05 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2073/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Предибайло А.І.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
ОСОБА_1 /далі - позивач/ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою /з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог/ до Головного управління ДФС у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області/ про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5458-50У від 27 листопада 2018 року /а.с. 186-194/.
Позов обґрунтований тим, що позивач як фізична особа-підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та в межах підприємницької діяльності здійснює діяльність у сфері права (КВЕД 69.10), а також подає відповідну податкову звітність та сплачує єдиний внесок. Водночас позивач є особою, яка має право на здійснення незалежної професійної діяльності (адвокатської) за видом "діяльність у сфері права" (КВЕД 69.10), та перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. При нарахуванні єдиного соціального внеску як особі, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, та винесенні оскаржуваної вимоги відповідач виходив з того, що позивач має сплачувати ЄСВ двічі (як фізична особа-підприємець та як особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність) за один і той же звітний податковий період та однаковий вид діяльності "діяльність у сфері права" (КВЕД 69.10). Положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платників єдиного соціального внеску розмежовано на фізичних осіб-підприємців та на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а відтак законом не передбачено такого платника єдиного внеску як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Крім того, такий вид діяльності як діяльність у сфері права позивач здійснює в межах підприємницької діяльності та сплачує за нього єдиний внесок, а тому нарахування ЄСВ за цей вид діяльності як особі, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, призводить до подвійного справляння єдиного внеску за одну й ту ж саму діяльність, що суперечить принципам податкового законодавства, практиці Європейського суду з прав людини та меті збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2073/19, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також призначено судове засідання.
31 липня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 63-66/, в якому відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець та як самозайнята особа - адвокат. Відповідно до положень статей 4-6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а тому позивач не звільняється від сплати єдиного соціального внеску як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Таким чином, враховуючи наявну у позивача заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, 27 листопада 2018 року року ГУ ДФС у Полтавській області правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5458-50У.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року зупинено провадження у справі №440/2073/19 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №520/3939/19.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання від 30 січня 2020 року, замінено відповідача ГУ ДФС у Полтавській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831).
В судовому засіданні позивач підтримала заявлений позов, а представник відповідача заперечувала проти нього.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є адвокатом відповідно до свідоцтва серії ПТ № 1512 від 30 березня 2016 року /а.с. 70-71/ та за поданою нею заявою (для самозайнятих осіб) від 21 червня 2016 року /а.с. 73/ взята на облік в ДПІ у м. Полтаві за видом діяльності 69.10 "Діяльність у сфері права" /а.с. 72/.
Також ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 02 липня 2016 року та взята на відповідний облік в ДПІ у м. Полтаві, про що зроблено відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та внесені дані до інформаційної системи ДФС України /а.с. 17, 159/.
З 04 липня 2016 року ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку ІІІ групи /а.с. 151/, та здійснюючи підприємницьку діяльність за таким зареєстрованим видом як: 69.10 "Діяльність у сфері права" /а.с. 17, 159/, подала до контролюючого органу відповідні податкові декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2017 рік та 2018 рік /а.с. 154-155/, а також звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 та 2018 роки /а.с. 152-153/.
Учасниками справи визнано та матеріалами справи підтверджено /а.с. 6, 65, 75-79/, що ОСОБА_1 здійснювала нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за 2017 рік - на загальну суму 8448,00 грн; за 2018 рік - на загальну суму 9828,72 грн) як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування та здійснює в межах підприємницької діяльності "діяльність у сфері права" (КВЕД 69.10).
27 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-5458-50 У /а.с. 69/.
За письмовою інформацією ГУ ДФС у Полтавській області /а.с. 29, 31/ та даними інтегрованої картки платника податку /а.с. 65, 75-79/ недоїмка з єдиного внеску виникла у зв'язку із нарахуванням ОСОБА_1 єдиного внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність за видом діяльності "діяльність у сфері права".
Таким чином, вид діяльності, за який ОСОБА_1 сплачено єдиний внесок в межах здійснення підприємницької діяльності, збігається із видом діяльності, за який ОСОБА_1 нараховано контролюючим органом єдиний внесок як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VІ /далі - Закон №2464/.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платників єдиного внеску визначено статтею 4 Закону № 2464-VI.
Так, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI ).
Особливості нарахування ЄСВ в залежності від категорії його платників закріплено у статті 7 Закону № 2464-VI.
Так, пунктами 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від такої діяльності. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування єдиного внеску. Проте, з метою забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, законодавцем встановлено, що за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, зобов'язана самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Отже, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Таким чином, задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законом встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при здійсненні одного і того ж виду діяльності, зареєстрованого в межах підприємницької діяльності та в межах незалежної професійної діяльності, законом не врегульовано.
З огляду на це, вирішуючи спір у правовідносинах, в яких особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність (адвокатську), здійснює її в межах підприємницької діяльності та сплачує єдиний внесок за цю діяльність як фізична особа-підприємець, суд вважає за необхідне застосовувати норми Закону №2464-VI, виходячи із суті мети збори єдиного внеску, яка розкрита у частині першій статті 1 цього Закону, та аналізу правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, від 04 грудня 2019 року у справах №520/3939/19 та №440/2149/19 та від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18.
Так, за нормою частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Оскільки позивач за "діяльність у сфері права" (адвокатську діяльність), здійснену в межах підприємницької діяльності, сплачувала єдиний внесок як фізична особа-підприємець, то в такому випадку мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягнута за рахунок сплати позивачем єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем, що виключає її обов'язок по сплаті єдиного внеску за здійснення цього ж виду діяльності в межах провадження незалежної професійної діяльності -адвоката.
Інше застосування норм Закону №2464-VI спричиняє подвійну сплату єдиного внеску (як фізичною особою-підприємцем та як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність), що в свою чергу суперечить меті запровадження державою консолідованого страхового внеску.
За викладених обставин суд визнає висновок відповідача з приводу наявності підстав для донарахування позивачу ЄСВ як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність адвоката, протиправним.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Полтавській області №Ф-5458-50У від 27 листопада 2018 року підлягає задоволенню, а сама вимога - визнанню протиправною та скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією 2282 від 11 червня 2019 року /а.с. 5/.
Тож стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у вказаній сумі.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-5458-50У від 27 листопада 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10 лютого 2020 року.
Суддя Н.І. Слободянюк