допомоги потерпілому в разі стійкої втрати працездатності, передбаченої статтею 34 Закону № 1105, не ставилось в залежність від того, до чи після набрання чинності Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII стався нещасний випадок на виробництві, у зв'язку з яким настала стійка втрата професійної працездатності, встановлена МСЕК.
Натомість, для отримання одноразової страхової виплати застрахованою особою, у якої наступила стійка втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, достатньо було щоб її ступінь був встановлений МСЕК.
Більше того, суд звертає увагу на те, що стаття 37 Закону № 1105, яка встановлювала вичерпні підстави для відмови застрахованим особам у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, також не встановлювала такої підстави для відмови у здійсненні страхових виплат як настання страхового випадку до набрання чинності Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII.
Посилання відповідачів на пункт 21-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 суд оцінює критично, оскільки на момент розгляду справи судом пункт 21-1 вказаної Постанови має іншу редакцію, відповідно до якої при вирішенні позовів про стягнення одноразової допомоги у зв'язку з ушкодженням здоров'я судам слід мати на увазі, що умови, порядок та розміри її виплати регулюються Законом № 1105. Потерпілий має право на таку допомогу при стійкій втраті працездатності незалежно від встановлення йому певної групи інвалідності. Ця допомога визначається із середньомісячного заробітку потерпілого, обчисленого за тими ж правилами, що і при визначенні втраченого заробітку.
Також, суд враховує, що згідно з пунктом 1.6 Положення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, затвердженого наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 25 січня 2018 року № 57-ОД, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області реалізує свої повноваження як безпосередньо, так і через відділення в районах і містах обласного значення.
Оскільки призначення, нарахування та виплату позивачу щомісячних страхових виплат здійснював відповідач 2, тому саме протиправна бездіяльність останнього призвела до порушення права позивача на отримання одноразової страхової виплати у зв'язку зі стійкою втратою працездатності та, відповідно, саме відповідача 2 належить зобов'язати здійснити позивачу таку виплату.
При цьому, за заведених вище обставин, підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не призначення та не проведення позивачу одноразової страхової виплати та зобов'язання останнього провести таку виплату, - відсутні
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку по часткове задоволення позовної заяви.
За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на вказане, сплачена сума судового збору у розмірі 768,40грн відповідно до квитанції від 5 грудня 2019 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, позаяк, відповідач 2 не наділений статусом юридичної особи та, відповідно, не є розпорядником бюджетних коштів.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Дубровицького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області від 3 вересня 2019 року № 1703/104/104/166 «Про затримання щомісячної страхової виплати» в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Дубровицького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області щодо не призначення та не проведення ОСОБА_1 одноразової страхової виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV.
Зобов'язати Дубровицьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області призначити та провести ОСОБА_1 одноразову страхову виплату відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV.
В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, оформленого протоколом засідання Комісії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з питань перевірки правомірності призначення та отримання страхових виплат за рахунок Фонду від 28 серпня 2019 року № 1, визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області щодо не призначення та не проведення ОСОБА_1 одноразової страхової виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, а також зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області призначити та провести ОСОБА_1 одноразову страхову виплату відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області судовий збір в сумі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім гривень, 40коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач 1 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (33028, Рівненська обл.. м. Рівне, вул. Кавказька, 2; код ЄДРПОУ 41313357);
3) відповідач 2 - Дубровицьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (34100, Рівненська обл., Дубровицький р-н, м. Дубровиця, вул. Воробинська, 4; код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 41444586).
Суддя Комшелюк Т.О.