Справа № 420/5365/19
10 лютого 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору за подання апеляційної скарги та витрат пов'язаних з розглядом справи по адміністративній справі №420/5365/19, за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, Державної казначейської служби України, про стягнення не донарахованих сум середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, відпускних за період вимушеного прогулу, грошової допомоги у період відпустки, стягнення компенсації втрати частини доходу, моральної шкоди, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про:
стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу з 30.07.2018 року по 18.07.2019 року у сумі 25319,64 гривень;
стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої суми відпускних за період вимушеного прогулу 8234,22 гривень;
стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої суми грошової допомоги за період відпустки 12997,76 гривень;
стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у сумі 2915,75 гривень;
стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області моральної шкоди у сумі 5000,00 гривень.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, Провадження у адміністративній справі №420/5365/19, за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про стягнення не донарахованих сум середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, відпускних за період вимушеного прогулу, грошової допомоги у період відпустки, стягнення компенсації втрати частини доходу, моральної шкоди - зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №420/3207/19, яка розглядається Одеським окружним адміністративним судом.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року - скасовано.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, провадження по адміністративній справі №420/5365/19, за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, Державної казначейської служби України, про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу з 30.07.2018 року по 18.07.2019 року у сумі 25319,64 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої суми відпускних за період вимушеного прогулу 8234,22 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не донарахованої суми грошової допомоги за період відпустки 12997,76 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у сумі 2915,75 гривень; стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області моральної шкоди у сумі 5000,00 гривень - закрито.
Крім того, постановлено повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір, сплачений згідно квитанції №98702 від 21.09.2019 року у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
06 лютого 2020 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від ОСОБА_1 надійшла заява про відшкодування судових витрат, а саме, повернення судового збору за подання апеляційної скарги на виконання ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року та витрат на правову допомогу у зв'язку зі складанням апеляційної скарги (вх.№5502/20 від 06.02.2020р.).
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , щодо повернення судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз вищенаведених норм, дає суду підстави дійти висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
Як вбачається з заяви ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу за складання апеляційної скарги, позивачем та його представником (адвокатом Губським А.В.) оцінено у 2000,00 гривень.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 гривень, суду було надано: копію договору №152 про надання правової допомоги від 24 грудня 2018 року, копію Додаткової угоди №1 від 31 жовтня 2019 року до договору №152 від 24 грудня 2018 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ОД№002606 та копію квитанції до прибуткового касового ордера №17/19 від 02 грудня 2019 року на суму 2000,00 гривень.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 241 КАС України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.
Частиною 6 статті 139 КАС України, передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім того, частиною 7 встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, під час апеляційного оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, жодної заяви про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, з відповідними доказами, ОСОБА_1 , до П'ятого апеляційного адміністративного суду - не подавалося.
Крім того, стосовно повернення судового збору за подання апеляційної скарги, суд зазначає, що частиною 2 ст. 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2001 року (далі - Закон України «Про судовий збір»).
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір»,).
Частинами 1-2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1921,00 гривень, сплачено на рахунок та за реквізитами П'ятого апеляційного адміністративного суду, а отже, відповідно, Одеський окружний адміністративний суд не може задовольнити заяву про його повернення, оскільки дана сума судового збору сплачена не на рахунки Одеського окружного адміністративного суду і немає доказів його надходження до Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).
Тобто, Одеський окружний адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо повернення судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , щодо повернення судового збору за подання апеляційної скарги та відшкодування витрат на правову допомогу за складання апеляційної скарги, задоволенню не підлягає.
Керуючись Законом України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2001 року, статтями 142, 143, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про повернення судового збору за подання апеляційної скарги та витрат пов'язаних з розглядом справи по адміністративній справі №420/5365/19, за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, Державної казначейської служби України, про стягнення не донарахованих сум середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, відпускних за період вимушеного прогулу, грошової допомоги у період відпустки, стягнення компенсації втрати частини доходу, моральної шкоди - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Балан Я.В.