10 лютого 2020 року м. Рівне №460/92/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, викладеної у листі № 26084/03 від 18.12.2019, зобов'язавши відповідача призначити позивачу пенсію у відповідності до вимог пункту 7 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у відповідності до вимог пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Порядку призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 16.05.1992 з дня подання заяви про призначення пенсії, а саме з 06.09.2019.
У позовній заяві позивач зазначила, що відповідачем необгрунтовано відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з підстав не надання первинних чи будь-яких інших документів, що підтверджують ручне прополювання, просапування та збирання технічних культур. Стверджує про хибність висновків відповідача щодо не підтвердження постійної роботи позивача у сільськогосподарському виробництві в СГПП «Мир». Оскільки позивач народила та виховала до 14-річного віку більше п'яти дітей та на час звернення з заявою про призначення пенсії працювала у сільськогосподарському виробництві, що також підтверджується рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 16.07.2019, згідно з яким звільнення позивача з роботи було визнано незаконним та поновлено на роботі у СГПП «Мир», позивач набула право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку та трудового стажу за пунктом «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою суду від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позову не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.56-57), у якому зазначив про безпідставність вимог позивача щодо призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідач зазначає, що працівниками сільськогосподарського виробництва вважаються працівники, задіяні саме у технологічному процесі сільськогосподарського виробництва. Стверджує, що попри наявність відповідного запису про роботу у трудовій книжці позивача, сам факт роботи не підтверджується ні матеріально-технічною базою (відсутня будь-яка сільськогосподарська техніка, знаряддя праці, склади, наявність переробної промисловості), ні первинними документами. Покликаючись до положень статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що відповідачем була проведена перевірка достовірності документів про факт роботи та постійну зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції у фермерському господарстві СГПП «Мир», за наслідками якої встановлено, що СГПП «Мир» займається вирощуванням та переробкою сільськогосподарської продукції та виробництвом продукції тваринництва, але у зв'язку з відсутністю первинних чи будь-яких інших документів, що підтверджують ручне прополювання, просапування, та збирання технічних культур не можливо підтвердити факт постійної роботи у сільськогосподарському виробництві СГПП «Мир» ОСОБА_1 . Тому звертає увагу на відсутність будь-яких письмових доказів (первинних документів) у позивача на підтвердження факту роботи. Окрім того зазначає, що з 2004 по 2019 роки, тобто протягом всієї трудової діяльності на посаді різноробочої в СГПП «Мир», позивач фактично перебувала у відпустках по догляду за дітьми. На підставі викладеного стверджує, що позивач не має права на пенсійне забезпечення відповідно до вимог пункту «ж» статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому відмовляючи у призначенні пенсії управління діяло на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України. З таких підстав просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з урахуванням такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-7), 06.09.2019 звернулась до Корецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до пункту 7 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.12).
16.12.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю первинних чи будь-яких інших документів, що підтверджують ручне прополювання, просапування та збирання технічних культур та неможливістю підтвердити факт постійної роботи у сільськогосподарському виробництві СГПП «Мир» ОСОБА_1 (а.с.59).
Листом від 18.12.2019 № 26084/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через неможливість підтвердити зайнятість позивача на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві.
Відповідачем у вказаному листі зазначено, що прослідковуючи всю трудову діяльність позивача вона з 2004 по 2019 роки перебувала у відпустках по догляду за дітьми. Також зазначено, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що СГПП «Мир» займається вирощуванням та переробкою сільськогосподарської продукції та виробництвом продукції тваринництва, але у зв'язку з відсутністю первинних чи будь-яких інших документів, що підтверджують ручне прополювання, просапування та збирання технічних культур неможливо підтвердити факт постійної роботи позивача у сільськогосподарському виробництві СГПП «Мир».
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятьох і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів від 16 травня 1992 року № 244, прийнятої на виконання пункту 7 частини 2 статті 114 Закону № 1058, установлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті І цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, основними умовами для призначення жінці пенсії, передбаченої пунктом 7 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є:
виховання нею не менше п'яти дітей (в тому числі усиновлених), причому остання дитина має досягти 14-річного віку;
зайнятість на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві на час звернення за призначенням пенсії.
Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 в справі № 211/2323/17 (2-а/211/150/17).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є багатодітною матір'ю, яка виховала більше п'яти дітей до чотирнадцяти років.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються копіями свідоцтв про народження в матеріалах справи: НОМЕР_3 видане 06.09.1994 (а.с.21), НОМЕР_4 видане 02.11.1995 (а.с.22), НОМЕР_5 видане 06.10.1998 (а.с.23), НОМЕР_6 видане 15.01.2001 (а.с.24), НОМЕР_7 видане 11.06.2003 (а.с.25), НОМЕР_8 видане 08.12.2005 (а.с.26).
