11 лютого 2020 р. справа № 400/4273/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 Дюйм - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001
про:визнання протиправною та скасування вимоги від 13.08.2019 р. № Ф-71192-17; зобов'язання вчинити певні дії,
Ван дер Дюйм - ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-71192-17 від 13.08.2019 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спірна вимога є протиправною, оскільки з 2010 року закрила підприємницьку діяльність, а тому нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), як фізичній особі-підприємцю є безпідставним.
Ухвалою від 09.12.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується заборгованість зі сплати ЄСВ за період з 2017, 2018, 2019 р.р., яка позивачем не сплачена, у зв'язку із чим відповідачем було сформовано спірну вимогу.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).
Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.
Вирішуючи спір, суд встановив наступне.
Позивач до 2010 року була зареєстрована як фізична-особа підприємець, а з 20.04.2010 р. припинила підприємницьку діяльність.
13.08.2019 р. відповідачем сформовано та надіслано на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-71192-17 на суму 23785,08 грн., який виник у зв'язку з несплатою ЄСВ за 2017, 2018, 2019 р.р., про що свідчить розрахунок вимоги, що наданий відповідачем до відзиву на позов.
Положення п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначають єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно матеріалів справи позивачу нараховано ЄСВ як фізичній особі-підприємцю.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 2000 р., про що свідчить реєстраційна картка суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи і відсутність даних про припинення у Єдиному державному реєстрі, у зв'язку з чим має обов'язок зі сплати єдиного соціального внеску. Відповідач, також пояснив, що відсутність даних взагалі в Єдиному державному реєстрі щодо позивача, як ФОП, зумовлена тим, що позивач проводить підприємницьку діяльність до впровадження Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (до 01.07.2004) і не вчинив дії щодо внесення цих відомостей у 2004 році.
При цьому, позивач зазначила, що не здійснює підприємницьку діяльність з 2010 року, не зареєстрована як фізична особа-підприємець, на підтвердження зазначеного надала до суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого відсутні відомості щодо неї як ФОА та довідку податкової за 2010 рік, відповідно до якої зазначено, що позивач не знаходиться на податковому обліку як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.
Отже, в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції станом на момент прийняття винесення оскаржуваної вимоги) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом
Частина 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вмістить перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про фізичну особу - підприємця, зокрема, п. 7) дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі; п.16) місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Виходячи зі змісту вказаної норми, суд дійшов висновку, що відсутність відомостей у Єдиному державному реєстрі позивача як ФОП, свідчить про відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця. Також, судом враховано заяву позивача до податкового органу про видачу довідки, що вона не є ФОП та лист відповідь на нього про відсутність її на податковому обліку, як ФОП.
Щодо посилань відповідача на невиконання позивачем свого обов'язку щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 2004 р., суд зазначає, що відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» №2390-VI від 01.07.2010 (далі за текстом Закон №2390-VI) процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно з п.п.3-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Відповідно до п.п.7, 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.
Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Враховуючи зміст наведених норм, а також факт відсутності відомостей про позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що підстави для висновків про наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця відсутні. Відтак, нарахування позивачу, як фізичній особі-підприємця ЄСВ є безпідставним, а спірна вимога протиправною.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи відповідач не довів правомірність спірної вимоги.
Позов задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №34423 від 28.11.2019 р. (а. с. 4), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 -246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов Ван дер Дюйм - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-71192-17 від 13.08.2019 р.
3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 39394277) на користь Ван дер Дюйм - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 )судовий збір в розмірі 768,40 грн.
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич