10 лютого 2020 року м. Рівне №460/4264/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови позивачу в розрахунку пенсії по інвалідності 2 групи загального захворювання, яке пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, та за списком № 1 за роботу в особливо шкідливих умовах праці з урахуванням пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу пенсію з 19 жовтня 2017 року зі збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років, але не вище 75 % заробітку, відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. В грудні 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на умовах визначених пунктом 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, за наслідками розгляду вказаної заяви, відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії, мотивуючи це тим, що за змістом пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж здійснюється виключно особам, пенсію яким призначено на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; оскільки розмір пенсії позивача, розрахованої на умовах частини другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», буде значно меншим ніж він отримує наразі, тому проводити перерахунок пенсії у відповідності до пункту 2 статті 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є недоцільним. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки зміни, що внесенні до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині його доповнення словосполученням «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"» набрали чинності після набуття позивачем права на збільшення розміру пенсії. З огляду на наведене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 11 жовтня 2017 року у відповідній частині набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VII, яким норму пункту 2 статті 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами та цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"». Відповідач звертає увагу на те, що позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а залишився на пенсії за віком, розмір якої обчислений на умовах частини першої статті 27 вказаного Закону. Таким чином, відповідач вказує, що з 1 жовтня 2017 року розмір доплати до пенсії позивача за понаднормовий стаж визначений відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто у відповідності до статті 28 цього Закону. Крім того, відповідач повідомив, що індексація пенсії позивача була проведена у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», з 1 березня 2019 року автоматизованим способом проведений перерахунок пенсії позивача на умовах, визначених вказаною Постановою. За наведених обставин, відповідач стверджує, що в спірних правовідносинах він діяв в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тобто не порушуючи вимог статті 19 Конституції України, а тому просить відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
18 грудня 2019 року позовна заява надійшла до суду.
23 грудня 2019 року ухвалою суду позовна заява залишалася без руху.
26 грудня 2019 року, позивач подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
3 січня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
8 січня 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31 січня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі.
7 лютого 2020 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 18 червня 2003 року.
Позивач перебуває на обліку у відповідача та у період з 30 червня 2002 року по 11 жовтня 2017 року отримував пенсію за віком, призначену на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 12 жовтня 2017 року отримує пенсію по інвалідності, розмір якої визначений за нормами частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
4 грудня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку його пенсії за віком відповідно до пункту другого статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 19 жовтня 2017 року.
Листом від 5 грудня 2019 року за № 384/02.4 відповідач повідомив позивачу, що за змістом пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж здійснюється виключно особам, пенсію яким призначено на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також, у листі відповідач повідомив, що розмір пенсії позивача, розрахованої на умовах частини другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», буде значно меншим, ніж він отримує на умовах частини першої вказаної статті, тому проводити перерахунок пенсії у відповідності до пункту 2 статті 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є недоцільним. Відтак, розмір доплати до пенсії позивача за понаднормовий стаж визначений відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто у відповідності до статті 28 цього Закону.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону № 796 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє прийти до висновку, що законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058, або спеціальним Законом № 796.
Так, згідно з пунктом 2 статті 56 № 796, в редакції, чинній у період отримання пенсії на пільгових умовах згідно зі статтею 55 Закону № 796, право на пенсію в повному розмірі мали громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що з 11 жовтня 2017 року у відповідній частині набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148), яким внесені зміни до Закону № 796. Зокрема, пункт 2 статті 56 Закону № 796 доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"».
Вказані вище зміни до Закону № 796 застосовуються з 1 жовтня 2017 року (пункт 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2148).
Таким чином, пунктом 2 статті 56 Закону № 796, в редакції, яка застосовується з 1 жовтня 2017 року, передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Аналіз вказаних вище норм права свідчить на користь того, що на момент призначення позивачу пенсії по інвалідності на умовах Закону № 1058, правове регулювання правовідносин в сфері пенсійного забезпечення осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, змінилося і у зв'язку зі змінами Закон № 796 пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону № 1058.
Оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058, а залишився на пенсії по інвалідності, розмір якої обчислений на умовах частини першої статті 27 Закону № 1058, тому на думку суду, відповідач правомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796 із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 відсотків заробітку.
Суд наголошує, що у зв'язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин, відповідач позбавлений можливості виплачувати позивачу підвищення до пенсії за понаднормовий стаж на умовах, передбачених пунктом 2 статті 56 Закону № 796, в редакції, що діяла до внесення змін Законом № 2148.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 809/627/18 (адміністративне провадження № К/9901/59503/18).
Також, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Валентина Никанорівна Великода проти України», в якому ЄСПЛ дійшов висновку про те, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. ЄСПЛ у цьому рішенні констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 42 Закону № 1058 встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Рішення про здійснення перерахунку пенсій з метою їх індексації у 2017 та 2018 роках Кабінетом Міністрів України не приймалися, що, на переконання суду, з урахуванням приписів абзацу четвертого частини другої статті 42 Закону № 1058, свідчить про те, що бюджет Пенсійного фонду України на відповідні роки на мав ресурсу для проведення таких перерахунків.
20 лютого 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», пунктом 2 якої встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання приписів частини другої статті 42 Закону № 1058 та постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, з 1 березня 2019 року автоматизованим способом проведений перерахунок пенсії позивача. Для проведення такого перерахунку розмір середньомісячного заробітку, що враховується для обчислення пенсії позивача, становив 24664,36грн, а сам розмір пенсії - 12632,73грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії з 12 жовтня 2017 року відповідачем в повній мірі дотриманні вимоги частини другої статті 42 Закону № 1058.
При цьому, суд зауважує, що за змістом позовної заяви позивач жодним чином не обґрунтував та не вказав яким саме чином відповідачем було порушено вимоги частини другої статті 42 Закону № 1058, що вказувало б на необхідність зобов'язання останнього здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням вказаної норми права.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про безпідставність вимог позивача в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок його пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Натомість, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, у зв'язку з чим суд вважає такі вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України, - відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076).
Суддя Комшелюк Т.О.