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.14), ОСОБА_1 з 01.04.2004 прийнята на роботу в СГПП «Мир» різноробочою на підставі наказу № 1 від 01.04.2004 (запис № 1); з 26.01.2019 звільнена з роботи згідно з п. 4 статті 40 КЗпП України згідно з наказом № 4 від 01.02.2019 (запис № 2); з 26.01.2019 поновлена на роботі на раніше займаній посаді різноробочою згідно з рішенням суду від 16.07.2019 на підставі наказу № 17 від 13.08.2019 (запис № 3).
Так, рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 16.07.2019 у справі № 572/844/19 визнано незаконним та скасовано наказ директора Сільськогосподарського приватного підприємства «Мир» № 4 від 01.02.2019 про звільнення ОСОБА_1 з СГПП «Мир» та поновлено ОСОБА_1 на раніше займаній посаді різноробочої в Сільськогосподарському приватному підприємстві «Мир» з 26.01.2019. Вказане рішення суду набрало законної сили 15.08.2019.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.10.2019 (а.с.16-18) та довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 600161 від 07.12.2012 (а.с.15) основним видом діяльності за КВЕД-2010 Сільськогосподарського приватного підприємства «Мир» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11).
Довідкою Головного управління ДФС у Рівненській області від 31.07.2019 № 8948/10/17-00-12-04-07 підтверджується статус Сільськогосподарського приватного підприємства «Мир» платника єдиного податку четвертої групи (сільськогосподарські товаровиробники) на 2019 рік відповідно до вимог статі 298 ПК України (а.с.20).
Аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що провадження діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва Сільськогосподарського приватного підприємства «Мир» підтверджується належними доказами та не заперечується відповідачем, а зайнятість позивача на роботах у сільськогосподарському товаровиробництві підтверджується записом у трудовій книжці, що в силу положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Відтак, суд зазначає про безпідставність доводів відповідача про непідтвердження зайнятості позивача на сільськогосподарських роботах з огляду на перебування у відпустках по догляду за дітьми, оскільки ані статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ані статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не встановлено жодних застережень щодо зайнятості у виробництві, а трудовий стаж позивача на підприємстві сільськогосподарського товаровиробництва підтверджений відповідними записами у трудовій книжці.
Будь-яких помилок, неточностей чи виправлень у записах у трудовій книжці позивача суд не встановив.
На переконання суду, записи у трудовій книжці позивача в повній мірі підтверджують зайнятість позивача на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві.
Також, згідно з довідкою, виданою СГПП «Мир» підтверджується постійна зайнятість ОСОБА_1 на вирощуванні сільськогосподарської продукції (а.с.19).
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо не підтвердження постійної роботи позивача у сільськогосподарському виробництві СГПП «Мир» з огляду на відсутність первинних чи будь-яких інших документів, що підтверджують ручне прополювання, просапування, та збирання технічних культур.
Вказані доводи відповідача побудовані на висновках у акті перевірки документів про факт роботи та постійну зайнятість у сільськогосподарському виробництві для призначення пенсії відповідно до пункту 7 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 15.11.2019 № 332 (а.с.62-64).
Суд зауважує, що неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Отже, як встановлено з матеріалів справи, на час звернення з заявою до відповідача позивач працювала на підприємстві сільського господарства та виховала більше п'ятьох дітей до чотирнадцятирічного віку, а тому відповідала вимогам для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 7 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи ефективний захист порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.12.2019 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
В частині позовної вимоги зобов'язального характеру щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію у відповідності до вимог пункту 7 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У ході судового розгляду судом не встановлено обставин, а відповідач заперечуючи проти позову не навів аргументів, які б свідчили, що для прийняття рішення на користь позивача (про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення») не виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Суд вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що обраний позивачем зобов'язальний спосіб захисту в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію у відповідності до вимог пункту 7 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є достатнім та повною мірою сприятиме ефективному відновленню порушеного права позивача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду 06.09.2019, тому пенсія повинна бути призначена позивачу з 06.09.2019.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача усі понесені витрати у даній справі, та, зокрема, на підтвердження витрат на правничу допомогу додає договір про надання правничої допомоги від 02.01.2020 (а.с.42), акт приймання-передачі правничої допомоги від 03.01.2020 (а.с.43) та квитанцію № 33 від 03.01.2020 (а.с.44).
