11 лютого 2020 року м. Рівне № 460/3994/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019 № Ф-344075-50 на суму 918,06грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за липень 2019 року йому був нарахований податок з ЄСВ як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. Однак нарахування в сумі 918,06грн є протиправним, оскільки позивач перебуває на обліку у контролюючого органу як самозайнята з 27.08.2019 а ЄСВ за серпень та вересень сплачений ним у повному обсязі. Просить позов задовольнити повністю
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти позовних вимог позивача. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Вказаним законом встановлено, що платниками ЄСВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, юридичну практику, в тому числі, адвокатську. Отже, позивач є платником ЄСВ та зобов'язаний його сплачувати в силу закону. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач відповідь на відзив не подав.
Ухвалою суду від 13.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З'ясувавши всі обставини спору в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.
26.10.2018 року Радою адвокатів Рівненської області позивачу видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1482, що підтверджується копією вищевказаного свідоцтва.
22.08.2019 року позивач звернувся до Ради адвокатів Рівненської області із заявою про включення відомостей про нього, як адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджується листом Ради адвокатів Рівненської області від 09.12.2019 № 471.
27.08.2019 року позивач взятий на облік як платник ЄСВ у контролюючому органі за № 28140, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 29.08.2019 № 1917160700077.
Сума ЄСВ за два місяці (серпень-вересень) третього кварталу 2019 року сплачена позивачем як адвокатом станом на 18 жовтня 2019 року становить 1836,12грн, що підтверджується квитанцією № 103 від 18.10.2019.
Згідно відомостей, які містяться в інтегрованій картці платника по єдиному внеску, станом на 21.10.2019 за позивачем рахується борг у сумі 918,06грн зі сплати єдиного соціального внеску за липень 2019 року, як за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.
19.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-344075-50 у сумі 918,06 грн.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з огляду на таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:
фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, суд зауважує, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Як зазначено вище по тексту рішення, позивач є адвокатом, та є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Водночас суд звертає увагу, що відповідачем у відзиві на позов зазначається, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації 27.08.2019) та як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).
Однак відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження доводів, що позивач є фізичною особою-підприємцем. Натомість судом встановлено, що позивач не є фізичною особою-підприємцем, оскільки він не зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, доказів на підтвердження того, що позивач провадив незалежну професійну діяльність з 26.10.2018 суду також не надано і судом не встановлено.
В той же час, матеріали справи свідчать про те, що позивач, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність з серпня 2019, в повній мірі виконав свій обов'язок щодо сплати ЄСВ за ІІІ квартал 2019 року.
За наведених вище обставин, суд констатує протиправність винесеної відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу норми ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов належить до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області, судові витрати на суму 768,40грн, сплачені згідно квитанції № 5 від 10.12.2019, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2019 року № Ф-344075-50 в повному обсязі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області в сумі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім гривень, 40коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ 43142449).
Суддя Комшелюк Т.О.