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду справи, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 року по справі № 826/7778/17.
За змістом договору по надання правничої допомоги, укладеного 02.01.2020 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичною фірмою «Юрінконс» (а.с.42) предметом договору є: юридичний аналіз документів наданих Замовником, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та визначення способів захисту прав Замовника; підготовка та подання до Рівненського окружного адміністративного суду від імені Замовника позовної заяви, про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов'язання призначити пенсію; друк позовної заяви та виготовлення її копій, копіювання необхідних документів, які є додатками до позовної заяви, у необхідній кількості примірників відповідно до кількості учасників справи; підготовка та подання до суду від імені Замовника заяв, клопотань, заперечень чи інших процесуальних документів, у поданні яких виникне необхідність в процесі розгляду справи, їх друк, копіювання та надсилання усім учасникам цієї справи; консультування з питань порядку подання до суду цієї позовної заяви та її розгляду судом, а також консультування з усіх інших питань, що стосуватимуться розгляду цієї справи; представництво інтересів Замовника в усіх судових інстанція у випадках, встановлених діючим законодавством.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до суду було надано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 03.01.2020 (а.с.43) та квитанцію № 33 від 03.01.2020 (а.с.44).
Відповідно до акту приймання-передачі від 03.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичною фірмою «Юрінконс» було надано наступні послуги: юридичний аналіз документів наданих Замовником, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та визначення способів захисту прав Замовника, підготовка та подання до Рівненського окружного адміністративного суду від імені Замовника позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов'язання призначити пенсію, друк позовної заяви та інших процесуальних документів, виготовлення ксерокопій позовної заяви та матеріалів, які додані до позовної заяви у необхідній кількості примірників, консультування з питань порядку подання позовної заяви до суду та початку її розгляду судом.
Аналізуючи зміст та предмет поданого договору про надання правничої допомоги та обсяг наданих послуг згідно з актом приймання-передачі суд зазначає, що подана до суду 08.01.2020 позовна заява підписана позивачем, в матеріалах справи відсутні будь-які докази її подання від імені позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичною фірмою «Юрінконс».
Окрім того, як зазначалось судом, за умовами статті 134 КА України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Водночас, у пунктах 2, 3, 4 акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 03.01.2020 наведено порядок визначення розміру витрат за договором про надання правничої допомоги (20 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць за одну годину часу, витрачену на надання правничої допомоги), без зазначення вартості по кожній з наданих послуг, вказаних у акті приймання-передачі.
Так, відповідно до пункту 3 даного акту сторони підтверджують, що на надання правничої допомоги було витрачено 3 год. 15 хв., проте не зазначається скільки часу затрачено за конкретною послугою із зазначенням її вартості.
Вказане унеможливлює встановлення визначеної сторонами вартості окремої послуги та необхідного часу для її надання, та, відповідно, з'ясування судом співмірності вартості наданих послуг за критеріями, передбаченими у статті 134 КАС України.
Таким чином, суд констатує, що вказаним актом не визначається конкретна вартість окремих робіт/послуг на виконання договору про надання правничої допомоги від 02.01.2020, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вартості наданих послуг за вказаним договором про надання правничої допомоги.
Окрім того, згідно з квитанцією № 33 від 03.01.2020 (а.с.44), ОСОБА_1 було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю Юридичною фірмою «Юрінконс» грошові кошти у розмірі 1277 грн з призначенням платежу «за надання правничої допомоги».
Між тим, як вбачається зі змісту вказаної квитанції, в останній відсутні будь-які дані, які б підтверджували понесення позивачем витрат саме на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.01.2020 та, як наслідок, обумовлювали причинний зв'язок їх понесення саме з наданням правничої допомоги в межах даної справи.
В свою чергу, будь- яких інших доказів, які б підтверджували понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 1277 грн в межах даної справи в матеріалах справи відсутні.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України"», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За відсутністю документально підтвердженого обгрунтування вартості кожної наданої послуги та обсягу затраченого часу на її надання, суд дійшов висновку, що понесення позивачем витрат на правничу допомогу в межах даної справи у загальному розмірі 1277 грн не підтверджено належними та допустимими доказами, в розумінні статей 73-76 КАС України, а тому підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу відсутні.
Документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, буд. 7, ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 16.12.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію у відповідності до вимог пункту 7 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Порядку призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 16.05.1992 з 06.09.2019.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 10 лютого 2020 року.
Суддя Нор У.М.